П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 квітня 2019 р.м.ОдесаСправа № 520/5363/18
Головуючий в 1 інстанції: Луняченко В.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І.О.,
суддів - Стас Л.В., Шеметенко Л.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції батальйону №1 роти №2 Яшка Ігоря Миколайовича на рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції, поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції батальйону №1 роти №2 Яшка Ігоря Миколайовича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції, поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції батальйону №1 роти №2 Яшка Ігоря Миколайовича (далі - поліцейський) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 22.04.2018 року серії ЕАА №372456 в сумі 170 грн., передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.
Також позивач просив закрити справу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову ОСОБА_2 зазначив про те, що при винесенні спірної постанови суб'єкт владних повноважень порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, поліцейським не було роз'яснено прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 КУпАП.
Позивач також посилається на те, що, незважаючи на його незгоду із порушенням правил дорожнього руху, поліцейський не склав протокол про адміністративне правопорушення, що, на його думку, узгоджується з ч.5 ст.258 КУпАП.
Понад те, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.6 ст.121 КУпАП, оскільки транспортний засіб, яким він користується, не міг бути зареєстрованим, з огляду на наявність ухвали суду про накладення арешту на автомобіль, що позбавляє можливості його реєстрації.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року позов задоволено.
Суд скасував спірну постанову та закрив справу про адміністративне правопорушення за ч.6 ст.121 КУпАП.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що до початку розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейським не було роз'яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП, а також не враховані усі обставини справи, а саме - наявність ухвали суду про арешт транспортного засобу, що, відповідно до абз.3 п.15 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388), забороняє реєстрацію транспортного засобу.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, поліцейський подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що, згідно відомостей інформаційно-аналітичної бази даних МВС «Армор», які були перевірені на місці зупинки транспортного засобу та в подальшому покладені в основу прийнятого спірного рішення про накладення адміністративного стягнення, жодних обмежень (арешт або розшук) на зупиненому транспортному засобі станом на 22.04.2018 року накладено не було, а, отже, і обмеження в можливості його реєстрації - відсутні.
У зв'язку з цим, апелянт вважає, що суд першої інстанції не надав належну оцінку тому факту, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.6 ст.121 КУпАП.
Також апелянт вважає безпідставним посилання позивача, з якими погодився і суд першої інстанції, на порушення його прав під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Так, на думку апелянта, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що в ході розгляду справи позивачу було роз'яснено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також надано право скористатися послугами адвоката Пономаренка Д.В.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.
У зв'язку з неприбуттям жодного з учасників справи у судове засідання належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, справа розглянута в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статті 311 КАС України.
Перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції обставин справи та додержання норм матеріального і процесуального права, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про часткове її задоволення та про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.
Встановлені судом першої та апеляційної інстанцій обставини справи, свідчать про наступне.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2016 року по справі №520/7057/16ц було накладено арешт на транспортний засіб «Range Rover Sport», 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, що зареєстрований на ім'я ОСОБА_2, без обмеження його використання за призначенням (а.с.24-25).
Як вбачається із відповіді Територіального сервісного центру №5141 від 27.08.2016 року, 14.07.2016 року вищезазначений автомобіль на підставі заяви власника ОСОБА_2 знятий з обліку для продажу, йому тимчасово видані транзитні номерні знаки НОМЕР_3 та облікова картка про зняття транспортного засобу з обліку (а.с.23).
22.04.2018 року о 19 годині 35 хвилин екіпажем патрульної поліції виявлений автомобіль марки «Land rover», модель «Range Rover Sport», номерний знак НОМЕР_3», символи тимчасового номерного знаку якого неможливо було ідентифікувати.
Під час перевірки документів водія даного автомобіля, за кермом якого знаходився ОСОБА_2, поліцейським виявлено, що транспортний засіб був знятий з реєстрації ще у 2016 році, тобто є незареєстрованим в установленому законом порядку понад два роки, що є порушенням вимог п.30.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 (далі - ПДР України).
Згідно відомостей інформаційно-аналітичної бази даних МВС «Армор», які були перевірені на місці зупинки транспортного засобу, жодних обмежень (арешт або розшук) на зупиненому транспортному засобі станом на 22.04.2018 року накладено не було.
У зв'язку з цим, поліцейським управління патрульної поліції була винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАА №372456, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, за керування транспортним засобом марки «Land rover», модель «Range Rover Sport», номерний знак НОМЕР_3» не зареєстрованим у встановленому порядку.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо процедурних порушень, вчинених суб'єктом владних повноважень, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та складання спірної постанови, проте, вважає помилковим висновок суду в частині відсутності складу в діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.
Такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з урахуванням наступного.
Так, відповідно до п.30.1 ПДР власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Частиною 6 ст. 121 КУпАП України передбачена відповідальність, зокрема, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, суд погодився з доводами позивача щодо неможливості реєстрації транспортного засобу, у зв'язку з наявністю ухвали суду про арешт автомобіля.
Так, дійсно, відповідно до абз.3 п.15 Порядку №1388, у разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу його реєстрація не проводиться.
Наявність самої ухвали суду про арешт не свідчить про неможливість реєстрації транспортного засобу.
Так, в матеріалах справи міститься відповідь Регіонального сервісного центру МВС України (далі - РСЦ МВС України) на запит управління Патрульної поліції в Одеській області ДПП щодо відомостей про накладення арешту на автомобіль «Land Rover Range Rover Sport», державний номерний знак НОМЕР_2 (транзитний н.з. НОМЕР_3) в період з 22.01.2018 року по 22.04.2018 року, що унеможливлювало своєчасне проведення реєстрації автомобіля в установленому порядку.
Згідно наданих відомостей РСЦ МВС України, в період з 22.01.2018 року по 22.04.2018 року, жодних обмежень (арешт/розшук), що унеможливлюють проведення реєстрації автомобіля, в установленому порядку, на вказаний транспортний засіб накладено не було (а.с.50).
Суд апеляційної інстанції вважає, що це свідчить про те, що, на момент винесення спірної постанови та до цього, ОСОБА_2 не був обмежений в можливості реєстрації транспортного засобу.
Більш того, позивач, посилаючись на позбавлення можливості зареєструвати автомобіль, не надає доказів того, що він звертався до сервісного центру із заявою про реєстрацію даного автомобіля та йому було відмовлено, у зв'язку із наявним його арештом.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, є обґрунтованими та доведеними, а рішення суду першої інстанції в цій частині - помилковим та таким, що винесено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції також виходив із обставин порушення суб'єктом владних повноважень процедури розгляду адміністративної справи.
З цього приводу колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим, оскільки суб'єкт владних повноважень при прийнятті спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив правила дорожнього руху.
При цьому, частина 2 цієї статті передбачає, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Згідно зі ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.
Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки.
Відповідно до розд.3 ч.4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (далі - Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
При цьому, згідно з розд.3 ч.9 Інструкції розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
З відеозаписів, наданих позивачем та відповідачем, вбачається, що інспектор патрульної поліції не оголосив, яка справа підлягає розгляду, про наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не роз'яснив йому права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, чим позбавив права на правову допомогу, надання доказів, а також заявити клопотання, надати відповідні пояснення з приводу вчиненого адміністративного правопорушення та взяти участь у розгляді справи.
Посилання апелянта на те, що з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що в ході розгляду справи позивачу було роз'яснено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, а також надано право скористатися послугами адвоката Пономаренка Д.В. не приймається судом апеляційної інстанції з наступних підстав.
Колегією суддів були проаналізовані відеозаписи, які були надані учасниками справи, та встановлено, що поліцейський роз'яснив права і обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП, вже після складання спірної постанови. Більш того, на відеозаписі, наданого позивачем, вбачається підтвердження поліцейським, що він не роз'яснював прав та обов'язків до складання спірної постанови, а зробив це лише після прийняття спірного рішення.
Це суперечить викладеним нормам КУпАП та наведеної Інструкції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суб'єкт владних повноважень, на якого в силу вимог ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративних справах, не довів належними доказами дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, за умови, що позивач наполягає на порушення такої процедури.
Таким чином, колегія суддів вважає, що спірна постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог законодавства про адміністративне правопорушення, а тому має бути скасована, що правильно зроблено судом першої інстанції.
Скасування постанови тягне за собою відповідні правові наслідки, які перелічені в ст. 286 КАС України, це зокрема, закриття провадження у справі або направлення справи на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Розглядаючи питання доцільності направлення справи на новий розгляд до компетентного органу, з метою дотримання процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд апеляційної інстанції бере до уваги обставини того, що сплинули строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.
Зазначене свідчить про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КУпАП.
Що стосується посилання позивача на те, що патрульний поліцейський повинен був скласти протокол про адміністративне правопорушення, оскільки допущене порушення ОСОБА_2 оспорив, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.
Частиною 1 ст.222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі і ч.6 ст.121 КУпАП <…>.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За загальним правилом, відповідно до статті 254 КУпАП фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення протоколу про його вчинення уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст.254 КУпАП протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Статтею 258 КУпАП (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153, якщо розмір штрафу не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, частиною першою статті 85, якщо розмір штрафу не перевищує семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, статтею 107 (у випадках вчинення правопорушень, перелічених в частині третій статті 238) частиною третьою статті 109, статтями 110, 115, частинами першою, третьою і п'ятою статті 116, частиною третьою статті 116-2, частинами першою і третьою статті 117 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження на місці вчинення правопорушення), статтями 118, 119, статтями 134, 135, 185-3, статтею 197 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження), статтею 198 (при накладенні адміністративного стягнення у вигляді попередження) цього Кодексу, якщо особа не оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи позивача про необхідність складання протоколу про адміністративне правопорушення є помилковими, оскільки розгляд справ про адміністративне правопорушення, визначене частиною шостою статті 121 КУпАП належить до компетенції Національної поліції, що, у відповідності до абзацу другого ст. 258 КУпАП виключає необхідність складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Аналогічний правовий висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року (№489/1525/16-а), від 05 квітня 2018 року (№161/5965/17), від 14 березня 2018 року (№760/2846/17), який, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховується при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить змінити, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновки про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, а в іншій частині судове рішення залишити без змін.
Підставою для зміни рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 317 КАС України, є, зокрема, порушення норм процесуального права, що не призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції батальйону №1 роти №2 Яшка Ігоря Миколайовича - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року - змінити, шляхом виключення з його мотивувальної частини висновки про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП.
В іншій частині рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту Патрульної поліції, поліцейського Управління патрульної поліції в Одеській області сержанта поліції батальйону №1 роти №2 Яшка Ігоря Миколайовича про скасування постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Доповідач - суддя І.О. Турецька
суддя Л.В. Стас
суддя Л.П. Шеметенко