04 квітня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/4641/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»,
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Загинайко Т.В.)
від 10.10.2018,
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Білецька Л.М., судді - Верхогляд Т.А., Коваль Л.А.)
від 20.12.2018,
за позовом публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця»,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Енрон - Сервіс»,
про стягнення 239 058,00 грн,
у квітні 2017 року публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Енрон-Сервіс» 239 058,00 грн штрафних санкцій за несвоєчасне виконання будівельно-монтажних робіт за договором № Л/Е-161489/НЮ від 07.12.2016.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 22.03.2017 ТОВ «Енрон - Сервіс» в порушення ст. ст. 525- 527 ЦК України, п. п. 1.1, 5.1 договору № Л/Е-161489/НЮ від 07.12.2016, не виконав своїх зобов'язань в строк, встановлений цим договором, а тому з нього підлягають стягненню 239 058,00 грн штрафних санкцій.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018, позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «Енрон-Сервіс» на користь ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» 7 209,45 грн пені, 6 230,39 грн штрафу та судові витрати. В решті позовних вимог відмовлено.
09.01.2019 позивач АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" подала касаційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.12.2018, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що господарськими судами порушено норми матеріального права - ст. 838 ЦК України, ч. 1 ст. 839 ЦК України, ч. 3 ст. 843 ЦК України, ч. ч. 1 - 3 ст. 844 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 318 ГК України, процесуального права, не взято до уваги п.п. 1.1, 1.3, 3.1, 5.1, 5.2, 7.1 договору. На думку позивача, апеляційний суд неправильно розтлумачив і ст. 837 ЦК України та вказав на те, що предметом договору підряду є завжди тільки роботи, не враховуючи того, що згідно з додатку № 1 до договору договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в сумі 89 005, 51 грн та вартості устаткування в сумі 1 308 994, 49 грн. Вважає, що суди дійшли до неправильного висновку про те, що розрахунок штрафних санкцій необхідно здійснювати із суми робіт, вказаної у додатку № 1 до договору, а саме - 89 005, 51 грн, а не договірної ціни, визначеної самим додатком № 1 до договору, що складає 1 398 000, 00 грн. Посилається на неврахування судами правової позиції Верховного Суду, викладеній у справах № 914/774/17, № 914/775/17.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на те, що позивач неправильно розрахував суму штрафних санкцій - замість нарахування їх на вартість (ціну) виконаних робіт, вони були нараховані і на вартість устаткування, яке позивач отримав ще 30.12.2016. Вважає, що позивач плутає поняття ціни договору та договірної базової ціни робіт. Вважає, що оскаржувані судові рішення є обґрунтованими, винесеними з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням всіх доказів та обставин справи, а тому їх необхідно залишити в силі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як вбачається із матеріальної справи та встановлено судами, 07.12.2016 між ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (замовник) та ТОВ «Енрон-Сервіс» (підрядник) було укладено договір № Л/Е-161489/НЮ, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у встановлений строк будівельно-монтажні роботи об'єкту «реконструкція тягової підстанції П'ятничани (зміна трансформаторів струму та напруги)», а замовник після затвердження акту здачі-приймання робіт, прийняти надані роботи і оплатити підряднику їх вартість відповідно до умов цього договору.
У п. 1.2 договору сторони погодили, що зміст та обсяги робіт за договором визначаються договірною ціною по об'єкту «реконструкція тягової підстанції П'ятничани (зміна трансформаторів струму та напруги)», складеним відповідно до вимог ДСТУ (додаток № 1).
Згідно з п. 3.1 договору сума цього договору становить 1 398 000,00 грн, у тому числі: ПДВ 20% - 233 000,00 грн. Сума визначається договірною ціною та кошторисними розрахунками (додаток до договору № 1). Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Відповідно до додатку № 1 до договору договірна ціна складається з вартості будівельних робіт в сумі 89 005,51 грн, в т.ч. 14 834,25 грн ПДВ, та вартості устаткування в розмірі 1 308 994,49 грн, в т.ч. 218 165,75 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10-ти календарних днів після підписання актів здачі-приймання робіт (п. 4.2 договору).
Пунктом 5.2 договору встановлено, що роботи виконуються з матеріалів підрядника.
За п. 7.1 договору виконані роботи приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту здачі-приймання робіт (КБ-2, КБ-3), який підписується уповноваженими представниками замовника та підрядника.
Відповідно до п. 11.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині розрахунків до повного виконання.
На виконання умов договору № Л/Е-161489/НЮ, відповідач передав позивачу необхідне обладнання для проведення будівельно-монтажних робіт, що підтверджується видатковою накладною № 95 від 30.12.2016.
Відповідачем роботи за договором було виконано 31.03.2017, про що свідчить акт приймання - виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень (а.с. 102-110, т. 2).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами-юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданнями другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду складається із двох пов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець/підрядник має виконати певну роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити виконану роботу, а виконавець/підрядник має право вимагати від замовника відповідної оплати.
За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (ст. 875 ЦК України).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема штрафні санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.3 договору № Л/Е-161489/НЮ встановлено, що за несвоєчасне виконання робіт згідно з умовами цього договору підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% договірної базової ціни робіт за кожну прострочену добу затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.
Відповідно до п. 8.4 договору № Л/Е-161489/НЮ за невиконання обсягів виконаних робіт відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 2 % вартості невиконаних робіт.
Врахувавши те, що в п. 5.1 договору № Л/Е-161489/НЮ сторони погодили термін виконання робіт за вказаним договором до 31.12.2016, а відповідач такі роботи виконав 31.03.2017, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2017 року, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про несвоєчасне виконання відповідачем робіт за договором № Л/Е-161489/НЮ та наявності підстав для стягнення з нього штрафних санкцій згідно з п. 8.3 договору № Л/Е-161489/НЮ. Здійснивши належний перерахунок заявлених позивачем до стягнення санкцій, господарські суди обґрунтовано і правомірно стягнули з відповідача на користь позивача 7 209, 45 грн пені та 6 230,39 грн штрафу за п. 8.3 договору № Л/Е-161489/НЮ.
Також господарські суди дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 27 960,00 грн штрафу згідно з п. 8.4 договору № Л/Е-161489/НЮ, адже умовою для застосування до відповідача 2% штрафу згідно з вказаним пунктом договору є невиконання ним робіт за договором, однак останнім роботи за договором були виконані, проте з простроченням.
Щодо доводів позивача про порушення судами норм процесуального права, матеріального права (ст. 838 ЦК України, ч. 1 ст. 839 ЦК України, ч. 3 ст. 843 ЦК України, ч. ч. 1 - 3 ст. 844 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 318 ГК України), п.п. 1.1, 1.3, 3.1, 5.1, 5.2, 7.1 договору, неправильного тлумачення ст. 837 ЦК України, то необхідно зазначити, що судами було правильно застосовано ті норми матеріального і процесуального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, а незгода позивача з рішенням господарських судів не може свідчити про порушення цими судами вказаних позивачем норм матеріального, процесуального права чи неправильне тлумачення ст. 837 ЦК України чи умов договору.
Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суди дійшли до неправильного висновку про те, що розрахунок штрафних санкцій необхідно здійснювати виходячи із суми робіт, вказаної у додатку № 1 до договору - 89 005, 51 грн, а не з 1 398 000, 00 грн (ціна товару і робіт за договором), то необхідно зазначити, що апеляційний господарський суд, врахувавши умови договору, вимоги ст. ст. 837, 839, 840 ЦК України, ч. 3 ст. 843 ЦК України, а також те, що предметом цього позову є стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання робіт, а не передання матеріалу (строку передання якого договором не встановлено), правильно зазначив про те, що санкції в цьому випадку підлягають розрахунку і стягненню саме виходячи з суми 89 005, 51 грн (вартість робіт), а не з 1 398 000, 00 грн, як вказує позивач.
Також, судами відповідно до вимог ст. 86 ГПК України було ретельно досліджено всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Проніна проти України»).
Недоречним є посилання позивача і на неврахування судами при розгляді цієї справи правової позиції Верховного Суду, викладеній у справах № 914/774/17, № 914/775/17, адже у цих справах Верховний Суд виходив з інших фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, ніж ті, що були встановлені у цій справі.
Доводи касаційної скарги повторюють доводи апеляційної скарги, яким була надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, зводяться до помилкового тлумачення позивачем норм матеріального права та необхідності іншої оцінки судом касаційної інстанції доказів, ніж та, що була зроблена господарськими судами.
Але, відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Рішення місцевого господарського суду і постанова суду апеляційної інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням передбачених ч. 3 ст. 6 ЦК України принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
Оскільки підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2018 року та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20 грудня 2018 року у справі за № 904/4641/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
І. Ткач