Справа № 826/2029/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової А.Г., Степанюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Смолія Богдана Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова Олександра Юрійовича, треті особи - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Банк "Михайлівський» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) відповідача про визнання нікчемним правочинів (трансакцій) повернення коштів за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-006-000002958 від 29 жовтня 2015 року, номер рахунку НОМЕР_1, на ім'я позивача, на суму 121771,00 грн, що належить позивачу»; зобов'язати відповідача подати до Фонду інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду за договором банківського рахунку №980-006-000002958 від 29 жовтня 2015 року, номер рахунку НОМЕР_1, на ім'я позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» безпідставно не внесено зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладом. Крім того, на думку позивача, уповноваженою особою безпідставно винесено рішення про визнання нікчемним правочину щодо переказу коштів. Позивач вважає, що згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії та початком процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», йому повинна бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, проте, відповідачем, у порушення вимог чинного законодавства, його не включено до переліку осіб, які мають право на таке відшкодування.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про визнання нікчемним правочинів (трансакцій) повернення коштів за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-006-000002958 від 29 жовтня 2015 року, номер рахунку НОМЕР_1, на ім'я позивача, на суму 121771,00 грн, що належить позивачу».
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року адміністративний позов задоволено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки протиправними діями відповідача були порушені гарантовані ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» права позивача на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, вимоги позивача є обґрунтованими. Крім того, суд зазначив, що позивач є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому він протиправно не був включений до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Підкреслив, що Відповідачем не обґрунтовано існування підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом не були повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права. При цьому наголошує на тому, що уповноваженою особою вчинялися всі передбачені законом дії щодо перевірки правочинів, а відтак, протиправна бездіяльність останньої відсутня. Наголошує, що кошти були отримані позивачем не на підставі договору банківського вкладу чи рахунку, а за договором позики, що виключає їх відшкодування Фондом в силу положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у тому числі після внесення змін до останнього Законом України від 1736-VIII. Підкреслює, що перерахування коштів з рахунку фізичної особи на рахунок юридичної і навпаки фактично не відбувалося, а здійснювалося лише у межах балансової документації банку. На переконання апелянта, даний правочини є нікчемним згідно п. п. 7, 8, 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що між позивачем (клієнт) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банк) укладено договір №980-006-000002958 банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)» від 29 жовтня 2015 року, за умовами якого банк по ініціативі клієнта відкриває на його ім'я поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні для зберігання грошей і здійснює його розрахунково-касове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього договору та розпоряджень клієнта, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку.
Крім того, між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-006-000230266 тип договору: «Суперкапітал (Новий) (з виплатою процентів щомісячно)» від 28 квітня 2016 року, за умовами якого позивач передав ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти у розмірі 120000,00 грн до 30 квітня 2017 року, а друга сторона зобов'язалась повернути кошти позивачу та виплатити проценти на рахунок позивача НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно з платіжним дорученням від 28 квітня 2016 року №735292 позивач перерахував на рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» грошові кошти у розмірі 120000,00 грн.
З наявної у справі виписки по особовому рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 19 травня 2016 року по 31 жовтня 2016 року вбачається, що 19 травня 2016 року на рахунок надійшли грошові кошти у розмірі 1770,47 грн та 120000,00 грн від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» як оплата процентів та повернення коштів, відповідно, по договору №980-006-000230266 від 28 квітня 2016 року.
У той же час, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» №14/БТ від 23.05.2016 року, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» №812 від 23.05.2016 року, згідно з яким запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича строком на 1 місяць з 23.05.2016 року по 22.06.2016 року.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду строк тимчасової адміністрації продовжено до 22.07.2016 року та продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації до 22.07.2016 року включно.
У подальшому, на підставі постанови Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» №124-рш від 12.07.2016, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку» №1213 від 12.07.2016 згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ірклієнка Юрія Петровича з 13.07.2016 по 12.07.2018 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду №1702 від 01.09.2016 року повноваження ліквідатора публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкову Олександру Юрійовичу з 05.09.2016 включно.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24.01.2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду Волкову Олександру Юрійовичу з 25.01.2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Позивач направив відповідачу заяву про включення його до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський» за договором банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) №980-006-000002958 від 29 жовтня 2015 року, номер рахунку НОМЕР_1, на суму 121771,00 грн».
Однак, відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не включив його до переліку рахунків вкладників ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідач надано копію акта №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01 червня 2016 року разом із додатком, у якому члени комісії по перевірці правочинів надали пропозицію відповідачу тимчасово обмежити операції з виплат коштів за рахунками фізичних осіб, кошти на які надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр». Згідно з наданим відповідачем витягом з додатку 2 до акта №2 про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01 червня 2016 року позивач включений до вказаного переліку на суму 121770,47 грн.
Наказом Уповноваженої особи від 01 червня 2016 року №42/2 вирішено затвердити результати проведеної перевірки правочинів у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в акті Комісії №2, та застосувати наслідки нікчемності правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на рахунки фізичних осіб відповідно до пунктів 7- 9 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та видати відповідне розпорядження.
Позивач, вважаючи свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції, зокрема: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований статтею 27 вказаного Закону, відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
З метою забезпечення прав Фонду Уповноважена особа, як зазначено в ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
За змістом ч. 3 ст. 38 зазначеного закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, грошові кошти від ТОВ «ІРЦ» в сумі надійшли на поточний рахунок позивача на підставі укладених між ними договорів. У свою чергу ПАТ «Банк Михайлівський» не є стороною за вказаним договорами, а лише виконував розрахункове обслуговування рахунку та в силу п. 32.3 ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» зобов'язаний виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів.
