Справа № 826/6471/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.
10 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
за участю секретаря судового засідання Пушенко О.І.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи: Державний реєстратор прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Шейк-Сейкін Олексій Анатолійович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м.Києва із позовом до Міністерства юстиції України, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1039/5 від 05.04.2018 р.;
- поновити запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2019 р. провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернулась до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що винесена судом першої інстанції ухвала є незаконною та підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки в даній справі відсутній спір про право, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Міністерства юстиції України, яке у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних управлінських функцій.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу, в установлений судом строк подано не було.
Зважаючи на неявку в судове засідання представників сторін, належним чином повідомлених про час, дату та місце судового розгляду справи, колегія суддів ухвалила подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 2 ст. 313, п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
27.11.2017 р. ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.
Договір купівлі-продажу був укладений у відповідності до вимог чинного законодавства та є чинним. На підставі вказаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Натомість наказом Міністерства юстиції України від 05.04.2018 р. № 1039/5 державна реєстрація права власності була скасована.
Позивач, не погоджуючись із винесеним наказом, вважаючи його протиправним та таким, що винесений із порушенням встановленого порядку, звернулась до суду із позовом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку йдеться про спір, яким вирішується цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації та особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, а відтак справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Однак, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі помилковими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного наказу стало звернення 07.03.2018 р. до Міністерства юстиції України із скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6, в якому скаржник просив:
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.11.2017 р. № 38203930, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно філії Комунального підприємства Мирнопільської сільської ради «Результат» у м.Києві Шейк-Сейкіним Олексієм Анатолійовичем на підставі якого ним відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з реєстраційним № 1411482180000 щодо об'єкта нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 та внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 за № 23434542;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2017 р. № 38362410, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем та скасувати внесений ним на підставі вказаного рішення запис про державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_7 до ОСОБА_2 № 23585558 щодо квартири.
Відповідач зазначає, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.11.2017 р. № 38203930 прийняте державним реєстратором Шейк-Сейкіним О.А. за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності ОСОБА_7.) від 15.11.2017 р., зареєстрованої у базі даних заяв Державного реєстру прав № 25232875 та поданого, разом із заявою свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 02.08.2012 № 155, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвєєвою О.А.
17.11.2017 р. на підставі зазначеного рішення державним реєстратором Шейк-Сейкіним О.А. відкрито розділ у Державному реєстрі прав з реєстраційним № 141148218000 на квартиру та внесено запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 за № 23434542.
Оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27.11.2017 р. № 38362410 прийняте нотаріусом Швецем Р.О. за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) ОСОБА_2 від 27.11.2017 р., зареєстрованої в базі даних заяв Державного реєстру прав за № 25446990 та у зв'язку із посвідченням нотаріусом Швецем Р.О. договору купівлі-продажу квартири від 27.11.2017 р. № 22853, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2
27.11.2017 р. на підставі зазначеного рішення нотаріусом Швецем Р.О. щодо квартири проведено державну реєстрацію переходу права власності від ОСОБА_7 до ОСОБА_2, про що внесено відповідний запис № 23585558.
Отже, предметом даного спору є правомірність дій Міністерства юстиції України під час розгляду скарги третьої особи, яка не є власником квартири АДРЕСА_1.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що в даній справі предметом спору є порушення процедури розгляду скарги зацікавленої особи, яка, в свою чергу, призвела до скасування реєстраційних дій, які стосувалися майнових прав позивача.
Тобто у даній справі відсутній спір про право власності на квартиру, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії Міністерства юстиції України, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об'єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
З огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим, оскільки стосується оскарження процедури вчинення реєстраційних дій, а відтак його належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, зокрема, є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 311, 312, 313, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 14 лютого 2019 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: Л.О.Костюк
О.Є.Пилипенко