ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2018 року №826/9712/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергоінвест" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергоінвест", (далі - позивач), до Головного управління ДФС у м. Києві, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю та безпідставністю прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідачем подано письмові заперечення з приводу заявленого позову у яких зазначено про правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України від 06.07.2005 р. №2747-IV у редакції, що діяла до 15.12.2017 р.), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
При прийнятті судового рішення по суті судом враховано вимоги п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі у редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. №2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р.), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Енергоінвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з постачальником ТОВ «Донстрой» та покупцем ПАТ «Донбасенерго» за період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року. За результатом перевірки складено акт від 01.06.2016 року № 118/26-15-14-04-05/38903313 (надалі -акт перевірки).
Проведеною перевіркою встановлено, що в результаті допущення порушень п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1 ст. 198 ПК України позивачем завищено податкові зобов'язання для цілей розділу V ПК України, з податку на додану вартість, на суму 451 201,00 грн. та завищено податковий кредит на 437 944,00 грн.
У зв'язку із встановленням зазначених порушень Головним управлінням ДФС у м. Києві 17.06.2016 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0009811404 форми «Р1», яким зменшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 451 201,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на 437 944,00грн.
Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення протиправним, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається із змісту акту перевірки та письмових заперечень на позов, висновки податкового органу щодо завищення зобов'язання з податку на додану вартість обґрунтовано безпідставністю формування такого, за рахунок взаємовідносин з ПАТ «Донбасенерго», в силу нікчемності правочинів укладених з даним товариством.
Відповідно до наданих суду доказів, між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ТД «Енергоінвест» 10.08.2015 року укладено Договір на поставку продукції № 10/08/15-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити ПАТ «Донбасенерго» паливно-енергетичні ресурси, а саме- дизельне паливо.
Відповідно до умов вказаного договору, місце та строки поставки продукції покупцю здійснюється за умовами передбаченими Додатком №1 до договору. Дата поставки відповідної партії продукції та фактичний об'єм кожної партії визначаються у відповідних письмових заявках, що є невід'ємною частиною цього договору. Орієнтовна кількість щомісячного постачання становить 135 000 л. Старобешівська ТЕС та 80 000 л. Слов'янська ТЕС (п. 3 Договору).
Відповідно до пункту 4 Договору, продукція, що постачається повинна бути належним чином ідентифікована постачальником, шляхом нанесення на неї, за наявності фактичної можливості, необхідного стандартного маркування та реквізитів вантажоодержувачів, а також дати та номеру договору, за яким здійснюється поставка.
Пунктом 5 вказаного Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний у письмовій формі (факс, лист) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна для прийняття продукції. Датою поставки продукції, відповідно умов договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
Також, на постачальника покладено обов'язок щодо понесення усіх витрат відносно продукції, до моменту її поставки.
При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру, податкову накладну, акт приймання-передачі, та вантажоодержувачу - видаткову накладну та відповідні товаросупроводжувальні накладні (в тому числі товарно-транспортну накладну), сертифікати відповідності або сертифікати якості на продукцію та іншу передбачену умовами договору документацію.
Відповідно до Додаткової угоди № 1 до договору та специфікації №1 позивач зобов'язувався поставити на структурні підрозділи ПАТ «Донбасенерго» - Старобешівську ТЕС та Слов'янську ТЕС дизельне паливо об'ємом 645 000 л. вартістю 16 246 800,00грн.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем надано копії видаткових накладних: № 123 від 17.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 28 431 л. вартістю 755 695,98грн. в тому числі ПДВ на суму 125 949,33грн.; № 127 від 14.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 17 540 л. вартістю 466 213,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 77 702,20грн., а також копії Актів приймання-передачі: № 5 від 21.08.2015 року, відповідно до змісту якого позивачем поставлено дизельне паливо об'ємом 34 750 л. вартістю 959 100,00грн. в тому числі ПДВ на суму 159 850,00грн.; № 3 від 10.08.2015 року, відповідно до змісту якого позивачем поставлено дизельне паливо об'ємом 28 431 л. вартістю 755 695,98грн. в тому числі ПДВ на суму 125 949,33грн.; № 1 від 14.08.2015 року, відповідно до змісту якого позивачем поставлено дизельне паливо об'ємом 17 540 л. вартістю 466 213,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 77 702,20грн..
Крім того, між ПАТ «Донбасенерго» та позивачем 10.08.2015 року укладено Договір на поставку продукції № 10/08/15-2, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити ПАТ «Донбасенерго» паливно-енергетичні ресурси, а саме - дизельне паливо та бензин А-92.
Відповідно до умов вказаного договору, місце та строки поставки продукції покупцю здійснюється за умовами передбаченими Додатком №1 до договору. Дата поставки відповідної партії продукції та фактичний об'єм кожної партії визначаються у відповідних письмових заявках, що є невід'ємною частиною цього договору. (п. 3 Договору).
Поставка товару повинна здійснюватись постачальником, бензовозами постачальника на Старобешівська ТЕС (додаток №1 до Договору).
Відповідно до пункту 4 Договору, продукція, що постачається повинна бути належним чином ідентифікована постачальником, шляхом нанесення на неї, за наявності фактичної можливості, необхідного стандартного маркування та реквізитів вантажоодержувачів, а також дати та номеру договору, за яким здійснюється поставка.
Пунктом 5 вказаного Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний у письмовій формі (факс, лист) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна для прийняття продукції. Датою поставки продукції, відповідно умов договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
Також, на постачальника покладено обов'язок щодо понесення усіх витрат відносно продукції, до моменту її поставки.
При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру, податкову накладну, акт приймання-передачі, та вантажоодержувачу - видаткову накладну та відповідні товаросупроводжувальні накладні (в тому числі товарно-транспортну накладну), сертифікати відповідності або сертифікати якості на продукцію та іншу передбачену умовами договору документацію.
Відповідно до Додатку №1 до договору, позивач зобов'язувався поставити на структурні підрозділи ПАТ «Донбасенерго» - Старобешівську ТЕС паливо рідинне та газ, оливи мастильні (бензин марки А-92) об'ємом 25 500 л. вартістю 703 800,00грн. та Слов'янську ТЕС паливо рідинне та газ, оливи мастильні (бензин марки А-92) об'ємом 42000л. вартістю 887 040,00грн.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем надано копії видаткових накладних : № 21 від 21.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 21 390 л. вартістю 526 194,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 87 699,00грн.; № 130 від 20.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 34 750 л. вартістю 959 100,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 159 850,00грн. та копію Акту приймання-передачі № 2 від 21.08.2015 року, відповідно о змісту якого позивачем поставлено бензин А-92 об'ємом 21 3990 л. вартістю 526 194,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 87 699,00грн.
Вирішуючи питання настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем та ПАТ «Донбасенерго», суд зазначає наступне.
З аналізу наданих позивачем доказів, в підтвердження настання реальних наслідків за вказаними правочинами вбачається, що надана позивачем первинна документація не у повній мірі відповідає умовам договорів, зокрема в частині обсягів поставки продукції.
Так, зокрема, умовами договору поставки продукції № 10/08/15-1, обсяги поставки повинні становити 645 000 л. вартістю 16 246 800,00 грн., тоді як, видаткові накладні складено лише на поставку 30 181 л., а згідно із копіями актів приймання передачі дизельного палива поставлено 80 721 л.
Крім того, позивачем не надано копій письмових заявок, які, відповідно до умов п. 3 Договорів укладених з ПАТ «Донбасенерго», є невід'ємною частиною договорів.
Як до перевірки так і суду не надано доказів письмового сповіщення покупця, про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також не надано інформацію про вантажоперевізника. Натомість, позивачем надано копії товарно-транспортних накладних, відповідно до змісту яких, позивач участі у доставці продукції не приймав, крім того, із вказаних ТН неможливо встановити, на виконання умов якого договору здійснюється перевезення вантажу (а.с. 82, 86,90).
Слід зауважити, що усі надані позивачем копії видаткових накладних та рахунків фактури підписано невідомими особами, жоден документ не містить прізвища, ініціалів та посад осіб, що їх підписали.
Враховуючи встановлені судом обставини, доводи податкового органу щодо ненастання реальних наслідків за правочинами, украденими позивачем з ПАТ «Донбасенерго» є цілком обґрунтованими.
Також, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки податкового органу щодо безпідставного формування позивачем, податкового кредиту, з урахування господарських взаємовідносин з ТОВ «Донстрой».
Відповідно до поданих представником позивача письмових пояснень, паливо-енергетичні ресурси, що поставлялись ПАТ «Донбасенерго», придбавались позивачем у ТОВ «Донстрой» на підставі договору.
Як вбачається із наданих суду доказів, між позивачем та ТОВ «Донстрой» 12.08.2015 року укладено Договір на поставку продукції № 12/08/15-1, відповідно до умов якого ТОВ «Донстрой» зобов'язувалось поставити позивачу паливно-енергетичні ресурси, а саме - дизельне паливо та бензин А-92.
Відповідно до умов вказаного договору, місце та строки поставки продукції покупцю здійснюється за умовами передбаченими Додатком №1 до договору. Дата поставки відповідної партії продукції та фактичний об'єм кожної партії визначаються у відповідних письмових заявках, що є невід'ємною частиною цього договору. (п. 3 Договору).
Поставка товару повинна здійснюватися постачальником, бензовозами постачальник на Старобешівська ТЕС (додаток №1 до Договору).
Відповідно до пункту 4 Договору, продукція, що постачається повинна бути належним чином ідентифікована постачальником, шляхом нанесення на неї, за наявності фактичної можливості, необхідного стандартного маркування та реквізитів вантажоодержувачів, а також дати та номеру договору, за яким здійснюється поставка.
Пунктом 5 вказаного Договору встановлено, що постачальник зобов'язаний у письмовій формі (факс, лист) у розумний строк до дати поставки, сповістити покупця про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна для прийняття продукції. Датою поставки продукції, відповідно умов договору, є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.
Також, на постачальника покладено обов'язок щодо понесення усіх витрат відносно продукції, до моменту її поставки.
При поставці продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю оригінали документів, а саме: рахунок-фактуру, податкову накладну, акт приймання-передачі, та вантажоодержувачу - видаткову накладну та відповідні товаросупроводжувальні накладні (в тому числі товарно-транспортну накладну), сертефікати відповідності або сертифікати якості на продукцію та іншу передбачену умовами договору документацію.
Відповідно до Додатків №1 та №2 до договору позивач зобов'язувався поставити на структурні підрозділи ПАТ «Донбасенерго» - Старобешівську ТЕС дизельне паливо об'ємом 80 721 л. та бензин марки А-92 об'ємом 21 390 л.
В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем надано копії видаткових накладних: № 29 від 14.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 17 540 л. вартістю 454 286,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 75 714,33грн.;№ 35 від 21.08.2015 року, щодо поставки бензину марки А-92 об'ємом 21 390 л. вартістю 513 360,00 грн. в тому числі ПДВ на суму 85 560,00грн.; № 35 від 20.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 34 750 л. вартістю 923 655,00грн. в тому числі ПДВ на суму 153 942,50грн.; № 30 від 17.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 28 431л. вартістю 736 362,90 грн. в тому числі ПДВ на суму 122 727,15грн. та копії рахунків фактури: № 29 від 20.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 34 750 л. вартістю 923 655,00грн. в тому числі ПДВ на суму 153 942,50грн.; № 20 від 12.08.2015 року, щодо поставки дизельного палива об'ємом 45 971 л. вартістю 1 190 648,90грн. в тому числі ПДВ на суму 198 441,48грн.
З аналізу наданих позивачем доказів вбачається, що усі надані позивачем копії видаткових накладних та рахунків фактури підписано невідомими особами, жоден документ не містить прізвища, ініціалів та посад осіб, що їх підписали.
Позивачем не надано копій письмових заявок, які, відповідно до умов п. 3 Договору є невід'ємною частиною договорів. Також, не надано доказів письмового сповіщення покупця, про дату та час надходження продукції в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника.
Вирішуючи питання правомірності формування позивачем зобов'язань з податку на додатку вартість та податкового кредиту, суд виходить із наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Із змісту ст.ст. 185, 187, 188, ПУ України вбачається, що об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
У відповідності до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно п. 5 «Порядку заповнення податкової накладної» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
У відповідності до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011р. №742/11/13-11.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що контролюючий орган довів факт необґрунтованості отриманої позивачем податкової вигоди, оскільки за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.
Згідно з правовою позицію Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 26.01.2016 року № 826/11928/15, платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, є не достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.
Крім того, надання Контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом (постанова Верховного Суду України від 27 березня 2012 року №21-737во10).
У даній справі Контролюючим органом повно та обґрунтовано доведено наявність підстав, що унеможливлюють одержання позивачем податкової вигоди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до законодавства, а отже позовні вимоги Позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання про необгрунтованість позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Енергоінвест" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34А, код ЄДРПОУ 38903313) до Головного управління ДФС у м. Києві, (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко