10 квітня 2019 р.Справа № 820/1880/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О. ,
при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.,
за участю представника відповідача Капинос А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 26.11.2018) по справі № 820/1880/18 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 120-121), просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Ш-1836/0/6-1524/0/95-18 від 26.02.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані дії та рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області є протиправними та таким, що суперечать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 147-151).
Не погодившись із даним рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги (а.с. 156-157).
Доводи апеляційної скарги мотивовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі №820/4148/17, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 по справі №820/4148/17 визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність, викладену у листі №Ш-23112/0/6-20030/0/21-17 від 23.08.2017, зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність з урахуванням висновків суду у даній справі.
На виконання вимог судових рішень по справі №820/4148/17 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Ш-1836/0/6-1524/0/95-18 від 26.02.2018 відмовило позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівна Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та передати її у власність.
Зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.02.2018 встановлено, що реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена раніше, ніж проект землеустрою погоджений територіальним Відділом Держземагенства, що суперечить вимогам п. 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051. Крім того, згідно з зазначеними вимогами, для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подається, крім іншого, оригінал погодженої відповідно до законодавства документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки.
В матеріалах проекту були наявні відомості щодо скасування Відділом Держземагенства у Барвінківському районі висновку від 28.03.2013 №60 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку з допущеними помилками в документації, а саме: не вірно вказана форма власності земельної ділянки суб'єкта користування (власності) суміжної земельної ділянки, вид угідь ділянки (наказ від 27.02.2014 №9). При цьому, зазначалось, що у представленому на розгляд проекті землеустрою, а саме на титульному аркуші, на матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення об'єктів Державного земельного кадастру, аркушах відомостей про координати поворотних точок їх меж. частин, обмежень, угідь відсутня позначка Державного кадастрового реєстратора про внесення змін до Державного земельного кадастру, що суперечить вимогам пп. 2 п. 75 Порядку ведення Державного земельного кадастру. Зазначалось, що проставлення Державним кадастровим реєстратором зазначеної позначки є підставою для передачі відповідної документації на затвердження органу державної влади або органу місцевого самоврядування.
Не погоджуючись з відмовою відповідача, викладеної в листі №Ш-1836/0/6-1524/0/95-18 від 26.02.2018, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана відповідь Головного управління була надана в межах повноважень та у спосіб передбачений законом.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Спірні правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян врегульовано Земельним кодексом України.
Так, відповідно до абз.1 ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (ч.3 ст.116 Земельного кодексу України).
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Отже, Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 в справі № 545/808/17.
Як вже зазначалось, Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області відмовлено позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної у заяві земельної ділянки, оскільки реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі здійснена раніше, ніж проект землеустрою погоджений територіальним Відділом Держземагенства, що суперечить вимогам пункту 110 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051.
Проте, наведена підстава відмови не передбачена ст.118 Земельного кодексу України та вина позивача в здійсненні реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі раніше, ніж проект землеустрою погоджений територіальним Відділом Держземагенства відсутня.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а отже є незаконною, а порушене право позивача підлягає поновленню з моменту його порушення..
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, та надання її у власність, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Крім того, відповідно до вимог ст. 118 Земельного кодексу України в контексті спірних правовідносин відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ст. 118 Земельного кодексу України.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Тобто, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за клопотаннями відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
З урахуванням наведеного, рішення про надання або відмову у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки має бути оформлене розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову у наданні такого дозволу після спливу встановленого законом строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на факт надіслання відповідачем заявнику листа Ш-1836/0/6-1524/0/95-18 від 26.02.2018, свідчить про те, що компетентний орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність, та відповідач при прийнятті рішення повинен видати саме відповідний наказ.
Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2208/17, що враховується судом в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України.
Через те, що відповідачем не дотримано вимог ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України під час розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства з урахуванням висновків суду у цій справі.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України, без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, наявні підстави для його скасування з прийняттям постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст. 2, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2018 року по справі № 820/1880/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом №Ш-1836/0/6-1524/0/95-18 від 26.02.2018 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,86 га, із земель запасу, що розташована за межами с. Василівка Друга на території Гусарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 11 квітня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) М.М. Яковенко А.О. Бегунц