Справа № 240/4919/18
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
03 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року (прийняте у м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач) про визнання протиправною відмови, скасування наказу від 13.09.2018 №167, зобов'язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою,
позивач 18.10.2018 звернувся із адміністративним позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_2 викладену у наказі від 13.09.2018 №167 з послідуючою передачею земельної ділянки в оренду на термін 49 років для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018;
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167;
- зобов'язати Головне управління Держеокадастру у Житомирській області надати дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 115,50 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області з послідуючою передачею в оренду на 49 років.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167 щодо відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування (в оренду), строком на 49 років, земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для сінокосіння, площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, згідно з клопотанням ОСОБА_2 від 03.05.2018.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення користування (в оренду), строком на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для сінокосіння, площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, згідно з клопотанням ОСОБА_2 від 03.05.2018.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі № 806/2914/18 виконано. За результатами повторного розгляду позивачу повторно обґрунтовано відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою. Також вказано, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області не є розпорядником земель комунальної форми власності, відтак відповідач не може належним чином виконати рішення суду.
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
03.05.2018 ОСОБА_2 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування (в оренду) строком на 49 років земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 для сінокосіння, площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області. Додатками до клопотання зазначено графічні матеріали.
25.05.2018 Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом №Г-5081/0-2916/0/22-18, відмовило позивачу у задоволенні клопотання.
Питання розгляду відповідачем вказаного клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проектом землеустрою були предметом розгляду в адміністративній справі №806/2914/18.
07.08.2018 рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №806/2914/18 позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оформлену листом №Г-5081/0-2916/0/22-18 від 25.05.2018, у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, для сінокосіння за клопотанням від 03.05.2018; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_2 від 03.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частиною 4 стю 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
13.09.2018 на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 у справі №806/2914/18 відповідачем повторно розглянуто клопотання позивача від 03.05.2018 та наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №167 відмовлено ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1 площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, у зв'язку з порушенням вимог ст.123 Земельного кодексу України.
Не погоджуючись із наданою відмовою позивач звернувся із даним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана відмова, яка викладена у наказі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167 не містить посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем: вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; вимогам генерального плану населених пунктів; вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць; вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Частиною 3 ст. 22 ЗК України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 ЗК України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Згідно ч. 2 ст. 116 ЗК України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 Земельного кодексу України.
Частиною 1 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Положенням ч. 2 ст. 123 ЗК України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 123 ЗК України забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення документації із землеустрою або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 123 ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою (ч. 13 ст. 123 ЗК України).
Згідно ч. 2 ст. 134 ЗК України, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Разом з тим, в оскарженій відмові, яка викладена у наказі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.09.2018 №167, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем: вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; вимогам генерального плану населених пунктів; вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Тобто, відповідач відмовив ОСОБА_2 в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування земельної ділянки не з підстав, передбачених Земельним кодексом України.
Відтак, з урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу від 13.09.2018 №167.
При цьому, враховуючи, що відповідач систематично відмовляє ОСОБА_2 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою на вищевказану земельну ділянку з підстав, що не передбачені Земельним кодексом України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що з метою застосування ефективного механізму для відновлення прав позивача, необхідно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати ОСОБА_2 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у користування (в оренду) строком на 49 років, для сінокосіння, земельної ділянки за кадастровим номером НОМЕР_1, площею 115,5000 га, яка розташована на території Бердичівського району Житомирської області, згідно клопотання ОСОБА_2 від 03.05.2018.
Крім того, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неповного зазначення цільового призначення земельної ділянки, належність спірної земельної ділянки до земель водного фонду та необхідність продажу права на земельну ділянку на конкурентних засадах, оскільки вказані обставини не зазначені в оскаржуваному наказі в якості підстав для його прийняття.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також зазначає про те, що зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Колегія суддів вважає вказані доводи необґрунтованими та виходить з наступного.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Таким чином, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано ст.123 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.