Справа № 806/2381/16 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос Оксана Валентинівна
Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.
09 квітня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Охрімчук І.Г.
суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Зозуля К.Т.,
представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року (повний текст рішення складено 10.10.2018 року, м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, за участю третьої особи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 11.11.2016року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 13.07.2016 № 50495-13 щодо визначення грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що є власником транспортного засобу марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об'єм двигуна 4999 куб.см., рік випуску 2013. 13.07.2016 відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 50495-13, яким визначено суму транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення було винесено безпідставно, оскільки зміна елементу податку допускається не пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Житомирської державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 13.07.2016 № 50495-13 та скасовано його. Стягнуто з Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у розмірі 551,21 грн.
Постановою Верховного Суду від 05.06.2018 касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задоволено частково. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі №806/2381/16 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд у постанові зазначив, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача. Таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстави податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Суд вважає, що відповідачем не виконаний обов'язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визнання податкового зобов'язання. Крім того, суд зазначив, що суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2018 прийнято до провадження адміністративну справу №806/2381/16 за правилами загального позовного провадження.
30.07.2018 року протокольною ухвалою суду Міністерство економічного розвитку і торгівлі України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та оголошено перерву до 28.08.2018. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України було зобов'язано надати розрахунок вартості автомобіля марки LAND ROVER RANGER ROVER SPORT 2013 року випуску з об'ємом двигуна 4999 куб.см., станом на 01 січня 2016 року.
Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивач в силу статті 267 Податкового кодексу України є платником транспортного податку, а наявний у нього автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком. Тому, Житомирською ОДПІ сформовано та вручено позивачу податкове повідомлення-рішення від 28.07.2016 №50746-13 про визначення податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України.
Представник третьої особи - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України надіслав до суду першої інстанції пояснення, в якому зазначено, що у відповідності до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою КМУ від 18.02.216 № 66, для цілей віднесення легкових автомобілів до об"єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів, подано ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п"яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року та забезпечено роботу офіційного веб-сайту в режимі, який давав змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об"єм циліндра двигуна, тип коробки передач та пробіг. Також вказав, що відповідно до Інформації середньоринкова вартість легкового автомобіля марки LAND ROVER RANGER ROVER SPORT з об'ємом циліндрів двигуна 5,0, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 5 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року. Через відсутність даних про пробіг автомобіля позивача надати конкретну інформацію щодо його середньо ринкової вартості немає можливості.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (пл.Перемоги,2, м.Житомир, 10004, код ЄДРПОУ 39904577), за участю третьої особи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (вул.Грушевського,12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №50495-13 від 13.07.2016 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду першої інстанції, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.07.2016 року №50495-13 щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив грубе порушення процесуального права та прийняв в якості ключового доказу у справі письмові пояснення третьої особи, без жодного документального підтвердження. Крім того, посилання суду на те, що транспортний податок в 2016 році справляється на підставі положень ПКУ, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування є незаконним, оскільки такий податок є місцевим та його встановлення/справляння на території відповідної ради здійснюється виключно на підставі її відповідного рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 року відкрито апеляційне провадження, та ухвалою суду від 12.03.2019 року призначено до апеляційного розгляду.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 року, за клопотанням представника ОСОБА_2, справу призначено до розгляду в режимі відеоконференції.
Згідно протоколу судового засідання від 26.03.2019 року у справі оголошено перерву до 09.04.2019 року.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 року зобов'язано Міністерство економічного розгляду і торгівлі України надати суду довідку щодо розрахунку вартості транспортного засобу марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об'єм двигуна 4999 куб.см., рік випуску 2013 станом на 01.01.2016 року, для визначення об'єкта оподаткування.
04.04.2019 року надійшло до суду апеляційної інстанції пояснення від Міністерства економічного розгляду і торгівлі України для долучення до матеріалів справи.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2019 року, справу призначено до розгляду в режимі відео конференції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об'єм двигуна 4999 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САТ 811291 (а.с.7).
13.07.2016 Житомирською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення №50746-13, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб на суму 25000,00 грн. за 2016 рік. (а.с.6).
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до Житомирської ОДПІ з письмовою заявою про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку чи об'єкту оподаткування. Суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 13.07.2016 року №50495-13 щодо визначення позивачу грошового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн. є правомірним, оскільки прийняте у межах чинного законодавства.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.
Згідно положень названої статті платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування (підпункт 267.1.1).
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (підпункт 267.2.1). Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).
Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Підпунктом 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Стосовно об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Слід зазначити, що нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів. Таким чином, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, запроваджено транспортний податок та власники транспортних засобів віком до 5 років та об'ємом більше 3 000 куб. см є платниками транспортного податку. У відповідності до ст. 10 ПК України транспортний податок належить до місцевих податків.
Cудом встановлено, що рішенням Житомирської міської ради Житомирської області від 10.06.2015 №932 затверджено Положення про порядок обчислення і сплати до міського бюджету транспортного податку (а.с. 8).
Крім того, Законом України від 24 грудня 2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" внесено зміни до ст. 267 Кодексу "Транспортний податок", які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
Зокрема, положення пп. 267.2.1 п. 267.2 ст.267 ПК викладено в редакції, відповідно до якої об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Позивач стверджує, що застосування положень нової редакції статті 267 ПКУ не може мати місце у 2016, оскільки такі зміни не можуть вноситись пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки.
Разом з тим, представник позивача вказав, що Житомирська міська рада прийняла рішення про внесення зміни в Положення про транспортний податок лише 14.07.2016. Водночас вказує, що транспортний податок встановлюється саме Податковим кодексом України, а не міською радою.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив доводи представника позивача та погодився з доводами представника відповідача.
Оскільки Законом України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року, що набрав чинності 01 січня 2016 року змінено лише визначення об'єкта оподаткування транспортним податком, а не має місце запровадження транспортного податку як такого.
Крім того, п. 4 Р. ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VІІІ рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених ст. 10 Податкового кодексу України.
Суд зазначає, що в даному випадку не встановлюється новий податок та не змінюється його ставка, а лише змінюються вимоги до об'єкта оподаткування таким податком, що зумовлено внесенням змін до ПК України, та якими має бути запроваджено механізм справляння та порядок сплати транспортного податку встановленого ПК України, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому пп. 12.3.4 п. 12.3.4 ст. 12 ПК.
Справляння транспортного податку, який є обов'язковим видом місцевого податку на майно, у 2016 році мав відбуватись відповідно до вимог ПК України, незалежно від прийняття відповідною місцевою радою рішення про встановлення такого податку.
Таким чином, транспортний податок встановлений та регулюється саме Податковим Кодексом, а не рішеннями місцевих рад, з огляду на що доводи представника позивача з приводу того, що встановлення транспортного податку залежить від рішення міської ради у даному випадку безпідставні.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у 2016 році при визначенні суми податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" підлягають врахуванню внесені до Податкового кодексу України зміни, що набрали чинності з 01.01.2016.
Що стосується посилань представника позивача, що його автомобіль не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та йому не надавався розрахунок середньої вартості автомобіля, який став підставою для винесення спірного рішення, суд зазначає таке.
З матеріалів справи слідує, що позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об'єм двигуна 4999 куб.см., рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_2.
Відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об'єктом оподаткування транспортним податком, на час виникнення спірних правовідносин, були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою КМУ від 20.08.2014 № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.
На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України була розміщена інформація про середньоринкову вартість легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у відповідному податковому періоді.
Таким чином, оскільки Податковим кодексом не передбачено перелік документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля та не визначено органи, які мають право видавати такі документи, визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком покладено виключно на Мінекономрозвитку.
Так, Постановою КМУ від 18.02.2016 № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - Методика).
Зокрема, в п.13 визначено, що Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
У п.2 Методики вказано, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 4 Методики передбачено, що інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403 затверджено Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів.
Цей Порядок встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (далі - транспортні засоби) з метою визначення доходу від їх продажу (обміну) для цілей обкладення податком на доходи фізичних осіб.
У п.2 Порядку вказано, що середньоринковою вартістю транспортних засобів є величина, яка визначається статистичними методами і еквівалентна імовірній ціні, за яку може здійснюватися купівля-продаж транспортних засобів певної марки та моделі з відповідним строком експлуатації та пробігом на встановлену дату проведення оцінки.
Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за відповідною формулою.
У разі коли неможливо визначити ціну ідентичного нового автомобіля в Україні (немає необхідних довідкових даних) допускається використання даних щодо аналогічних автомобілів.
Відповідно до повідомлення Мінекономрозвитку України, які надані на запит апеляційного суду, вартість автомобіля марки LAND ROVER моделі RANGER ROVER SPORT, типу універсал-В, об'єм двигуна 4999 куб.см., бензин, до 5 років експлуатації, станом на 01.01.2016 становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. (а.с.141-143).
Крім того, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль, що належить позивачу зареєстровано 29.04.2014, тобто станом на 01.01.2016 строк експлуатації складає 2 роки.
Згідно ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом 01 січня 2016 року розмір мінімальної заробітної плати становив 1 378 грн. 00 коп. У 2016 році об'єктом оподаткування транспортним податком були легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. 00 коп. Таким чином, з врахуванням встановлених обставин справи та чинних положень ст.267 ПУ України, позивач, як власник транспортного засобу з роком випуску до 5 років та середньоринковою вартістю понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2016 року, зобов'язаний сплатити до бюджету транспортний податок в розмірі 25000 грн, оскільки транспортний засіб, який знаходиться у його власності відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 ПК України, є об'єктом оподаткування.
Стосовно посилань представника позивача, що податковим органом не надавався розрахунок вартості автомобіля, судова колегія зазначає, що Податковим кодексом не передбачено надсилання такого розрахунку вартості автомобіля з податковим повідомленням-рішенням.
Слід зазначити, що представник відповідача пояснив, що при винесенні спірного рішення для визначення середньоринкової вартості транспортного засобу використовувалась інформація з бази даних НАІС ДАІ, відомості, отримані від органів внутрішніх справ стосовно належного на праві власності позивачу автомобіля та враховувалися критерії відповідності розміщених на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку станом на 2016 рік. Зокрема, зазначив, що перелік платників завантажується до АІС "Податковий блок" та на підставі отриманої інформації проводяться нарахування. Розрахунок середньоринкової вартості автомобілів, розрахований Міністерством економічного розвитку і торгівлі України при цьому не надається. На підтвердження цих обставин, представником відповідача до матеріалів справи було надано скриншот відомостей з АІС "Податковий блок", розділ "Облік платежів", підрозділ "Транспортний податок", пункт "Перелік суб'єктів та об'єктів оподаткування".
Вказані доводи об'єктивно підтверджуються вищенаведеним положеннями пп.267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, п.13 Методики та поясненнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відповідно до яких інформація про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п"яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, Мінекономрозвитку подається до ДФС.
Слід зазнаачити, що відповідно до п.267.6.10 п.267.6 ст. 267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; б) розміру ставки податку; в) нарахованої суми податку.
При виявленні розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач скористався таким правом та звертався до Житомирської ОДПІ з письмовою заявою про проведення звірки даних щодо нарахованої суми податку чи об'єкту оподаткування.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним твердження суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №50495-13 від 13.07.2016, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн. є правомірним, прийняте у межах чинного законодавства.
Відповідно ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.02.2019 року у справі № 804/1912/18, від 04.12.2018 року справа № 804/1066/17, від 20.12.2018 року справа № 826/12942/16.
Згідно з пп. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем, як суб"єктом владних повноважень, у відповідності до приписів ч.2 ст.77 КАС України, доведено законність спірного рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягали задоволенню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято судом першої інстанції з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 11 квітня 2019 року.
Головуючий Охрімчук І.Г.
Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.