11 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2621/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2018 року, ухвалене суддею Мельничук І.І. у м. Пустомити Львівської області, у справі № 450/2603/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП, поліцейського інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Буйнецького Дениса Юрійовича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
15 серпня 2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідачів - Управління патрульної поліції у м.Львові ДПП, поліцейського інспектора взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Буйнецького Дениса Юрійовича, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВР №169755 від 07.08.2018.
В обґрунтування позовних вимог покликається на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що відповідачем порушено вимоги щодо порядку притягнення до адміністративної відповідальності при винесенні оскаржуваної постанови.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскаржувана постанова винесена з урахуванням та належною оцінкою всіх обставин справи щодо наявності чи відсутності в діях позивача ознак правопорушення, за яке законом передбачена адміністративна відповідальність, та суду наведено докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення правопорушення.
Не погоджуючись із рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, винесеної поліцейським інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Буйнецьким Денисом Юрійовичем, серії ВР №169755 від 07.08.2018, встановлено, що ОСОБА_1 07.08.2018 близько 00:40 год., керував транспортним засобом у темну пору доби з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9 «в» ПДР. Крім того, на вимогу поліцейського не надав для перевірки документів, перелік яких передбачений п.2.1 ПДР.
Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
ОСОБА_1, вважаючи постанову, винесену поліцейським інспектором взводу №2 роти №1 батальйону №1 УПП у Львівській області ДПП Буйнецьким Д.Ю., серії ВР №169755 від 07.08.2018, протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).
Відповідно до п.1.1 ПДР України - ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Розділом ІІ Правил визначено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Згідно з п.2.9 ПДР України водієві, зокрема, забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Згідно з п.2.1 водій механічного транспортного засобу, зокрема, повинен мати при собі: а) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб; ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.4 а) ПДР України встановлено обов'язок водія на вимогу поліцейського зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП настає в разі керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим та тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") та тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Водночас відповідно до частини 2 статті 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст.222 цього Кодексу, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для зупинки транспортного засобу позивача на вимогу поліцейського стало керування транспортним засобом в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком. Крім того, на вимогу інспектора водієм не надано документів згідно переліку, визначеного 2.1 ПДР України.
Зазначене підтверджується відеоматеріалами з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, якими зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху.
Таким чином, приймаючи оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення, відповідачем оцінено наявні докази, повно і об'єктивно досліджено всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, а доводами позивача, наведеними в позовній заяві та апеляційній скарзі, не спростовуються висновки інспектора.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.1 ст. 126 КУпАП.
Доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Підстав для сумніву щодо об'єктивності відповідача щодо позивача не вказано.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2018 року у справі № 450/2603/18 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. О. Большакова
В. Я. Макарик