Справа № 2-1323/08
Іменем України
16 вересня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Нежури В.А.
при секретарі - Зологіній Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Державний ощадний банк України" про зарахування на рахунок безпідставно списаних банком грошових коштів і відшкодування завданих збитків та моральної шкоди
Позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про зобов'язання зарахувати на його рахунок безпідставно списані 2 401 гр. 27 коп. та стягнення моральної шкоди в сумі 1 000 гр., посилаючись на те, що він 05.06.2003 року уклав із відповідачем договір про видачу та обслуговування дебетової пластикової картки. Договір був укладений для обслуговування рахунку, на який позивач - військовий пенсіонер - отримував свою пенсію
19 червня 2006 року позивач не зміг отримати гроші за своєю карткою в банкоматі, а оскільки він вважав, що гроші на рахунку повинні бути, бо до цього він знімав гроші карткою з рахунку 05.06.2006 року та 08.06.2008 року, про що свідчать видані банкоматом виписки, в той самий день, 19.06.2008 року позивач звернувся за роз'ясненнями до банку. Там позивачу пояснили, що гроші з його картки зняті в іноземній валюті у іншій державі.
Позивач одразу подав заяву у Голосіївське відділення № 5398 ВАТ "Державний ощадний банк України", повідомив банк, що з м. Києва не виїжджав і свою пластикову картку іншим особам не передавав, просив розслідувати факт зняття з моєї картки грошей в іншій державі.
Співробітники банку прийняли заяву і пояснили, що за правилами банку вони проводять розслідування впродовж 45 днів. Через вказаний термін позивача повідомили, що 45 днів - це строк, за який служба безпеки банку лише приступає до розслідування і направляє запити у ті місця, де були зняті гроші. Позивач зрозумів, що насправді ніяка перевірка чи адміністративне розслідування насправді не провадиться, звернувся до газети, написав заяви в СБУ та органи МВС. Лише 15.08.2006 р. банк письмово повідомив позивача, що видача готівки 07.06.2006 року, проводилась у банкоматі і у відповідності з пунктом 5.1.2. договору є такою, що не має розслідуватись.
З роздруківки, яку позивач отримав пізніше, було зазначено, що гроші з його рахунку було знято 07.06.06, 08.06.2006 у місті Санкт-Петербург .
Позивач стверджує, що у Санкт-Петербурзі в цей час не був, перебував у м. Києві і картку свою іншим особам не передавав. Більше того, 08.06.2008 року він особисто знімав гроші карткою в Києві, про що свідчить чек, отриманий ним в банкоматі.
Позивач вважає, що гроші в сумі 2 401 гр. банк списав з його рахунку безпідставно, оскільки він не давав банку такого розпорядження ні в якому вигляді.
Вважає, що банк належним чином не слідкує за станом банкоматів , за зберіганням інформації, що могло привести до копіювання його картки невідомими особами. Позивач наполягав, що банк не був зацікавлений у встановленні дійсних обставин списання грошей з його рахунку, ніякого розслідування не проводив, ніяких запитів не робив, бо не надав суду результатів такої перевірки. Лише він, позивач, був зацікавлений у перевірці, лише він звертався неодноразово у правоохоронні органи. Ніяких доказів того, що позивач особисто зняв гроші із свого рахунку С. -Петербурзі чи передав кому-небудь картку відповідач не надав.
Моральна шкода позивача полягає в тому, що, по-перше, через недбалість банку він втратив кошти - 2 400 гр., які мав намір використати на заплановану відпустку, по-друге , його образило ставлення банку до нього особисто, бо не зробивши ніякої перевірки, банк фактично зробив висновок, що він, офіцер у відставці, людина, що користується повагою оточуючих, нібито отримавши свої гроші, вимагає їх у банку ще раз.
Відповідач позов не визнав, посилався на те, що лише позивач міг скористатись карткою і своїм пін-кодом, що видача готівки 07.06.2006 р. та 08.06.2006 p., проводилась в С. -Петербурзі провадилась у банкоматі, тому у відповідності з пунктом 5.1.2. договору є такою, що не має розслідуватись, бо вважається, що гроші знімались власником картки.
Дсюлідивши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановлено, що позивач і відповідач 05.06.2203 р. уклали договір № 197 про видачу та обслуговування дебетної пластикової картки .Договір був укладений для обслуговування рахунку, на який позивач - військовий пенсіонер - отримував пенсію (а.с. -11)..
Судом встановлено, що вказаний договір не містить пункту 5.1.2, на який посилається відповідач.
Інші пункти вказаного договору, схожі за змістом , не приймаються судом до уваги з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 1071 ЦК України «Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.», тобто волевиявлення клієнта. Банк, відповідач, посилається на те, що оскільки зняття коштів (транзакція, правочин) відбулись у належній формі - у банкоматі, з використанням картки і пін-коду, то це є форма, встановлена договором, саме так підтверджується «розпорядження» клієнта. Однак згідно ч.3 ст. 203 ЦК України, однією з основних вимог що до чинності правочину є волевиявлення учасника, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Позивач заперечував у суді, що було його особисте волевиявлення на зняття з рахунку спірної суми - 2 041 гр. саме 07.06.2006 р. та 08.06.2006 р. і саме в С. -Петербурзі (а.с. -16).
Суд вважає доведеним, що 07.06.2006 р. та 08.06.2006 р. позивач не міг одночасно перебувати в Києві і в С. -Петербурзі, оскільки 08.06.2008 р. вранці особисто отримував гроші через банкомат в Києві, що підтверджується наданою позивачем роздруківкою.
Звернення позивача до правоохоронних органів також свідчить на його користь. Відповідач із свого боку не надав доказів перебування позивача у С. -Петербурзі, де він, за переконанням відповідача, особисто скористався банківською карткою.
У відповідності до ст. 1073 ЦК України банк повинен негайно зараховувати відповідну суму на рахунок клієнта, після виявлення безпідставного списання коштів з рахунку клієнта, але банк не компенсував добровільно безпідставно списані з рахунку позивача кошти.
Суд приходить до висновку, що моральна шкода позивача полягає у душевному стражданні якого він зазнав в наслідок поводження з ним працівників банку, які замість того щоб зберігати пенсію військовослужбовця, принижують гідність офіцера припущенням про його нечесність, страждання позивачу спричинило і те, що зниклі гроші мали бути спрямовані на відпочинок, який вже не вдався таким, як планувалось.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає у душевних стражданнях,
яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
Судові витрати понесені позивачем у вигляді сплаченого держмита загалом в сумі 59 гр. 50 коп. (51, 0 + 8, 5) і 30 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 23, 1071, 1073 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 58-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути із ВАТ "Державний ощадний банк України" (03150, м. Київ, вул. Горького, 105) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 2 401 (дві тисячі чотириста одну) гр. 27 коп.3авданих збитків, 1 000 (одну тисячу) моральної шкоди, а також 59 (п'ятдесят дев'ять) гр. 50 коп. сплаченого держмита і 30 (тридцять) гр. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10 - денного строку для подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження подано, але апеляційна скарга не була подана у 20 - денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.