Справа 2-621/08
Іменем України
01 вересня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Новак А.В. при секретарях Миколайчук Т.С. , Процюк Б.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про оспорювання договору позики, відшкодування витрат і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, про повернення грошових коштів за договором позики, -
встановив:
в вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення грошових коштів.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в липні 2007 року ним було отримано від представника ОСОБА_2 вимогу про повернення 108000 гривень, які начеб-то він взяв у борг в його довірителя. Як вказує позивач, у 2004 році він у відповідача придбав будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зазначений будинок був незавершений будівництвом, а тому вони з відповідачем дійшли домовленості, що відповідач бере на себе зобов'язання завершити ряд робіт по готовності будинку та після здачі його в експлуатацію відповідно до чинного законодавства він сплачує ОСОБА_2 суму, що буде еквівалентною двадцяти тисячам долларів США. За вимогою відповідача ним була написана розписка, де була обумовлена ціна, строки виконання робіт та інші умови. Крім того відповідач не передавав йому жодних грошових коштів. В подальшому після початку робіт по завершенню будівництва вказаного будинку сторони узгодили між собою наступний порядок розрахунку, зокрема відповідач наймає робітників для проведення робіт, а позивач сплачує їм грошову винагороду, а після завершення робіт решту грошей від суми еквівалентної двадцяти тисячам долларів США сплачує відповідачу в зарахування розрахунку за купівлю будинку. Своїх зобов'язань відповідач не виконав, крім того, як з'ясувалось в ході проведення будівельних робіт по завершенню будівництва, він витратив суму грошей, яка значно перевищувала еквівалент двадцяти тисяч долларів США, а тому він був змушений звернутись до суду з позовом про визнання розписки від 22.12.2004 року на суму 108000 гривень недійсною та стягнення з відповідача збитків у розмірі 45625 гривень. Також позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду у розмірі 1500 гривень.
Відповідач пред'явив зустрічний позов. Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь основний борг за договором позики у розмірі 108000 гривень, 3830 гривень інфляційних збитків та три відсотка річних у розмірі 799 гривень, а всього 112629 гривень 40 копійок. Мотивував свої вимоги тим, що відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 взяв у нього в борг 108000 гривень, що складали на день позики еквівалент двадцяти тисячам долларів США, про що власноручно написав розписку. Передача грошей відбулась, однак до даного часу ОСОБА_1 грошових коштів не повернув.
В судовому засіданні представник позивача та позивач за первісним позовом підтримали вимоги первісної позовної заяви та просили суд позов задовольнити в повному обсязі. В задоволенні вимог зустрічної позовної заяви просили відмовити.
Представники відповідача за первісним позовом в судовому засіданні позов не визнали. Просили суд задовольнити вимоги зустрічної позовної заяви.
Вислухавши пояснення позивача та його представника за первісним позовом, представників відповідача за первісним позовом, заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом достовірно встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.12.2004 року, ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив земельну ділянку площею 0.0900 га розташовану на території АДРЕСА_1 (а.с. 29).
З розписок ОСОБА_2 вбачається, що ним отримано від ОСОБА_1 суму еквівалентну дев'яносто двум тисячам долларів США за виконані будівельно-архітектурні роботи та будівельні матеріали для будівництва житлового будинку (а.с. 43-44).
Твердження представників відповідача, про те, що будинок не продавався, а було здійснено купівлю-продаж будівельних матеріалів та певних архітектурних конструкцій не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні і спростовуються матеріалами справи, а зокрема актом приймання газообладняння для проведення комплексного випробування газопостачання житлового будинку в АДРЕСА_1 та показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Таким чином суд вважає встановленою і доведеною ту обставину, що вищезазначеними розписками доводиться факт купівлі-продажу не будівельних матеріалів, як вказують представники позивача за зустрічним позовом, а саме будинку, незавершеного будівництвом.
Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали суду, що вони працюють у сфері будівництва і в різні періоди часу починаючи з кінця 2004 року-початку 2005 року, виконували різноманітні роботи по будівництву будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Також зазначені свідки вказали на ту
обставину, що їм відомо про певні домовленості між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і зокрема те, що проведення будівельних робіт по завершенню будівництва будинку і розрахунок з працівниками здійснювались ОСОБА_1 за погодженням з ОСОБА_2, який протягом певного часу приїзджав у вказаний будинок, консультував і надавав погодження по проведенню будівництва.
Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є дружиною позивача за первісним позовом і зокрема зазначила, що її чоловік не отримував жодних грошових коштів від ОСОБА_2 Між ними існувала домовленість, що ОСОБА_2 виконає завершувальні роботи по добудові будинку, а її чоловік по факту здачі будинку в експлуатацію проведе повний розрахунок, однак після початку будівництва, ОСОБА_2 спочатку відмовився виконувати взяті на себе зобов'язання, а в подальшому з'ясувалось, що суми еквівалентної двадцяти тисячам долларів США не вистачить на завершення будівельних робіт, які були б достатніми для введення будинку в експлуатацію.
Аналізуючи письмову розписку від 22.12.2004 року написану ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт передачі ОСОБА_2 ОСОБА_1 грошових коштів, оскільки в матеріалах справи наявна лише розписка, яка є одним із доказів на підтвердження можливого укладення договору позики і відсутні будь-які інші докази на підтвердження укладення договору позики, адже відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона(позичкодавець) передає у власність другій стороні(позичальникові) грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. В судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт передачі грошей від відповідача за первісним позовом до позивача за первісним позовом. Навпаки суд вважає, що матеріалами справи та текстом письмової розписки від 22.12.2004 року написаної ОСОБА_1 стверджується та обставина, що між сторонами спору існують правовідносини, які регулюються договором підряду, а зокрема Главою 61 Параграф 1 Цивільного кодексу України, оскільки у вищезазначеній письмовій розписці наявні ознаки договору підряду і вони повністю стверджуються, як матервалами справи дослідженими в судовому засіданні так і показами свідків, а тому суд дійшов висновку, що спірні правовідносини регламентуються і повинні регулюватись відповідними статтями Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного-процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, а тому вирішуючи позов в частині вимог, щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні факт спричинення моральної шкоди встановлено не було.
Пленумом Верховного Суду України в п. 3 постанови № 4 від 31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" звернуто увагу на те, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог, як за первісним позовом так і за зустрічними позовними вимогами.
Питання про розподіл судових витрат вирішити в порядку ст. 88 ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88, 208-209, 212-215, 224, 294-296 ЦПК України, -
вирішив:
в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про оспорювання договору позики, відшкодування витрат і моральної шкоди - відмовити повністю.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .про повернення грошових коштів за договором позики - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.