Справа № 215/170/18
1-кп/215/118/19
11 квітня 2019 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу
в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2
за участі: прокурора ОСОБА_3
обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
провівши підготовче судове засідання по кримінальному провадженню у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040760000013 від 02.01.2018 р.,
Обвинувальний акт у відношенні обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , надійшов до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з Криворізької місцевої прокуратури № 2, затверджений прокурором Криворізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 ..
Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити судовий розгляд провадження, а також заявив клопотання про долучення до обвинувального акту матеріалів кримінального провадження.
Обвинувачені та захисник не заперечують проти призначення кримінального провадження до розгляду.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт з додатками та матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт не відповідає положенням КПК України, виходячи з наступного.
Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти, в тому числі рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає положенням цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст. 291 КПК України.
Із вимог ч. 2 ст. 291 КПК України вбачається, що обвинувальний акт повинен обов'язково містити відомості, в тому числі які передбачені п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.
Недотримання вказаних вимог ч. 2 ст. 291 КПК України, згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
Так, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, є неповний та неконкретний, так як не зазначено: - адресу місця проживання ОСОБА_5 , за якою обвинувачені взяли транспортний засіб - мотоцикл марки «ИЖ 226183»; - коли саме (час) обвинувачені почали розбирати залізничну колію, коли завершили та були зупинені працівниками ТОВ «ОА» «Барс».
Так, в обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, за ознаками закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.
Але, в четвертому абзаці, на 2 аркуші та абз. 2 на 4 аркуші обвинувального акту, вказано, що обвинувачені «викрали наступні запчастини: …», «… але не змогли довести свої злочинні дії до кінця так, як були зупинені …», що протирічить одне одному та кваліфікації їх дій за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, так як одна частина обвинувачення свідчить про закінчення кримінального правопорушення, а друга частина про незакінчене кримінальне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК України випадках, - на потерпілих.
Суд вважає, що в обвинувальному акті, в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не викладено належним чином фактичні обставини кримінального правопорушення, у зв'язку з чим неповно сформульоване обвинувачення, в той же час, коли у відповідності до норм ч. 3 ст. 52 КПК України, - підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, а неконкретне формулювання обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист.
Крім того Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 р. зазначив, що у контексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення. Крім того, суд констатував, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим цієї статті.
Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення.
Практика Європейського суду з прав людини орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи («Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
При цьому суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо вірне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, прокурора, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
На підставі викладеного, керуючись ст. 314 ч. 3 п. 3 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт з додатками та долучені до нього в 1- томі матеріали кримінального провадження № 12018040760000013 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 15 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040760000013 від 02.01.2018 р. - повернути прокурору Криворізької місцевої прокуратури № 2.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом семи днів з дня її оголошення, через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Суддя: