Справа № 22-7013 2008 р.
Головуючий у 1 інстанції Білошкап О.В.
Доповідач Котула Л.Г.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
22 жовтня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Котули Л.Г.
Суддів Ратнікової В.М. , Штелик С. П.
При секретарі Пасенок B.C..
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства " АІСЕ Україна" про розірвання договору, стягнення внесків, та відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року у задоволені позову ОСОБА_2 до ЗАТ "АІСЕ України" про розірвання договору, стягнення внесків та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, оскільки висновки суду не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з підстав викладених у ній, представника відповідача ОСОБА_4 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те , що суд правильно відмовив у задоволені позову, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 8 квітня 2002 року ОСОБА_2 уклала з ЗАТ "АІСЕ Україна" угоду № 34760, предметом якої було надання Учаснику системи послуг, спрямованих на придбання автомобіля, зазначеного в Додатку до Угоди , через систему АВТОПЛАН, організовану Фірмою.
Умовами угоди передбачено, що учасник системи зобов'язується: оплачувати послуги , що надає Фірма, в формі та обсязі, зазначених в Правилах діяльності АВТОПЛАНу;
оплачувати витрати Фірми щодо організації та забезпечення діяльності АВТОПЛАНу, страхування життя Учасника системи, а також страхування автомобіля;
сплатити повну вартість автомобіля , зазначеного у додатку №1 до цієї угоди , у розмірі та на умовах, описаних у Правилах діяльності АВТОПЛАНУ.(а.с. 30)
У додатку №1 до Угоди зазначено, що ОСОБА_2 проводить оплату вартості автомобіля ВАЗ 21070 за ціною 22 000 грн. та вступний внесок 792 грн. 00 коп., щомісячний Чистий внесок в %-1 1905 та щомісячні Адміністративні витрати в % +ПДВ
- 0, 35 та щомісячний страховий внесок 0, 065 та плату за право на отримання в % + ПДВ -2(а.с. 31)
Як зазначено в додатку №1 кількість внесків складає 84.
Згідно п.п.15.1 Правил здійснення діяльності АВТОПЛАНУ , який є додатком до Угоди №34760 тільки той Учасник системи, який не отримав автомобіль , має право будь-який момент розірвати угоду без пояснення причини.
16 вересня 2003 року ОСОБА_2 повідомила відповідача про розірвання угоди №34760 і відповідач на підставі цієї заяви розірвав угоду, про що повідомив позивачку(а.с. 79, 80)
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору , виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами( ст. 629 ЦК України)
Умовами угоди, з якими була позивачка ознайомилася і погодилася, про що свідчить її підпис на угоді та Правилах здійснення діяльності Автоплану, передбачено що враховуючи те, що сплачені кожним учасником системи чисті внески були використані для купівлі автомобілів , які були передані відповідним учасникам, фірма може здійснити повернення сплачених чистих внесків учаснику, що розірвав угоду тільки по закінченню графіка внесків групи учасників системи , до якої він належав. У цьому випадку фірма здійснює повернення тільки чистих внесків, сплачених учасником, що розірвав угоду, у відповідності до ціни автомобіля, що діяла в останньому місяці існування відповідної групи. (п.15.2 Угоди)
За повідомленням представника відповідача графік внесків групи учасників до якої належить позивачка має закінчитися не пізніше травня 2009 року.
Статтею 651 ЦК України передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний , у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначається домовленістю сторін або законом.
Відмовляючи у задоволені позову , суд правильно виходив з того , що угода про надання послуг по придбанню автомобіля сторонами розірвана, відсутні також підстави передбачені п.п. 15.3 угоди для стягнення з відповідача сплачених внесків достроково. Згідно п. 9.1 ст. 9 Додатку №2 до Угоди учасник системи , якому вже надано право на отримання автомобіля , може звернутися на фірму із запитом про одержання будь-якої моделі автомобіля , запропонованої фірмою , що відрізняється від моделі автомобіля, зазначеної в угоді.
Таким чином, умовами угоди передбачено, що при надані позивачці права на отримання автомобіля вона не була позбавлена можливості на отримання іншого автомобіля, ніж той, який зазначений в угоді, а тому посилання в апеляційній скарзі на порушення відповідачем зобов"язання оскільки, відповідач не запропонував їй автомобіль ВАЗ 2109, а Сенс є необгрунтованим.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем умов договору та вимог закону з посиланням на те, що у січні 2003 року з мешканцем м. Полтави ОСОБА_5 був укладений аналогічний договір, проте відповідач не пропонував йому заміну автомобіля ВАЗ 21070 на іншу модель, а надав йому зазначений автомобіль вартістю 47 738 грн. 84 коп.
Як видно з долученої до апеляційної скарги копії зазначеного договору, він був укладений відповідачем у січні 2003 року і отримав автомобіль ОСОБА_5 у. серпні 2004 року, а договір позивачкою розірвано у березні 2003 році, тобто укладення договору
мало місце за 2 місяці до розірвання позивачкою договору і отримання автомобіля мало місце уже після розірвання позивачкою договору про надання послуг.
Наведене лише підтверджує ту обставину, що на час отримання позивачкою права на автомобіль могли змінитися обставини і вона могла б так як і ОСОБА_5 отримати автомобіль ВАЗ 21070 .
Суд правильно відмовив у задоволені вимог про відшкодування моральної шкоди , оскільки при спірних правовідносинах не передбачено відшкодування моральної шкоди, не передбачено відшкодування моральної шкоди і умовами угоди.
Судом з'ясовані обставини , що мають значення для справи, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, а тому підстав до задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. . ст. 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити , а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.