Списання та зарахування коштів за банківськими рахунками здійснюється відповідно до договорів обслуговування банківських рахунків та Інструкції про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 року, згідно пункту 1.4 глави 1 якої розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Договір про обслуговування банком банківського рахунку передбачає право банка відмовити у проведенні розрахункових та касових операцій при наявності фактів, що свідчать про порушення клієнтом норм чинного законодавства України, умов цього договору та банківських правил оформлення розрахункових, касових документів, заяв, доручень і строків їх подання до банку.
Посилання відповідача на те, що операції на банківському рахунку позивача, які мали місце 19.05.2016 року, мають ознаки нікчемності, судом оцінюється критично з огляду на помилкове ототожнення Уповноваженою особою понять банківської операції (трансакції) та правочину.
Трансакція - інформація в електронній формі про окрему операцію із застосуванням платіжної картки, яка сформована за результатами її виконання, що визначено постановою Правління Національного банку України №620 від 10.12.2004 року. Натомість поняття правочину визначено ст. 202 ЦК України, відповідно до якої правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, відповідач повинен був насамперед встановити, щодо якого правочину виник сумнів, лише після цього встановлювати ознаки нікчемного правочину. При цьому оцінка банківських операції, що здійснені на виконання такого правочину не може впливати на права та обов'язки його сторін.
Відповідно до ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу.
ПАТ «Банк Михайлівський» при проведенні розрахункових операцій зазначених фактів не було встановлено, а отже операції по перерахунку коштів здійснені правомірно, з дотриманням діючого законодавства України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що за Законом до такого переліку віднесені правочини, що вчинені (укладені) саме банком. Щодо правочинів (у тому числі договорів), які укладені між фізичними чи юридичними особами - уповноважена особа таких повноважень не має за цим Законом.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15.
Як вже було встановлено раніше, відповідач вважає нікчемними правочин з внесення через касу Банку на рахунок позивача грошових коштів, посилаючись на положення п. п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Водночас, Уповноваженою особою не враховано, що операція прийняття і зараховування на рахунок коштів не є правочином між банком та фізичною особою згідно ст. 202 ЦК України.
Таким чином, кошти на поточному рахунку позивача за договором банківського рахунку є вкладом у розумінні Закону та підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду. Доказів, які б спростовували зазначене або підтверджували наявність підстав для відмови у відшкодуванні коштів за вкладом, передбачених ч. 4 ст. 26 Закону, Уповноваженою особою не надано.
В обґрунтування необхідності скасування судового рішення апелянт зазначає, що між ПАТ «Банк Михайлівський» (новий кредитор) та ТОВ «ІРЦ» (первісний кредитор) укладено договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №1, що, за твердженням відповідача, відбулося у порушення постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами.
Водночас, наведений договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 року №1 стосується відступлення права вимоги за кредитними договорами, у той час коли у межах спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «ІРЦ» укладені договори, які предметно відносяться до договору позики, де кредитором виступає позивач, а не ТОВ «ІРЦ». Відтак, факт укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ІРЦ» договору відступлення права вимоги не міг жодним чином вплинути на нікчемність оскаржуваних операцій.
Щодо тверджень Уповноваженої особи про те, що спірні операції на рахунку позивача збільшили обсяг гарантованої Фондом суми грошових коштів, оскільки останні здійснені у період дії обмежень, встановлених постановою Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, а тому з укладенням такого договору було завдано шкоди державі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних є банківською таємницею, а тому позивач не міг знати про встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження. Протилежного відповідачем не доведено.
Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами стосується встановлених вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів.
При цьому пунктом 3 постанови Правління Національного банку України від 27.04.2016 №295/БТ передбачено необхідність погодження графіку погашення небанківськими установами коштів, залучених від фізичних осіб, зокрема і ТОВ «ІРЦ».
Отже, фактично операції з переказу коштів на рахунок позивача, які мали місце 19.05.2016 року, здійснені на виконання постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» із внесеними постановою від 27.04.2016 року №295/БТ змінами, а не на їх порушення.
Крім того, колегія судів звертає увагу, що з метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ «Банк Михайлівський», та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15.11.2016 року прийняті зміни до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Положення п. 15 Прикінцевих Положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг», вступили в силу 19.11.2016 року, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Згідно абз. 2 п. 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Зі змісту додатку 1 до акту №2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 01.06.2016 року (а.с. 76-77) вбачається, що 11.11.2014 року між ТОВ «ІРЦ» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено Договір доручення №1 (далі - Договір доручення), згідно з умовами якого Банк, в якості Повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам (далі - Клієнти) консультацій про умови та можливість передачі останніми у позику грошових коштів на користь Товариства, як Довірителя, на умовах строковості та платності.
У відповідності до предмету Договору доручення Банк мав укладати договори, що передбачають отримання/залучення Товариством грошових коштів у позику від фізичних осіб, за формою, передбаченою відповідним додатком до даного Договору доручення.
На виконання вищезазначеного Договору доручення Банком від імені Товариства укладались з фізичними особами (Клієнтами) договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок Товариства (далі - Договір позики).
Викладеним, на переконання судової колегії, спростовується посилання апелянта на те, у межах спірних правовідносин ПАТ «Банк Михайлівський» не виступав повіреним.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.07.2018 року у справі № 826/1476/15, якщо внаслідок проведених операцій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державою виплат), то ст. 38 Закону не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі ст. 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
З урахуванням встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з позицією суду першої інстанції щодо того, що повним та достатнім способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський», який має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, які обліковуються на належному йому поточному рахунку.
Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» - залишити без задоволення, а Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк