Справа № 521/9376/18
Провадження № 2/507/66/2019
Номер рядка звіту 49
"02" квітня 2019 р. смт. Любашівка
Любашівський районний суд Одеської області
в складі:
головуючого судді - Дармакуки Т.П.,
із участю секретаря судового засідання - Копищик М.С.,
з участю позивача - ОСОБА_1 .
представник позивача - адвоката Вездауцан І.М.
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - адвоката Батченко О.О.
представника третьої особи - Чолак С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Любашівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи: органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів
та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи: органу опіки та піклування Любашівської районної державної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Малиновського районного суду м.Одеси із позовом , в якому просив визначити місце проживання його доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним та стягнути із ОСОБА_3 на його користь на утримання доньки аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. В обґрунтування вимог вказував, що він проживав у шлюбі із відповідачкою та ІНФОРМАЦІЯ_2 року в них народилася донька ОСОБА_4 . Рішенням Любашівського районного суду від 10 грудня 2012 року між ним та відповідачкою шлюб розірвано. Після розірвання шлюбу дитина проживала із ним , відвідувала дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок» № 197 з вересня 2013 року по липень 2016 року, в подальшому навчалася у Одеській спеціалізованій школі № 54, І ступеню, із поглибленим вивченням англійської мови. Також дитина спостерігається у КУ «Дитяча міська поліклініка № 5», так як знаходиться на обліку у лікаря -алерголога, лікаря-гастроентеролога . Для дитини створені належні умови.
Також , вказуючи на те, що утриманням та вихованням дитини переважно займається він, просив стягувати із ОСОБА_3 на його користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1000 грн.
Ухвалою Малиновського районного суду у м.Одесі справу передано до Любашівського районного суду для розгляду (а.с.32).
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та просив його задовольнити, при цьому вказував на те , що його донька тривалий час після розірвання шлюбу залишалася проживати разом із ним, але відповідач забрала дитину в ОСОБА_5 . Він вважає, що для гармонійного розвитку доньки , її краще проживати разом із ним, в м.Одесі, де вона відвідувала школу, із поглибленим вивченням англійської мови, гуртки. Також вказував на те, що донька часто хворіє та знаходиться на обліку в лікарні в м.Одеса, де доньці надають кваліфіковану медичну допомогу.
Представник позивача - адвокат Вездауцан І.М. просив позов задовольнити, вказуючи на те, що в інтересах дитини, щоб вона проживала разом із батьком, оскільки в м.Одесі більші можливості для розвитку дитини, також вона знаходиться на обліку у лікарів в м.Одесі.
Відповідач - ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 не визнала та звернулася до суду із зустрічним позовом , в якому просила визначити місце проживання доньки ОСОБА_4 разом із нею, а також стягувати із ОСОБА_1 аліменти в розмірі мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, але не менше 50 % від мінімального прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. В обґрунтування вимог вказувала, що донька проживає разом із нею в смт.Любашівка, навчається в 3-Б класі НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів-ліцей», вона здатна забезпечити належні умови для проживання та нормального розвитку дитини, має можливість повною мірою займатися вихованням та освітою дитини, так як вона за освітою педагог. Разом із тим, зазначила, що жодним чином не буде чинити перешкод у спілкуванні батька із дитиною.
В судовому засіданні позов в частині визначення місця проживання дитини підтримала, вказуючи на те, що не має заперечень, щоб донька зустрічалася із батьком, але в інтересах доньки, щоб вона проживала саме з матір'ю.
Представник ОСОБА_3 . - адвокат Батченко О .О. в судовому засіданні просила визначити місце проживання дитини із матір'ю, вказуючи на те, що це в інтересах дитини.
Треті особи:
Представник органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, в матеріалах справи є клопотання про розгляд справи у відсутність представника, в якому є прохання до суду, щоб при прийняті рішення були враховані інтереси дитини (а.с.41).
Представник органу опіки та піклування Любашівської РДА - Чолак С.Л . в судовому засіданні пояснила, що органом опіки та піклування Любашівської РДА розглядалося питання щодо доцільності проживання дитини, було встановлено, що і батько , і мати мають належні матеріально-побутові умови для виховання дитини, яка любить обох батьків, але все ж таки враховуючи вік та стать ОСОБА_4 , орган опіки вважає, що в інтересах дитини, щоб вона проживала разом із матір'ю. Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідучого.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт.Любашівка Одеської області (а.с.11).
Сторони припинили спільно проживати та рішенням Любашівського районного суду від 10 грудня 2012 року шлюб між ними розірвано (а.с.54).
За змістом статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) (далі - Конвенція) держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В силу частини першої статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, чи розірвано шлюб і чи проживають вони разом чи окремо.
Згідно з частинами першою, третьою статті 160 СК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, і відповідач мають постійне місце роботи та проживання, мають позитивні характеристики, мають приблизно однаковий дохід , що підтверджується довідками та характеристиками із місця роботи (52-54, 57 117,200-202).
ОСОБА_1 проживає в м.Одеса, в трикімнатній кімнаті, яка належить його матері, у якій створено належні умови для виховання та розвитку дитини, що відповідають санітарним вимогам. В квартирі разом із ним проживає його мати ОСОБА_11 (а.с.127)
ОСОБА_3 проживає разом із донькою ОСОБА_4 та своїми батьками ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , по АДРЕСА_3 , в житловому будинку, який належить її батьку ОСОБА_13 , в будинку створені умови , які відповідають санітарно-побутовим нормам для проживання (а.с.49, 149).
