Справа № 204/9621/18
Провадження № 2/204/603/19
КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua
27 березня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
за участю секретаря Сорокіної А.С.
розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 Турани ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
У грудні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на його користь заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення у розмірі 15 262 грн. 59 коп. та судові витрати по справі. В обґрунтування вимог зазначає, що між ОСОБА_1 підприємством «Дніпроводоканал» та ОСОБА_2 Тураною ОСОБА_3 склалися фактичні відносини з приводу надання послуг. Згідно рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок. Відповідач зобов'язаний оплатити послуги, а позивач має право вимагати від відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг. Відповідно до розрахунку сума заборгованості відповідача за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1, де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2 Турана ОСОБА_3, якій відкрито особовий рахунок № 940860000008, станом на 31.07.2018 року заборгованість складає 8 777 грн. 66 коп. При цьому, загальна заборгованість відповідачки перед ОСОБА_1 підприємством «Дніпроводоканал» складає 15 262 грн. 59 коп., з яких: сума основного боргу - 8 777 грн. 66 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 5 371 грн. 99 коп., 3% річних - 1 112 грн. 94 коп. Позивачем було направлено відповідачу досудове повідомлення з метою врегулювання спору, однак відповіді або заперечення на нього позивач від відповідача не отримав, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.
19 березня 2019 року від представника відповідача ОСОБА_2 Турани ОСОБА_3 - ОСОБА_4 до суду надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій зазначено, що відповідачка частково визнає позовні вимоги. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача здійснений з порушенням строків позовної давності, оскільки здійснений за період з квітня 2004 року по липень 2018 року. Так як з позовною заявою до суду позивач звернувся 28 грудня 2018 року та враховуючи, що строк позовної давності становить три роки, вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача заборгованості за період з січня 2016 року по січень 2019 року, а до вимог про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення за період з 2004 року по січень 2016 року відповідачка просить застосувати позовну давність.
Виклик сторін відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, у порядку спрощеного провадження не здійснювався, справа розглядалася за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що предметом господарської діяльності позивача ОСОБА_1 підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради є надання послуг водопостачання та водовідведення.
Відповідачка ОСОБА_2 Турана ОСОБА_3 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачем послуг водопостачання і водовідведення. Для оплати послуг водопостачання і водовідведення на ім'я відповідачки було відкрито особовий рахунок №940860000008.
Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, за якими позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідач зобов'язаний оплачувати такі послуги відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Положеннями п.п. 17, 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, визначено, що послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води. Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідачка користувалась послугами водопостачання і водовідведення, що надавались ОСОБА_1 підприємством «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, однак неналежним чином виконувала свій обов'язок зі щомісячної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим за період з квітня 2004 року по липень 2018 року відповідачка має заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, яка згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, складає 15 262 грн. 59 коп., з яких: сума основного боргу - 8 777 грн. 66 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 5 371 грн. 99 коп., 3% річних - 1 112 грн. 94 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Однак, під час розгляду справи стороною відповідача було заявлено про застосування у справі позовної давності, у зв'язку з чим суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Позовна давність згідно ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.
Оскільки заборгованість відповідачки по оплаті послуг водопостачання та водовідведення розрахована за період з 01 квітня 2004 року по 31 липня 2018 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом лише 28 грудня 2018 року, а також враховуючи, що стороною відповідача заявлено про застосування у справі позовної давності, суд приходить до переконливого висновку, що позивач має право на стягнення з відповідачки заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в межах трирічного строку позовної давності, тобто в даному випадку починаючи з 28 грудня 2015 року.
Згідно Довідки про розрахунок заборгованості, у період з 28 грудня 2015 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності, відповідачка за послуги водопостачання та водовідведення має заборгованість у наступних розмірах: за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року - 1 411 грн. 69 коп., за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року - 1 092 грн. 05 коп., за період з 01 січня 2018 року по 31 липня 2018 року - 722 грн. 74 коп. При цьому, на переконання суду, платіж за грудень 2015 року, який відповідачка мала внести в рахунок оплати послуг водопостачання та водовідведення, не підлягає стягненню з відповідачки, оскільки виходить за межі позовної давності. Отже, в межах трирічного строку позовної давності за період починаючи з 28 грудня 2015 року наявні підстави для стягнення з відповідачки суми основної заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 3 226 грн. 48 коп. (1 411 грн. 69 коп. + 1 092 грн. 05 коп. + 722 грн. 74 коп. = 3 226 грн. 48 коп.).
Крім того, правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав та обов'язків сторін, на одну сторону (боржника) покладено певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги другої сторони (кредитора) вимагати сплату грошей за надані послуги. Отже, враховуючи юридичну природу спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, слід дійти висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача компенсації інфляційних втрат за цей період та трьох процентів річних.
Як вже було зазначено вище, сума основного боргу відповідачки в межах трирічного строку позовної давності становить 3 226 грн. 48 коп.
Суму 3 % річних, які на підставі ст. 625 ЦК України, належать позивачу за прострочення відповідачкою виконання зобов'язання, належить розраховувати наступним чином: 3% / 365 днів = 0,008219178 (сума основного боргу х 0,008219178 / 100) х кількість днів прострочення зобов'язання = сума пені.
За період з 01.01.2016 року по 27.03.2019 року
Таким чином, сума 3 % річних складає 313 грн. 45 коп.
Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі № 62-97р від 3 квітня 1997 року, для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, що складають відповідний період, перемножити між собою. У випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із платежів, які необхідно зробити в різні періоди, кожен платіж збільшується на величину індексу інфляції за відповідний період, а результати додаються. При цьому, вважається, що сума, внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. По аналогії, якщо погашення здійснено с 1 по 15 число відповідного місяця, то інфляційна зміна розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 число місяця - інфляційна зміна розраховується з урахуванням цього місяця.
Що стосується індексу інфляції, то розрахунок індексу інфляції повідомляється ОСОБА_5 банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим. Оскільки показник індексу інфляції за березень 2019 року станом на дату розгляду справи, тобто станом на 27 березня 2019 року, ще не опублікований, то сума індексу інфляції розраховується судом за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2019 року.
Величина індексів інфляції за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2019 року складає: у 2016 році - 112,4%, у 2017 році - 113,7%, у 2018 році - 109,9%, у січні 2019 року - 101,0%, у лютому 2019 року - 100,5%.
Загальний індекс інфляції за вищезазначений період складає 142,4 %.
Таким чином, сума індексу інфляції за період з 01.01.2016 року по 28.02.2019 року становитиме: (3 226 грн. 48 коп. х 142,4 % / 100 %) - 3 226 грн. 48 коп. = 1 368 грн. 02 коп.
Отже, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 3 226 грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 368 грн. 02 коп. та три проценти річних у розмірі 313 грн. 45 коп.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідачки на користь позивача повинно бути стягнено сплачений судовий збір у сумі 1762 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 263, 267, 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», ст.ст. 4, 12, 13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263- 265, 279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 Турани ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 Турани ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 21-А, код ЄДРПОУ 03341305, п/р 26004427111500 в Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» в м. Дніпрі, МФО 351005) заборгованість по оплаті послуг водопостачання та водовідведення у розмірі 3 226 грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 368 грн. 02 коп., три проценти річних у розмірі 313 грн. 45 коп., судові витрати по справі у розмірі 1 762 грн., а всього 6 669 грн. 95 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Т.О. Дубіжанська