03 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 915/635/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;
за участю представників:
позивача - Волошенюк О.В.,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «АВІС»,
на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Аленін О.Ю., судді - Лавриненко Л.В., Філінюк І.Г.)
від 15.01.2019,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «АВІС»,
до фермерського господарства «Матрица»,
про стягнення 2 276 507,62 грн,
у червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «АВІС» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 690 від 07.09.2017 (а.с. 112-121, т. 1) про стягнення з фермерського господарства «Матрица» 2 275 507, 62 грн, з яких 888 974, 00 грн - основний борг, 24 769,48 грн - 3% річних, 126 336,19 грн - інфляційні втрати, 222 633,15 грн - пеня, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.01.2017, 418 000 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.05.2017, 177 794,80 грн - штраф за безпідставне використання посівного матеріалу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2016 між ФГ «Матрица» та ТОВ -підприємством «АВІС» було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75. На виконання умов цього договору, за видатковою накладною № АУ000023607 від 19.04.2016 позивач поставив відповідачу посівний матеріал у кількості 110 п.о. на суму 611 600,00 грн та за видатковою накладною № АУ000023609 від 19.04.2016 - добрива у кількості 22,2 т на суму 277 374,00 грн. Позивач зазначає, що посівний матеріал та добрива були отримані представником відповідача ОСОБА_2 за довіреністю № 0003 від 08.04.2016, проте відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий посівний матеріал та добрива не виконав.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2017 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 276 507, 62 грн, з яких 888 974,00 грн - основний борг, 24 769, 48 грн - 3% річних, 126 336,19 грн - інфляційні втрати, 222 633,15 грн - пеня, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.01.2017, 418 000,00 грн - штраф за непоставку соняшника до 01.05.2017, 177 794, 80 грн - штрафу за безпідставне використання посівного матеріалу, 7 000,00 грн витрат на оплату послуг адвоката та 34 174,62 грн судового збору.
Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2017 скасовано та у задоволенні позову відмовлено.
18.02.2019 ТОВ - підприємство "АВІС" подало касаційну скаргу на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15.01.2019, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що апеляційним судом було порушено ст. ст. 13, 73, 74, 86, 236 ГПК України та не надано можливості позивачу захистити свої права та законні інтереси. Посилається на безпідставність незадоволення апеляційним судом клопотання позивача про виклик у судове засідання судових експертів Одеського НДІ ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою поставлення їм питань, відповіді на які мають суттєве значення для розгляду цієї справи. Вказує на неправомірність незадоволення клопотань позивача про забезпечення виконання Очаківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимог ухвали суду від 05.12.2017; про витребування у Березанського ВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області відповідних документів; про надання часу для підготовлення заяви свідка ОСОБА_2 й виклику його як свідка. Зазначає про невзяття судом апеляційної інстанції до уваги доказів, які надавалися позивачем (надаючи при цьому перевагу висновкам експерта). Посилається на лист відповідача, яким підтверджуються такі факти: укладення договору, отримання від позивача 110 одиниць посівного матеріалу й 22,2 тон добрив, встановлення договором чіткої дати виконання відповідачем фінансових зобов'язань - 01.10.2016, спроможність оплатити отриманий від позивача посівний матеріал і добрива, обов'язок «поставки взамін стороні -1 (позивачу) соняшник, вирощений стороною-2 (відповідачем) зі посівного матеріалу з додаванням добрив». Вказує на те, що скріплення головою ФГ «Матрица» ОСОБА_5 свого власного підпису на договорі та специфікації печаткою цього ж самого фермерського господарства не суперечить ні нормам чинного законодавства України, ні положенням Статуту ФГ «Матрица». Зазначає, що у видаткових накладних є посилання на довіреність № 0003 від 08.04.2016 (інших договірних відносин між позивачем і відповідачем не було і немає і якби хтось займався фасильфікацією, то він би більш ретельно підійшов до цієї справи). Стверджує, що у цьому випадку заявник зіткнувся із тим випадком, коли суд допустив зловживання наданим йому правом оцінювати докази через призму власного внутрішнього переконання, що призвело до прийняття цим судом завідомо неправосудного рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.04.2016 між ТОВ-підприємством «АВІС» (сторона -1) та ФГ «Матрица» (сторона -2) було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75, за умовами якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача посівний матеріал - високоолеїновий соняшник і мінеральні добрива та здійснити розрахунок за поставлений відповідачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а ФГ «Матрица» - прийняти посівний матеріал й добрива та використати їх за призначенням, встановленим цим договором, здійснити за них розрахунок та поставити позивачу соняшник, вирощений із посівного матеріалу із застосуванням добрив.
Одиниця виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума посівного матеріалу, добрива та соняшнику визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).
Оплату вартості посівного матеріалу й добрива ФГ «Матрица» зобов'язано здійснити до 01.10.2016 (пп. 2.2.4 п. 2.2 договору).
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що ФГ «Матрица» свої зобов'язання за договором № ДА-75 щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого посівного матеріалу, добрив, поставки соняшника не виконало, внаслідок чого у відповідача наявна заборгованість у сумі 888 974,00 грн, яка має бути стягнута з 3 % річних, інфляційними втратами згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, пенею, штрафом відповідно до п. п. 7.5, 7.6 договору.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, взявши до уваги судово-технічну експертизу документів за матеріалами справи № 915/635/17 від 17.04.2018 (а.с. 56-114, т. 3), судово-почеркознавчу експертизу № 17-6073 від 30.10.2018 (а.с. 121-131, т. 3), виходив з того, що позивачем відповідно до вимог ст. 74 ГПК України не надано достовірних доказів на підтвердження існування між сторонами договірних відносин за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75 від 07.04.2016, отримання відповідачем товару за вказаним договором та відповідно наявності у нього обов'язку сплатити на користь позивача грошові кошти за отриманий товар.
Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду неможливо з огляду на таке.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) ГПК України.
Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Водночас, принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Аналогічна норма містилась і в ч. 1 ст. 38 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).
Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (ч. 6 ст. 81 ГПК України).
Витребувавши документи, але розглядаючи справу за їх відсутності, господарські суди повинні навести обґрунтування з яких причин документи не були подані особою, в якої вони витребовувались та можливість розгляду справи за їх відсутності.
Як вбачається із матеріалів справи і вказано апеляційним судом, 15.01.2019 до суду апеляційної інстанції від ТОВ - підприємства «АВІС» надійшли такі заяви та клопотання: про надання позивачу часу для оформлення належним чином заяви свідка ОСОБА_2, про виклик ОСОБА_2 для допиту у справі № 915/635/17; про виклик у судове засідання судових експертів Одеського НДІСЕ ОСОБА_3, ОСОБА_4, про витребування у Березанського ВП Очаківського ВПГУНП в Миколаївській області документів на вісімнадцяти аркушах, наданих ОСОБА_5 на виконання запиту старшого о/у Березанського ВП Очаківського ВП ГУНП в Миколаївській області від 20.07.2016 № 1372/68-2016, які знаходяться у кримінальному проваджені 12016150150000185 від 10.04.2016, про забезпечення виконання Очаківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 щодо надання податкової декларації з ПДВ та додаток 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», подані ФГ «Матрица» за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року за кожний базовий період місяць, якщо податковий період подання декларації дорівнює податковому періоду календарний місяць або за кожний базовий період календарний квартал, якщо податковий період подання декларації дорівнює податковому періоду календарний квартал, про повернення позивачу оригіналів документів, які були надані останнім для проведення експертизи (договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № ДА-75 від 07.04.2016, специфікації № 1 та № 2 від 07.04.2016, видаткові накладні № АУ000023607 та № АУ000023609 від 07.04.2016, довіреність № 0003 від 19.04.2016 на ім'я ОСОБА_2 та лист-прохання від 27.12.2016).
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання позивача про витребування у Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області податкової декларації з ПДВ та додаток 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», подані ФГ «Матрица» (ЄДРПОУ 36743240) за період з квітня 2016 року по листопад 2016 року за кожний базовий місяць, якщо податковий період подання декларації дорівнює податковому періоду календарний місяць або за кожний базовий період календарний квартал, якщо податковий період подання декларації дорівнює податковому періоду календарний квартал, про що свідчить ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 915/635/17 (а.с. 76-81, т. 2), належним чином не дослідив причин неподання податковою інспекцією зазначених в ухвалі від 05.12.2017 документів, які ним витребовувались. Суд лише вказав на те, що заява позивача про забезпечення виконання Очаківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 не підлягає задоволенню з огляду на неузгодженість такої заяви із приписами ГПК України. При цьому, не зазначив яким саме приписам ГПК України не відповідає подання такої заяви учасником справи.
Отже, апеляційний суд, задовольняючи клопотання позивача про витребування у податкової інспекції відповідних документів, про що свідчить ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017, не дослідив причин її не виконання останньою та можливості перегляду рішення за їх відсутності (а.с. 76-81, т. 2), що свідчить про те, що апеляційний суд в цьому випадку діяв «не як суд встановлений законом». Також суд не надав належної оцінки поданої позивачем заяві про забезпечення виконання Очаківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017.
За ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.
Сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Статтею 89 ГПК України встановлено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Позивачем заявлялось клопотання про надання йому часу для оформлення належним чином заяви свідка ОСОБА_2 (особа, яка приймала товар за довіреністю від 08.04.2016), виклик ОСОБА_2 у судове засідання для допиту у справі № 915/635/17. Вказуючи на недоведення позивачем причин неможливості подання такої заяви свідка у строк, встановлений ГПК України (в редакції з 15.12.2017), суд апеляційної інстанції не дослідив причин її неподання та не звернув увагу на те, що в силу ч. 5 ст. 80 ГПК України (в редакції з 15.12.2017) суд може встановити додатковий строк для подання таких доказів. Апеляційний суд не надав належної оцінки клопотанню позивача і в частині виклику ОСОБА_2 у судове засідання та можливості з'ясувати відомі ОСОБА_2 обставини, які мають значення для цієї справи (за наявності клопотання позивача про його виклик (а.с. 169-171, т. 3).
Також, апеляційний суд вказав на необґрунтованість заяви позивача щодо виклику у судове засідання судових експертів ОНДІСЕ ОСОБА_3, ОСОБА_4 Однак, як вбачається із матеріалів справи, вказане клопотання позивача було обґрунтоване п. 4 ст. 69 ГПК України (а.с. 175, т. 3). При цьому, ГПК України не передбачена необхідність зазначати в заяві учасника справи про виклик експертів у судове засідання перелік питань, які підлягають роз'ясненню цими експертами. Водночас, у ст. 69 ГПК України встановлений обов'язок експерта з'явитися до суду за його викликом та роз'яснити свій висновок і відповісти на питання суду та учасників справи.
Отже, апеляційним судом не взято до уваги те, що у Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області витребовувались документи згідно з ухвалою апеляційного суду, які цією інспекцією не були надані, тобто не досліджено причини їх неподання, не надано належної оцінки поданим позивачем заявам і клопотанням з урахуванням ст. ст. 7, 13, 69, 81, 86, 89 ГПК України, чим також було порушено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
За ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 301 ГПК України).
З урахуванням вказаного постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд. При новому апеляційному розгляді суду необхідно врахувати наведене, дослідити причини невиконання Очаківської об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 та можливість розгляду цієї справи за відсутності витребуваних у останньої документів. Належним чином дослідити подані позивачем заяви і клопотання з урахуванням ст. ст. 7, 13, 69, 81, 86, 89 ГПК України, у випадку необхідності вирішити питання про витребування необхідних доказів; викликати у судове засідання осіб з метою з'ясування відомих їм обставин, які мають значення для цієї справи. З урахуванням вказаного, на підставі дослідження всіх доказів у справі згідно з ст. 86 ГПК України прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.
Оскільки справа підлягає передачі на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «АВІС» задовольнити.
Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 15 січня 2019 року у справі за № 915/635/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді О. Мамалуй
І. Ткач