Справа № 826/6708/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрівська Н.А.
Суддя-доповідач - Губська Л.В.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю: секретаря Суркової Д.О.,
представника позивача Бобовича М.М.,
представника відповідача Макаренка Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАССІР УА» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАССІР УА» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДССЛ» (в подальшому змінено назву на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Трассір УА») звернулось з даним позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.01.2018 №00000751402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року у розмірі 128374,00 грн; №00000761402, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 79477,90 грн, застосовано штраф у розмірі 10%, що становить 7947,79 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 45,87 грн, застосовано штраф в розмірі 20% що становить 9,18 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 61 більше календарних днів на суму ПДВ 2231,30 грн, застосовано штраф в розмірі 40% що становить 892,52 грн; №00000771402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 623908,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 155977,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що витрати та податковий кредит позивачем було сформовано за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентами ТОВ «АКВІАНС», ТОВ «ТРЕНД СОЛЮШН», ТОВ «ГОРДАН-СІТІ», ТОВ «ЗОЛГАРС» та на підставі належним чином оформлених первинних документів. Крім того, позивач наголошував, що контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача. Також, контролюючим органом не надано доказів визнання нікчемними угод, а отже висновки відповідача ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування. Крім того, вказував, що фінансові санкції, які передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України за виявлене відповідачем порушення по своєчасності реєстрації ним податкової накладної, застосовані безпідставно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року у задоволенні позову відмовлено, при цьому, суд першої інстанції дійшов до висновку, що контролюючим органом доведено факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Крім того, суд наголосив, що позивачем у позовній заяві не наведено переконливих доводів на спростування висновків контролюючого органу, а також достатніх, належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про помилковість тверджень відповідача.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Апелянт наголошує, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та вказує, що позивач та його контрагенти на момент відображення у податковому обліку здійснених операцій були зареєстрованими в якості платників податку на додану вартість, а правочини не є нікчемними і не визнавалися недійсними в судовому порядку. При цьому, порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати діяльності позивача та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. На думку позивача, усі надані первинні документи підтверджують належним чином реальність господарських операцій та зміну майнового стану суб'єктів господарської діяльності за їх наслідками.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін та вказує на правомірність висновків суду першої інстанції і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ДССЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства - за період з 27.04.2015 по 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 27.04.2015 по 30.09.2017, за результатом якої складено акт від 26.12.2018 за №553/26-15-14-02-04/39768357.
В даному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1 ст.198, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 623908,00 грн та завищено рядок 21 декларації з ПДВ (від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2017 року у розмірі 128374,00 грн; п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України щодо своєчасності реєстрації податкових накладних.
Контролюючий орган виходив з того, що перевіркою встановлено взаємовідносини ТОВ «ДССЛ» з контрагентами-постачальниками: ТОВ «Аквіанс» (уклало договір поставки від 11.07.2016 за №11-7/16), ТОВ «Тренд Солюшн» (уклало договір поставки від 01.03.2017 за №01/03/17, договір про надання послуг від 10.03.2017 за №10/03/17, договір про надання послуг від 20.03.2017 за №20/03/17), ТОВ «ГОРДАН-СІТІ», ТОВ «ЗОЛГАРС».
При цьому, висновки податкового органу обґрунтовані наступним:
- згідно з наданими до перевірки банківськими виписками, ТОВ «ДССЛ» у 2016 році перерахувало ТОВ «Аквіанс» попередню оплату за товар на загальну суму 1623379,76 грн, в тому числі ПДВ на суму 94873,31 грн. У бухгалтерському обліку операції були відображені наступним чином: Дт 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Заборгованість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Аквіанс» станом на 30.09.2017 становить 1623379,76 грн.
У податкових накладних, виписаних ТОВ «Аквіанс» в графі «посадова (уповноважена) особа/фізична особа (законний представник)» вказаний ОСОБА_5
Згідно з Єдиним реєстром податкових накладних (далі - ЄРПН) з дати взяття на облік платником ПДВ ТОВ «Аквіанс» реєструвало придбання ТМЦ: сири, будівельні матеріали, мінеральні води, паливно-мастильні матеріали. ТОВ «Аквіанс» з моменту державної реєстрації не здійснювало придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому могли бути реалізовані на адресу ТОВ «ДССЛ».
Згідно з ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Аквіанс» 28.09.2017 анульовано свідоцтво платника ПДВ (причина анулювання - 22 ненадання декларацій протягом року), остання звітність з податку на додану вартість подана за серпень 2016 року.
Інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв'язку з тим, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств, фінансова звітність за 2016 рік до контролюючого органу не подавалась. Крім того, договір про визнання електронних документів розірвано 01.11.2016.
Згідно з даними ІС «Податковий блок» встановлено, що співробітниками ОУ ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві сформовано облікову картку суб'єкта фіктивного підприємництва, в якій зазначена інформація щодо порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину, передбаченого ст.205 Кримінального кодексу України (к/п №12015040030000292 від 08.05.2015) та допиту директора - ОСОБА_5, який надав пояснення щодо непричетності до створення та фінансово-господарської діяльності ТОВ «Аквіанс».
- згідно з наданими до перевірки банківськими виписками ТОВ «ДССЛ» у березні 2017 року перерахувало попередню оплату за товар (роботи, послуги) ТОВ «Тренд Солюшн» у сумі 2169670,92 грн, в тому числі ПДВ на суму 361611,82 грн. У бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «Тренд Солюшн» відображені наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». Заборгованість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «Тренд Солюшн» станом на 30.09.2017 становить 2169670,92 грн.
Згідно з ЄРПН ТОВ «Тренд Солюшн» з дати взяття на облік платником ПДВ реєструвало придбання ТМЦ та послуг (робіт): автомобільні запчастини, антифриз, мастильні матеріали. ТОВ «Тренд Солюшн» з моменту державної реєстрації не здійснювало придбання товарів, які в подальшому могли бути реалізовані на адресу ТОВ «ДССЛ».
Згідно з даними ІС «Податковий блок» остання і єдина подана до податкового органу звітність з початку державної реєстрації ТОВ «Тренд Солюшн» - декларація з податку на додану вартість подана за березень 2017 року (прийнята «до відома»).
Інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв'язку з тим, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств, фінансова звітність за 2017 рік до контролюючого органу не подавалась. Крім того, договір про визнання електронних документів розірвано 08.04.2017. З
Згідно з даними ІС «Податковий блок» встановлено, що співробітниками ОУ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва сформовано облікову картку суб'єкта фіктивного підприємництва, в якій зазначена інформація щодо надання директором ТОВ «Тренд Солюшн» Габідуліним О.Р. пояснення стосовно реєстрації підприємства за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Тренд Солюшн».
- згідно з наданими до перевірки банківськими виписками ТОВ «ДССЛ» у лютому 2016 року перераховано ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» попередню оплату за товар у сумі 9 985,44 грн, в тому числі ПДВ на суму 81664,24 грн. У бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» зображені наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 поточні рахунки в національній валюті». Заборгованість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» станом на 30.09.2017 становить 489985,44 грн.
Згідно з ЄРПН ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» з дати взяття на облік платником ПДВ реєструвало придбання ТМЦ: борошно, фрукти, будівельні матеріали, мікросхеми, одяг. ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» з моменту державної реєстрації не здійснювало придбання товарів, які в подальшому могли бути реалізовані на адресу ТОВ «ДССЛ».
Згідно з даними ІС «Податковий блок» встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ОВ «ГОРДАН-СІТІ» анульовано 31.03.2017 (причина анулювання - 22 ненадання декларацій протягом року), остання звітність з податку на додану вартість подана за січень 2016 року, інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв'язку з тим, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств, фінансова звітність за 2016 рік до контролюючого органу не подавалась.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень встановлена наявність вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2017 (Справа №750/8286/17, провадження №1-кп/750/384/17), згідно з яким кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №32015270000000021 від 01.04.2015 щодо посадових осіб контрагента, обвинуваченого за ч.1 ст. 205, ч.2 ст. 205 КК України.
За результатами аналізу встановлена відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, в силу відсутності основних засобів та відсутності найманих працівників, що в подальшому унеможливлює процес реалізації товарів (робіт, послуг).
- згідно з наданими до перевірки банківськими виписками ТОВ «ДССЛ» в лютому 2016 року перерахувало попередню оплату за товар (роботи, послуги) ТОВ «ЗОЛГАРС» у сумі 230 657,94 грн, в тому числі ПДВ на суму 38442,99 грн. У бухгалтерському обліку операції по взаємовідносинах з ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» відображені наступним чином: Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» - Кт 311 поточні рахунки в національній валюті».
Заборгованість по рахунку 631 по контрагенту ТОВ «ЗОЛГАРС» станом на 30.09.2017 становить 230657,94 грн. Згідно з ЄРПН ТОВ «ЗОЛГАРС» з дати взяття на облік платником ПДВ реєструвало придбання ТМЦ та послуг (робіт): напої, соки, мінеральна вода, одяг, овочі, фрукти, стани, обладнання, паливо-мастильні матеріали, харчові продукти, косметичні засоби, миючі засоби, інші товари (роботи, послуги) в значній номенклатурі та обсязі. Згідно з даними ІС «Податковий блок» встановлено, що остання звітність з податку на вартість подана за жовтень 2016 року.
Інформація щодо наявності основних засобів відсутня, у зв'язку з тим, що податкова декларація з податку на прибуток підприємств, податкова звітність за 2016 рік до контролюючого органу не подавались.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2017 (справа №1/22395/17, провадження №1-кп/761/1352/2017) у кримінальному провадженні №32017100020000027 від 20.06.2017 затверджено угоду про визнання винуватості від 26.06.2017, на підставі якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.
Крім того, на думку контролюючого органу, згідно з ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані ТОВ «ДССЛ» за листопад, грудень 2015 року, травень, липень, вересень 2017 року (перелік викладено в акті перевірки), зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових ладних на загальну суму ПДВ 81755,07 грн.
На підставі висновків акта перевірки та вищевказаних порушень, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 18.01.2018 №00000751402, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року у розмірі 128374,00 грн; №00000761402, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 79477,90 грн, застосовано штраф в розмірі 10%, що становить 7947,79 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 45,87 грн, застосовано штраф в розмірі 20%, що становить 9,18 грн; за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 61 більше календарних днів на суму ПДВ 2 231,30 грн, застосовано штраф в розмірі 40%, що становить 892,52 грн; №00000771402, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 623908,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 155977,00 грн.
Позивач, не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх такими, що порушують законні інтереси платника, звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Так, згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).
Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.
За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.
Як установлено судом і вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ДССЛ» (Покупець) та ТОВ «Аквіанс» (Постачальник) укладений Договір поставки №11-07/16 від 11.07.2016, за умовами Постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємні частини цього договору.
На виконання умов зазначеного договору позивачу були виписані первинні документи, а саме рахунки на оплату.
Також, між позивачем та ТОВ «Тренд Солюшн» укладений Договір поставки №01/03/17 від 01.03.2017, за умовами якого Постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємні частини договору.
На виконання умов зазначеного договору позивачу були виписані первинні документи, а саме рахунки на оплату.
Також, між позивачем та ТОВ «Тренд Солюшн» був укладений Договір надання послуг №10/03/17 від 10.03.2017. На виконання умов зазначеного договору позивачу також були виписані рахунки оплату.
Крім того, між ТОВ «ДССЛ» (Покупець) та ТОВ «ЗОЛГАРС» (Постачальник) укладений Договір поставки №20-10/16 від 20.10.2016, за умовами якого Постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід?ємні частини цього договору.
На виконання умов зазначеного договору позивачу були виписані первинні документи, а саме рахунок на оплату №1 від 28.10.2016 та видаткова накладна №12 від 28.10.2016
Між позивачем та ТОВ «ГОРДАН-СІТІ» здійснення господарських операцій відбувалося на підставі лише первинних документів, що не заборонено діючим законодавством, а саме рахунків - фактури №ГС-020804 від 08.02.2016, №ГС-021512 від 15.02.2016 та видаткових накладних №РН-020804 від 08.02.2016, №РН-021512 від 15.02.2016.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження виконання умов договорів та поставки товару суду надано лише копії договорів, рахунків на оплату, видаткових накладних.
При цьому слід зазначити, що подані позивачем договори, рахунки, складенням яких оформлені розглядувані операції, не є належним та достатнім документальним підтвердженням їх реального виконання. Адже, як випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», документи мають підтверджувальну силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Виходячи з обсягу робіт, які зазначені в актах між позивачем та його контрагентами, а також беручи до уваги загальний обсяг задекларованих операцій, не отримано доказів наявності у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, обладнання тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності взагалі та, зокрема, для виконання спірних операцій. При цьому обізнаність позивача відносно наведеного при укладанні угод обумовлюється звичайною діловою практикою, а також характером і специфікою угод (обумовлених операцій).
Відтак, враховуючи специфіку та особливості зазначених операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції дійшов щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем послуг (товару) у контрагентів, оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме послуги були надані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, як в акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), так і в податкових накладних зазначено лише загальне найменування послуг та їх вартість без конкретизування, де та які саме послуги були надані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості послуг, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.
Разом з тим, надані позивачем документи не є належними доказами надання контрагентом послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, з наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди.
Надані позивачем письмові документи не містять в собі відомостей, що свідчать про отримання від контрагентів товару (послуг), обумовлених договором, позивачем не надано доказів наявності господарської потреби у такому товарі (послугах), замовлених у контрагентів.
Платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані, зокрема, на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.
Разом з тим, позивачем не доведена реальність операцій, оскільки не підтверджено час здійснення операцій, а також до матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у контрагентів трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного чи іншого обладнання. Відтак, господарські операції, що відбулися оформлені лише документально.
Наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та коригування об'єкта оподаткування, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту та об'єкту оподаткування, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати надані позивачем документи первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем товару чи послуг у контрагентів - ТОВ «АКВІАНС», ТОВ «ТРЕНД СОЛЮШН», ТОВ «ГОРДАН-СІТІ», ТОВ «ЗОЛГАРС», оскільки позивачем не надано належних доказів та первинних документів щодо спростування висновків податкового органу, не подано додаткових пояснень щодо даних господарських операцій, натомість податковим органом надано докази вважати дані господарські операції такими, що пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.
Крім того, долучені до матеріалів справи рахунки-фактури не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме - не містять інформації про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.
Контролюючим органом доведено факт необґрунтованості отриманої платником податку податкової вигоди, зокрема, з тих підстав, що для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою та операції не обумовлені розумними економічними та іншими причинами (метою ділового характеру). Разом з тим враховано, що діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.
У той же час, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами необхідними первинними документами не підтверджується.
На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 08.11.2017, щодо визнання винуватості у кримінальному провадженні №32017100020000027 від 20.06.2017 за обвинувачення ОСОБА_7 (директора ТОВ «Золгарс») у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.205-1 КК України, та вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2017 року, яким затверджено угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.ч.1,2 ст.205 КК України, і яким встановлено створення та придбання з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), в тому числі, ТОВ «Гордан-Сіті», з використанням реквізитів яких надавав суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуги по незаконному переведенню безготівкових коштів у готівку, шляхом документального оформлення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів, робіт та послуг.
Відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Так, статус фіктивного, нелегального підприємства (зокрема, в силу його реєстрації на підставну особу) несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Суд звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому сукупність вищевказаних обставин, дає обґрунтовані підстави стверджувати про нереальність даних господарських операцій.
Колегія судді зазначає, що матеріалами справи не підтверджується реальність проведення господарських операцій між платником податків ТОВ «Трассір УА» та контрагентами, документування зазначених операцій та відображення їх в бухгалтерському обліку здійснювалося без мети отримання результатів таких операцій в дійсності.
Доводи позивача з приводу того, що контрагент на момент господарських взаємовідносин був платником податку на додану вартість, згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, не дають підстав вважати, що він мав на меті настання реальних правових наслідків.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень. Хоча чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням яких має оформлюватися господарська операція, документування господарської операції має відповідати законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції, договірним умовам та/або звичаєвій практиці.
Так, надані позивачем документи не є достатніми доказами фактичного виконання вищевказаних договорів.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що фінансово-господарська діяльність позивача з його контрагентами здійснювалась поза межами правового поля, а укладені ними правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеній у постанові 26 червня 2018 року у справа №816/1422/17, платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування. Крім того, прояв такої обачності й обережності при виборі постачальника послуг та вчинення будь - яких дій на предмет перевірки податкової «доброчесності» контрагента, зокрема за доступними електронними базами даних на сайті контролюючого органу (база платників ПДВ, база анульованих свідоцтв платників ПДВ, база недобросовісних платників ПДВ, база місць масової реєстрації платників податків, отримання завірених копій статутних та реєстраційних документів, копій паспорта особи, яка підписуватиме договір, довідку про кількість співробітників контрагента, тощо), перевірки загальнодоступної інформації щодо наявності кримінальних проваджень за участю контрагента, в подальшому свідчитимуть на користь висновку, що платником податків вжито належні та достатні дії щодо його обізнаності на предмет податкової «надійності» такого контрагента та вказуватимуть на правомірність формування податкового обліку за господарськими операціями з таким контрагентом.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.01.2018 за №00000761402, суд вважає за доцільне вказати на наступне.
Як зафіксовано в акті перевірки, згідно з ІС «Єдиний реєстр податкових накладних» податкові накладні та/або розрахунки коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виписані ТОВ «ДССЛ» за листопад, грудень 2015 року, травень, липень, вересень 2017 року (перелік наведений в акті перевірки на стор.32 / а.с.43), зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових ладних на загальну суму ПДВ 81755,07 грн.
Позивачем не наведено переконливих доводів на спростування висновків контролюючого органу, а також достатніх, належних та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку щодо помилковості тверджень відповідача в цій частині, отже, відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2018 за №00000761402.
За таких обставин, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку щодо протиправності відображення даних у податковому обліку за спірними операціями, тому податкові повідомлення рішення від 18.01.2018 №00000751402, №00000761402, №00000771402, які є правомірними та не підлягають скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для застосування до позивача санкцій контролюючим органом.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАССІР УА» залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 10.04.2019.
Головуючий-суддя: Л.В. Губська
Судді: О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк