Справа № 127/32441/18
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк І.В.
Суддя-доповідач: Франовська К.С.
28 лютого 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченка Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Сухораба Юрія Григоровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року (час ухвалення рішення та дата складення повного тексту судового рішення- не зазначені, місце ухвалення рішення- м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Сухораба Юрія Григоровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В грудні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до інспектора 1-го батальону 4-ї роти Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старшого сержанта поліції Сухораба Ю.Г. про скасування з підстав протиправності постанови від 08.12.2018 року серії ЕАВ № 781864 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Постанову серії ЕАВ №781864 від 08.12.2018 року, винесену про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 255 гривень, винесену інспектором 1-го батальону 4-ї роти Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старшим сержантом поліції Сухорабом Ю.Г. скасовано із закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, інспектор 1-го батальону 4-ї роти Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старший сержант поліції Сухораб Ю.Г.
Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на порушення судом норм процесуального права і розгляд справи у відсутності відповідача, чим його позбавлено можливості дати пояснення та подати відповідні докази на підтвердження вини позивача. У зв'язку з цим до апеляційної скарги скаржником додано відеозапис на DVR диску.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої інстанції норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом, 08.12.2018 року інспектором 1-го батальону 4-ї роти Управління патрульної поліції у Хмельницькій області старшим сержантом поліції Сухорабом Ю.Г. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 781864, якою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 08.12.2018 року о 16 год. 03 хв. в м. Летичів по вул. Савіцького, 51 керуючи автомобілем марки «Nissan Almera» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав умови дорожнього знаку 5.16 та здійснив рух прямо, коли дозволено лише ліворуч, чим порушив п. 8.4 ґ. ПДР, внаслідок чого останній скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач, не погодившись із постановою, оскаржив її до суду з підстав протиправності та порушення процедури прийняття постанови.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновок про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення здійснено не на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Підпунктом 8.4. «ґ» ПДР України визначено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Відповідно до підпункту 5.16 пункту 33.5 «інформаційно-вказівні знаки» розділу 33 ПДР України - «Напрямки руху по смугам», дорожній знак 5.16 показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
За приписами ч. 1 ст. 122 КупАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів .
Частиною 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначається Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 № 1395 (далі - Інструкція) .
Пунктом 4 Інструкції передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених частинами першою, другою і третьою статті 122 КУпАП
Відповідно до абз. 2 п. 5 Інструкції поліцейські складають протоколи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені частинами четвертою і сьомою статті 121, частинами третьою і четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123, статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтями 127-1, 130, 139, частиною четвертою статті 140, 188-28 КУпАП.
Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом встановлено, що заявником апеляційної інстанції надано суду відеозапис та фото місця встановлення дорожнього знаку 5.16 на проїзній частині вул. Ю. Савіцького у м.Летичеві, хоча постанова серії ЕАВ №781864 від 08.12.2018 року не містить відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Доданим відеозаписом та фото підтверджено наявність дорожнього знаку 5.16 перед перехрестям, але не над проїзною частиною, а на узбіччі, причому, встановлений знак некоректно, в оточенні високорослих ялин, причому, з нахилом вправо, що підтверджує пояснення позивача про складність бачити його чітко за 100 метрів, зокрема, з огляду і на можливий рух у правій смузі автобуса чи великовантажного автомобіля.
Дорожня розмітка та дублюючі знаки відсутні. Позивач не заперечує, що у вказаний час він дійсно керував зазначеним автомобілем і проїжджав перехрестя на вул.Ю.Савіцького,51 в м.Летичев, проте факт його руху саме в лівій смузі через перехрестя прямо, жодним доказом не зафіксовано.
Таким чином, наданий інспектором відеозапис тверджень позивача не спростовує, оскільки не містить фіксації порушення позивачем ПДР, які полягають у невиконанні вимоги дорожнього знаку 5.16 «напрямок руху по смугах».
Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача відповідач не надав.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами спростовується наявність складу адміністративного порушення у діях позивача, які визначені у постанові інспектора та відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
З приводу посилань інспектора на пояснення його напарника ОСОБА_2 як свідка , колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскаржувана постанова не містить відомостей про залучення показань, допитаного в якості свідка інспектора ОСОБА_2 , тобто такий доказ не був покладений в основу оскаржуваного рішення, а отже в силу приписів абзацу 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, не приймається судом.
Крім того, неспростованими є доводи позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
За змістом ч.5 ст.258 КУпАП, відповідач не був зобов'язаний складати протокол у справі про адміністративне правопорушення. Разом з тим, він мав право це зробити. У випадку, коли особа заперечує факт вчинення правопорушення, саме протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП міг бути доказом його вчинення.
Цей же протокол був би доказом роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У цьому ж протоколі позивач мав би змогу надати свої пояснення і це було б належним чином зафіксовано.
За відсутності протоколу, а також інших доказів, які б підтверджували роз'яснення позивачу прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, колегія суддів не може спростувати його доводи про те, що працівником поліції не було вчинено зазначених дій. Ці обставини також не підтверджені жодними доказами.
У справі за Конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року №5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Суд зазначав у наведеному Рішенні, що КУпАП визначає систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності (п.2.2 Рішення).
Також Суд у наведеному Рішенні аналізує можливість притягнення особи до відповідальності у так званому у скороченому провадженні. При цьому Суд вказує, що скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення.
Крім того, суд вказує, що словосполучення "за місцем його вчинення", застосоване у положенні частини першої статті 276 Кодексу, за якою "справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення", вказує на місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції згідно з адміністративно-територіальним устроєм України.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що словосполучення "за місцем його вчинення", яке міститься в положенні частини першої статті 276 Кодексу, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Співставляючи наведене, з встановленими обставинами справи колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що розгляд справи про адміністративне правопорушення від імені органу уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення саме інспектором чи інспекторами патрульної поліції, які виявили правопорушення, не заборонений, однак він є небажаним.
У такому випадку істотно змінюється правовий статус відповідного суб'єкта. З особи, яка виявила правопорушення, такий інспектор фактично має перетворитися у "квазісудовий" орган, який має забезпечити правопорушнику комплекс гарантованих йому прав та розглянути справу на основі об'єктивної оцінки доказової бази.
За загальним правилом розгляд справи починається оголошенням про те, яка справа розглядається, з'ясовується хто прибув на розгляд справи, встановлюються анкетні дані особи, яка притягається до відповідальності, роз'яснюються її права, надається можливість подати докази, заявити клопотання.
Якщо особа заявляє обґрунтовані клопотання про ознайомлення зі справою, про допуск захисника, про приєднання доказів тощо, то ці клопотання мають бути розглянуті, а права особи, яка притягується до відповідальності, забезпечені.
Лише після цього особа, яка розглядає справу, має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Це пов'язано з тим, що силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Негайний розгляд справи без складання адміністративного протоколу чи документування у інший спосіб того, що розгляд справи відбувся з дотриманням прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності також ставить під сумнів правомірність винесеної постанови, що є самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування.
Також колегія суддів ще раз відзначає, що здійснюючи судовий контроль щодо правомірності дій працівників поліції, суд має досліджувати належні та допустимі докази вчинення правопорушення. А належними та допустимими доказами є такі, що містяться у матеріалах адміністративної справи, та зібрані до моменту її розгляду працівником поліції.
За відсутності доказів зворотного, суд має виходити з правомірності тверджень позивача.
Як встановлено судом, працівниками поліції не формувались жодні матеріли адміністративної справи, не здійснювалася відеофіксація правопорушення, не відбиралися жодні пояснення у правопорушника або свідків, не складався протокол огляду місця події, не фіксувалась дорожня обстановка та існуючі дорожні знаки на планах, схемах, не фіксувалися факти проїзду позивача у заборонену зону всупереч вимогам ПДР. Тобто не зібрано жодного доказу, на підтвердження факту скоєння правопорушення.
Що стосується доводів апеляційної скарги про розгляд справи у відсутності відповідача, то як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2018 року суддею постановлена ухвала про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 та призначення її до судового розгляду на 09 січня 2019 року. Ухвала надіслана учасникам процесу, зокрема, відповідачу ОСОБА_3 ( уповноваженій особі УПП) вона вручена рекомендованою поштою 03 січня 2019 року. Відповідач не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань про неможливість явки до суду, про відкладення судового розгляду тощо, тому суд розглянув справу без участі відповідача, що не суперечить приписам Кодексу адміністративного судочинства.
Відтак твердження і доводи апеляційної скарги суд вважає необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними доказами.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваної постанови та наявності підстав для її скасування.
Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора роти №4 батальйону Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Сухораба Юрія Григоровича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 11 квітня 2019 року у зв'язку із перебуванням судді учасника колегії Іваненко Т.В. на лікарняному з 03 березня 2019 року по 10 квітня 2019 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Кузьменко Л.В. Іваненко Т.В.