11 квітня 2019 р.Справа № 820/5125/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Тацій Л.В.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., м. Харків, повний текст складено 12.11.18 року по справі № 820/5125/18
за позовом Головного управління ДФС у Харківській області
до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення"
про накладення арешту на кошти та інші цінності,
Позивач, Головного управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення", в якому просив: накласти арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках платника податку Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально - технічного забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове - про задоволення позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що у відповідача відсутнє майно, яке б податковий керуючий мав змогу описати в податкову заставу.
Представник відповідача, належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи подав до суду заяву про відкладення розгляду справи.
Колегія суддів, відповідно до приписів ч. 2 ст. 313 КАС України, якою передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.
Розгляд справи здійснювався з урахуванням приписів ст.229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Державне підприємство Міністерства оборони України "Харківська контора матеріально-технічного забезпечення" перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з 19.07.1995 року.
Відповідач станом на 05.12.2017 має податковий борг у розмірі 1235402.68 грн, в тому числі: основний платіж по земельному податку у розмірі 1029612,82 грн., штрафні санкції - 57208,15 грн., пеня 148497,40 грн; основний платіж по податку на нерухоме майно 84.01 грн, пеня 0.30 грн.
Вказаний борг виник внаслідок несплати самостійно визначеного податкового зобов'язання в тому числі: по податковому розрахунку земельного податку № 9015940063 від 16.02.2015, № 90008097093 від 02.02.2016, № 90711044421 від 06.05.2016, № 9007418237 від 31.01.2017; податковій декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 9016006200 від 16.02.2015 та узгодженим податковим повідомлення-рішенням від № 0008501504 від 19.10.2015, № 0000551504 від 21.01.2016, № 0010361204 від 28.11.2016(а.с.60-82).
З урахуванням приписів п.59.1 ст.59 ПК України позивачем сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 12.09.2014 № 1540-25.
Вказані обставини визнаються учасниками справи, а тому, в силу приписів ч. 1 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.
Позивач, посилаючись на положення ст. 20 ПК України, вказуючи, що у відповідача існує непогашений податковий боргу, звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з відсутності підстав, передбачених ст. 20, 94 ПК України для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках платника податку Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально - технічного забезпечення.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Таким чином, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.
Не зважаючи на те, що кошти є також складовою майна платника податків, що складає загальний об'єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов'язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв'язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.
Крім того, частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
З огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв'язку, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.
В даному випадку, такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України.
Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 14.07.2017 № 632, відповідно до Розділу ІІІ, якого передбачено обставини, за яких застосовується арешт майна:
1. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:
1) платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;
2) фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;
3) платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу;
4) відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих в установленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;
5) відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;
6) платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;
7) платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу;
8) платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).
2. За наявності однієї з наведених обставин керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.
Виходячи з приписів пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.07.2017 № 632 (далі Порядок), колегія суддів дійшла висновку, що наявність у платника податку податкового боргу та вручення йому податкової вимоги не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку, який не є виключним та єдиним способом його погашення.
Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом, лише за умови дотримання цих норм можливе погашення податкового боргу шляхом реалізації положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.
Пунктом 3 Розділу VII Порядку передбачено, що для застосування арешту коштів на рахунку платника податків контролюючий орган подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів по розшуку майна платника податку, які повинні підтверджуватись належними доказами (запитами до відповідних установ, виходами за фактичним місцем знаходження боржника та за місцем державної реєстрації тощо).
Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом під час судового розгляду.
Разом з тим, згідно листа відповідача від 26.06.2018 № 27081/10/20-40-17-09-22 встановлено, що податковим органом складено акти опису майна відповідача від 19.03.2015 року № 25/20-33-23-01-16 та від 20.11.2017 року № 12/20-30-17-05 на загальну суму 814508.39 грн.
В подальшому 21.05.2018 року податковим керуючим здійснено вихід на підприємство відповідача з метою проведення перевірки стану збереження майна в платника податків, яке перебуває у податковій заставі та доопису майна, яке в подальшому може бути використане у рахунок погашення податкового боргу.
На підставі наданих документів 30.05.2018, з урахуванням приписів п.89.5 ст.89 ПК України складено акт опису майна від 30.05.2018 року № 7/20-40-17-09, відповідно до якого описано майно на суму 1088733.08 грн.
Листом ГУ ДФС у Харківській області № 44068/10/20-40-17-02-22 від 22.10.2018 року відповідача повідомлено про те, що акти опису майна у податкову заставу скасовані та заявлено вимогу про забезпечення безперешкодного доступу податкового керуючого для складання акту опису майна.
Проте, позивач не надав суду доказів відсутності майна відповідача, або наявності майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, або відсутності у відповідача майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.
Також матеріали справи не містять доказів того, що позивачем здійснювалась перевірка платника податків з питань наявності активів, що можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу.
Доказів надсилання податковим органом до державних установ відповідних запитів, з метою встановлення наявності або відсутності у власності відповідача нерухомого майна, транспортних засобів, земельних ділянок тощо, матеріали справи також не містять.
Крім того, позивач у позовній заяві просить накласти арешт на кошти платника податку - Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально - технічного забезпечення, а не Державного підприємства Міністерства оборони України-Харківська контора матеріально - технічного забезпечення та не вказує при цьому, на яких саме рахунках розміщені ці кошти та інші цінності та хто є їх розпорядниками.
Варто зазначити, що накладення арешту на кошти на банківських рахунках відповідача без дотримання процедури погашення податкового боргу та визначення конкретних рахунків та суми суттєво обмежить права платника податків як власника таких коштів та унеможливить здійснення відповідачем, який відноситься до Міністерства оборони України, його діяльності.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -.
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 року по справі № 820/5125/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Тацій
Судді З.Г. Подобайло Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 11.04.2019 року