Малолітня дитина ОСОБА_4 із 09 липня 2010 року зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Любашівської селищної ради (а.с. 154).
Сторонами в судовому засіданні наданні висновки психологів (а.с.122, 203-204), із яких вбачається, що ОСОБА_4 любить і маму , і папу, але висновки психологів щодо рекомендацій психолога про місце проживання дитини є протилежними. Так, у висновку від 18 листопада 2018 року, який надав ОСОБА_1 в якості доказу, педагог-психолог, гешталь-консультант Чечина І.Н . рекомендувала врахувати бажання дитини проживати із батьком, в той час у висновку від 07 березня 2019 року, який надала ОСОБА_3 в якості доказу, практичний психолог відділу освіти, молоді та спорту Любашівської РДА Компан Л.С. рекомендувала в подальшому залишити проживання Віки із своєю матір'ю.
Відповідно до ст..171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання…
В судовому засіданні малолітня дитина ОСОБА_4 в порядку ч.2 ст.171 СК України пояснила, що любить обох батьків і вона не може визначитися із ким із батьків вона хоче проживати.
Із висновку органу опіки та піклування Любашівської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини від 22 грудня 2018 року вбачається, що орган, на який покладено обов'язок захищати права та інтереси дітей, вважає за доцільне місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визначити разом з матір'ю ОСОБА_3 . При цьому із змісту висновку, вбачається, що комісія у відсутність батьків спілкувалася із дитиною, яка пояснила, що вона любить обох батьків, але висловила бажання проживати із матір'ю. Свій висновок озвучила психолог Компан Л.С. , яка пояснила, що ОСОБА_4 любить обох батьків, але висловила бажання проживати із матір'ю. При цьому також зазначила, що дитина дуже страждає від постійних конфліктів між батьками, потерпає психіка дитини (а.с.89, 149, 162).
Цей висновок на думку суду є обґрунтованим, не суперечить вимогам закону та правам дитини, враховує її інтереси.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 обоє здатні забезпечити належні матеріально-побутові умови проживання доньки, її навчання та лікування в рівній мірі, але суд приходить до висновку, що все -таки в інтересах дитини слід визначити місце її проживання із матір'ю.
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи дитина проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 , навчається в 3-Б класі НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів -ліцей смт.Любашівка», що підтверджується поясненням сторін, актом обстеження та довідкою НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів -ліцей смт.Любашівка» (а.с.51, 154).
При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 із матір'ю, суд враховує , тривалість проживання малолітньої дитини з матір'ю, забезпечення сталості її соціальних зв'язків з матір'ю та членами її сім'ї та соціумом в цілому, добросовісне виконання матір'ю батьківських обов'язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на її виховання та розвиток. ОСОБА_19 має педагогічну освіту (а.с.58), вільно володіє англійською мовою, що дає їй змогу в повній мірі допомагати дитині в навчанні. Також суд враховує вік та стать дитини , яка перш за все потребує жіночого догляду (регулярне та своєчасне харчування, дотримання правил гігієни, постійний нагляд, статеве виховання, тощо). Суд також враховує, що при визначенні місця проживання дитини з матір'ю не відбудеться примусової зміни місця проживання дитини.
З огляду на зазначене, суд зазначає, що у спірних правовідносинах найкращим інтересам дитини відповідатиме постійне проживання із матір'ю.
Доводи ОСОБА_1 про те, що в інтересах дитини проживати саме із батьком, оскільки він проживає в трикімнатній квартирі в м. Одеса , де кращі умови проживання та умови для розвитку дитини: школа із поглибленим вивченням англійської мови, гуртки, театр, цирк та парки, а також дитина знаходиться на обліку у лікарів саме в м.Одеса, є на думку суду недостатніми для
визначення місця проживання дитини та перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі їм дитини.
Так, визначення місця проживання дитини з матір'ю не можна тлумачити як наявність у матері переваги перед батьком, оскільки батько дитини у такому випадку не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, а тому у вихідні дні, на канікулах дитина не буде позбавлена можливості відвідувати із батьком культурно-розважальні заклади. Також визначення місця проживання дитини із матір'ю не створює перешкод в лікуванні дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснила, що не перешкоджає ОСОБА_1 спілкуватися із дитиною , брати доньку до себе на вихідні дні, канікули чи з метою лікування та запевнила суд, що розуміє, що батько має право на спілкування із дитиною та вона жодними чином не буде і в подальшому перешкоджати в цьому.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про визначення місця дитини та стягнення аліментів, які є похідними від першої вимоги слід відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини із матір'ю слід задовольнити.
Що стосується зустрічного позову про стягнення аліментів, то в цій частині слід відмовити виходячи із слідуючого.
Згідно ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та відповідно до ч.1-2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні у грошовій і (або) натуральній формі.
В судовому засіданні із пояснень сторін було встановлено, що ОСОБА_1 не усунувся від обов'язку щодо утримання дитини ОСОБА_4 , при цьому, ОСОБА_3 в судових дебатах вказувала на те, що позов в частині стягнення аліментів не підтримує, а тому суд приходить до висновку , що в задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів слід відмовити.
Питання про судові витрати суд не вирішує, оскільки позивач за зустрічним позовом не просила стягувати судові витрати.
Керуючись ст.ст. 258 ,259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третьої особи: органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третьої особи: органу опіки та піклування Любашівської районної державної адміністрації Одеської області про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , інд.н. НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 ).
В іншій частині позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Любашівський районний суд.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 11 квітня 2019 року.
Суддя: Т.П. Дармакука