№2-2259/08
08 жовтня 2008 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Мазурик О.Ф.
при секретарі Жигун Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: Київська міська державна адміністрація про виселення з наданням іншого житлового приміщення,
В вересні 2005 року позивач - Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (далі - КП «Спецжитлофонд») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з кімнати АДРЕСА_1 з наданням іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 кімнат АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 кімнати АДРЕСА_3 в зв'язку з знесенням будинку.
Під час розгляду справи в суді позивач змінив підстави позову і просив виселити відповідачів з наданням іншого житлового приміщення в зв'язку з реконструкцією гуртожитку по пров. Керамічному в м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначив, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) КП «Спецжитлофонд» дозволено виступити замовником реконструкції гуртожитку по пров. Керамічному в м. Києві з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням та влаштуванням надбудови. В зв'язку з тим, що в результаті капітального ремонту не може бути збережено жиле приміщення відповідачів, КМДА прийнято розпорядження про надання відповідачам інших жилих приміщень.
В судовому засіданні Годзяцький О.В., як представник КП «Спецжитлофонд» та КМДА, на підставі викладених в позовній заяві обставинах підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, виселити відповідачів з наданням іншого житлового приміщення в зв'язку з реконструкцією гуртожитку по пров. Керамічному в м. Києві.
Відповідач ОСОБА_1 вважає позов незаконним та необгрунтованим і просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідачка ОСОБА_2 і її представник позов не визнали та пояснили, що позивачем не надано доказів на обґрунтування позовних вимог про те, що під час реконструкції жиле приміщення в якому вона проживає не може бути збережене або істотно збільшиться, крім того вирішуючи питання про надання їй іншого жилого приміщення суттєво звужуються її права, тому, що вона проживає в жилому будинку, а відселюють її в гуртожиток.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, які належним чином неодноразово повідомлялися про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися. Про причини неявки суд не повідомили. Заперечень проти позову не надали.
За згаданих обставин у відповідності до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність зазначених відповідачів, на підставі наявних в справі даних про права та взаємовідносини сторін.
Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що у серпні 1989 року ОСОБА_1 на сім'ю з чотирьох осіб (він, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4) було надано одну кімнату площею 27, 3 кв.м. в комунальній квартирі АДРЕСА_1 (т.1, а.с. 25).
Розпорядженням Московської районної державної адміністрації у м. Києві від
22.12.2000 року № 1472 було визначено статус зазначеного будинку як житловий (т.1, а.с. 30).
Розпорядженням Московської районної державної адміністрації у м. Києві від
11.07.2001 року № 941 розпорядження Московської районної державної адміністрації у м. Києві від 22.12.2000 року № 1472, яким визначено статус будинку по пров. Керамічному, 7 в м. Києві відмінено (т. 2, а.с. 20).
Відповідно до ст. 109 ЖК України виселення із займаного приміщення з будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав встановлених законом.
Розпорядженням КМДА № 352 від 02.03.2006 року «Про реконструкцію гуртожитку по пров. Керамічному, 7» було визнано таким, що втратило чинність розпорядження КМДА за № 935 від 10.05.2002 року про знесення даного гуртожитку і прийнято нове рішення про реконструкцію гуртожитку, яким дозволено КП «Спецжитлофонд» виступити замовником реконструкції гуртожитку у пров. Керамічному, 7 з переобладнанням під житловий будинок з поквартирним заселенням та влаштуванням надбудови, за умови відселення мешканців вказаного гуртожитку, одержання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою, розроблення та затвердження проектно-кошторисної документації, виконання умов архітектурно-планувального завдання Головного управління містобудування, архітектури та дизайну і технічних умов, а також після затвердження проектно-кошторисної документації отримання дозволу на виконання будівельних робіт (т. 2, а.с. 19).
Згідно ст. 102 ЖК у тих випадках, коли жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі, наймачеві та членам його сім'ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту. Якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення істотно зменшиться, на вимогу наймача йому та членам його сім'ї повинно бути надано інше благоустроєне жиле приміщення до початку капітального ремонту.
На підставі вказаної норми доказуванню підлягають обставини, що жиле приміщення, яке займають наймач та члени його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі.
Відповідно до ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна
документація - затверджені текстові і графічні матеріали є основою для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій.
Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.
Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно Типового положення «Про управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 p. N 1146 забезпечення затвердження в установленому порядку містобудівної документації здійснює управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації. Так, управління здійснює попередній розгляд містобудівної документації і готує висновки щодо її затвердження, а також погоджує архітектурно-планувальні завдання на проектування об'єктів архітектури для реконструкції, капітального ремонту.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяв . всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Так, ухвалою суду від 23.09.2008 року позовна заява про виселення з підстав передбачених ст. 102 ЖК була залишена без руху. Позивачу була надана можливість зазначення в позовній заяві доказів на підтвердження, що в результаті капітального ремонту жиле приміщення, яке займають відповідачі не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі.
На виконання ухвали суду позивач надав суду копію договору оренди земельної ділянки, та пропозиції, розроблені проектною організацією ТОВ «ТЕЛЛУРІС», щодо містобудівного обґрунтування визначення параметрів окремого об'єкта містобудування -гуртожитку по пров. Керамічному, 7 в м. Києві.
Суд не погоджується з твердженням позивача, що наданий їм договір оренди земельної ділянки, підтверджує факт неможливості збереження жилої площі, яку займають відповідачі, тому що вказаний договір оренди земельної ділянки підтверджує тільки факт надання позивачу в короткострокову оренду на 2 роки земельної ділянки площею 0, 20 га для реконструкції гуртожитку під житловий будинок з влаштуванням надбудови у пров. Керамічному, 7 у Голосіївському районі м. Києва.
Пленум Верховного Суду України неодноразово звертав увагу судів на необхідність додержання правил про належність доказів і допустимість засобів доказування. У п. 8 постанови Пленуму № 9 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції» зазначено, що при збиранні доказів необхідно неухильно виконувати вимоги про належність доказів і про допустимість засобів доказування.
В зв'язку з тим, що рішення КМДА стосовно гуртожитку по пров. Керамічному, 7 на протязі 2002-2006 р. змінювалось, спочатку було вирішено питання про знос будинку, а потім про реконструкцію та враховуючи, що законом передбачено підтвердження здійснення реконструкції, капітального ремонту об'єктів містобудування затвердженою містобудівною документацією, розпорядження КМДА про затвердження проекту реконструкції гуртожитку не приймалось, суд приходить до висновку, що надані позивачем пропозиції ТОВ «ТЕЛЛУРІС», щодо містобудівного обґрунтування реконструкції гуртожитку по пров. Керамічному, 7, не є належним доказом у справі.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відмовляючи позивачу у позові, суд, зокрема, виходив із того, що відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а обов'язок подання доказів покладено на сторін, або інших осіб, що беруть участь у справі.
Після з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надавав сторонам можливість надати додаткові пояснення та докази.
Своїми процесуальними правами сторони у справі розпорядились на власний розсуд, зокрема, клопотання про оголошення перерви для надання додаткових доказів не заявляли, натомість представник позивача пояснив, що містобудівна документація не затверджена, вирішувати питання про затвердження містобудівної документації та розроблення проектно-кошторисної документації позивач має намір після відселення наймачів з будинку, в зв'язку з чим КМДА не приймало розпорядження про затвердження проектної документації. Сторони просили суд розглянути справу на підставі наявних у справі письмових доказів.
Оскільки, відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів, проаналізувавши письмові докази, суд дійшов висновку, що факт неможливості збереження жилої площі, яку займають відповідачі або істотне її збільшення під час реконструкції позивачем не доведено, отже відсутні підстави для задоволення позову КП «Спецжитлофонд».
На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст. 17 Закону України «Про основи містобудування», постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 21 грудня 1990 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції», Типового положення «Про управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2000 р. N 1146, ст. ст. 102, 109 ЖК, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 59-60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з наданням іншого житлового приміщення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційну скаргу не буде подано у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення.