Справа № 240/4806/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
03 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника відповідача: Бурдули П.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу,
позивач 08.10.2018 звернувся із адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ № 12а від 06.09.2018 командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про покарання ОСОБА_1 у вигляді дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову невідповідність".
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.12.2018 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2018 № 12а "Про покарання начальника медичної служби капітана медичної служби ОСОБА_1 ".
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 800 грн. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що у медичній книжці позивача відсутні записи про звільнення від виконання службових обов'язків, також відсутні висновки лікаря, довідки ВЛК, які б свідчили про можливість проходження лікування удома.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, зокрема, що відповідно до положень Статуту, офіцер, який наказом командира звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, може проходити лікування удома.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити.
Позивача заперечив проти апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
ОСОБА_1 у зв'язку з хворобою 29.08.2018 звернувся до лікаря-терапевта, який призначив лікування (а.с. 37-39).
29.08.2019 позивач подав рапорт командиру в/ч НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на 5 діб з 30.08.2018 по 03.09.2018 на підставі висновку лікаря-терапевта в/ч НОМЕР_2 від 29.08.2018 (а.с. 33).
Командиром в/ч НОМЕР_1 виданий наказ від 30.08.2018 № 214, згідно якого, на підставі рапорту капітана медичної служби ОСОБА_1 від 30.08.2018, начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана медичної служби ОСОБА_1 звільнено від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою на 5 діб 30.08.2018 (а.с. 67, 87-93).
Після чого позивач вибув до місця проживання для лікування.
05.09.2018 у ОСОБА_1 були відібрані пояснення щодо самовільного залишення розташування наметового містечка (а.с. 68).
06.09.2018 наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 11а було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_1 розташування наметового містечка та вибуття до місця проживання (а.с. 70-71).
За наслідками проведення службового розслідування було складено акт, згідно висновків якого в діях капітана медичної служби ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення військової дисципліни, які полягають у самовільному залишенні місця табірного збору без дозволу, за що запропоновано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності (а.с. 73-74).
06.09.2018 наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 12а "Про покарання начальника медичної служби капітана медичної служби ОСОБА_1 " за самовільне залишення наметового містечка на начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_1 за порушення військової дисципліни накладено дисциплінарне стягнення відповідно до п. "б" ст. 71 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України "попередження про службову невідповідність" (а.с. 75-76).
Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, враховуючи вищевказані приписи Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу про звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, правомірно перебував на лікування удома і суд не розцінює це як самовільне залишення розташування наметового містечка, а тому наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 12а від 06.09.2018 "Про покарання начальника медичної служби капітана медичної служби ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Згідно п. "б" ст. 71 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, командир полку (корабля 1 рангу), бригади, дивізії щодо підлеглих офіцерів має право попереджувати про неповну службову відповідність.
Відповідно до п. 256 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, Після огляду лікарем (фельдшером) хворі залежно від характеру хвороби направляються для лікування.
Хворі, яким призначене амбулаторне лікування, для приймання ліків і проведення інших лікувальних процедур, а також ті, що потребують консультації медичних спеціалістів, направляються до медичного пункту військової частини у дні і години, зазначені лікарем у книзі запису хворих.
Після одержання медичної допомоги військовослужбовці повертаються в розташування роти під командуванням санітарного інструктора або старшого. Старший команди передає книгу запису хворих черговому роти, який подає її командирові роти. За висновком лікаря (фельдшера), зазначеним у книзі запису хворих, і відповідним рішенням командира роти старшина роти віддає необхідні вказівки.
Офіцери та військовослужбовці військової служби за контрактом, за висновком лікаря можуть залишатися для лікування на квартирах (удома). Про результати огляду хворих, характер поданої допомоги і призначення лікар робить відповідні відмітки в медичних книжках та видає довідки про стан здоров'я.
Пунктом 257 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України вказано, що висновок про часткове або повне звільнення військовослужбовців строкової служби від занять, робіт, несення служби у наряді, а офіцерів та військовослужбовців військової служби за контрактом, - від виконання службових обов'язків дається лікарем, а у військових частинах, де лікар за штатом не передбачений, - фельдшером не більше ніж на шість діб. У разі потреби термін звільнення може бути продовжено. Рекомендації лікаря (фельдшера) про часткове або повне звільнення від виконання обов'язків підлягають виконанню посадовими особами.
По закінченні терміну звільнення за висновком лікаря військовослужбовці мають бути направлені у разі потреби на повторний медичний огляд. Про звільнення від виконання службових обов'язків офіцерів і військовослужбовців військової служби за контрактом на підставі довідки лікаря (фельдшера) і про вихід їх на службу після хвороби оголошується в наказі по військовій частині.
Положенням п. 363 розділу 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що внутрішня служба у військовій частині та її підрозділах під час перебування на полігоні (в таборі) організовується згідно з вимогами частини 2, а також цього розділу Статуту.
Командир військової частини, встановлюючи розпорядок дня, порядок звільнення рядового і сержантського складу та інші правила внутрішнього порядку, повинен враховувати завдання підрозділів щодо підвищення польової виучки, особливості їх розташування, а також загальні правила, встановлені на полігоні (в таборі) старшим командиром (начальником).
Отже, з наведеного слідує, що офіцер, який наказом командира звільнений від виконання службових обов'язків у зв'язку із хворобою, може проходити лікування на квартирах (удома).
Згідно матеріалів справи, підставою для попередження позивача про неповну службову відповідність слугувало те, що ОСОБА_1 самовільно залишив розташування наметового містечка.
Згідно записів у медичній книжці, ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження, проте, лікар не направив позивача на амбулаторне лікування, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 з рапортом від 29.08.2018, в якому просив звільнити його від виконання службових обов'язків за станом здоров'я на 5 діб з 30.08.2018 по 03.09.2018 на підставі висновку лікаря-терапевта в/ч НОМЕР_2 від 29.08.18 (запис в особ. мед. книжці).
Інструкцією з діловодства у Збройних Силах України затвердженою Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07.04.2017 № 124 визначено, що рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
На підставі рапорту позивач отримав дозвіл у формі наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 30.08.2018 № 214 про звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою на 5 діб. Вказаний наказ ніким не оскаржувався та є чинним.
Таким чином, позивач, враховуючи вищевказані приписи Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу про звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, правомірно перебував на лікування удома. При цьому, дії позивача не свідчать про самовільне залишення розташування наметового містечка, а тому, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 12а від 06.09.2018 "Про покарання начальника медичної служби капітана медичної служби ОСОБА_1 ".
Разом з цим, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що позивач ввів командира військової частини в оману в наслідок чого командиром частини була накладена відповідна віза на рапорт військовослужбовця, оскільки факт введення позивачем керівництва військової частини в оману не встановлений та заходи реагування з вказаного приводу до позивача не застосовувались.
Крім того, твердження скаржника про те, що ОСОБА_1 проводив лікування за межами гарнізону, а саме, в м. Коростень Житомирської області спростовується поясненнями позивача та не свідчить про порушення позивачем п. 323 розділу 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 квітня 2019 року.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.