Справа № 201/2220/19
Провадження №1-кс/201/1416/2019
Іменем України
05 квітня 2019 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у не розгляді її скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 20 лютого 2019 року, -
ОСОБА_2 22 лютого 2019 року подала до суду скаргу на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у не розгляді її скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 20 лютого 2019 року, яку згідно із протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 22 лютого 2019 року було передано судді ОСОБА_3 .
Розпорядженням керівника апарату Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2019 року указану скаргу призначено до повторного автоматичного розподілу судових справ на підставі рішення Вищої ради правосуддя №625/0/15-19 про звільнення судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 .
Вищевказана скарга згідно із протоколом повторного автоматичного визначення слідчого судді від 04 квітня 2019 року передана для розгляду судді ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Зі змісту поданої скарги та доданих до неї документів вбачається, що 15 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві із заявою щодо неправомірних дій судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська. 29 січня 2019 року слідчий Першого СВ СУ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_4 листом повідомила заявнику, що підстав для внесення відомостей за її заявою до ЄРДР не вбачається, та що у разі незгоди з прийнятим рішенням, заявник має права оскаржити його слідчому судді в порядку, передбаченому КПК України.
Не погодившись із доводами слідчої, ОСОБА_2 20 лютого 2019 року звернулася до прокуратури Дніпропетровської області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якій просила уповноважених осіб прокуратури Дніпропетровської області відомості, викладені в її скарзі, внести до ЄРДР.
Офіційний сайт Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві містить адресу цього органу: 36014, м. Полтава, вул. Соборності, 37, що територіально відноситься до Шевченківського району м. Полтави, на який розповсюджується юрисдикція Октябрського районного суду м. Полтави.
Водночас, дана скарга містить вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області. Офіційний сайт прокуратури Дніпропетровської області містить адресу цього органу: 49000 м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, що територіально відноситься до Соборного району м. Дніпра, на який розповсюджується юрисдикція Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Підсудність скарг, які подаються в порядку ст. 303 КПК України, положеннями глави 26 цього Кодексу, («Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»), не врегульовано взагалі. Частиною першою ст. 306 КПК України лише визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Однак зазначені статті теж не містять вказівок щодо підсудності справ даної категорії.
За таких обставин, при визначенні юрисдикційної невідповідності скарги на дії слідчих та прокурорів, слід застосувувати наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розділом 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч.1 ст.17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Статтями 32, 218 КПК України визначено порядок місця проведення досудового розслідування та територіальну підсудність. Зокрема, частиною 1 статті 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 листа Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 р. №223-559/0/4-13, зазначено, що беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192, ч.2 ст.199, ч.1 ст.201, ч.3 ст.244, ч.10 ст.290 КПК), з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч.1 ст.306, ч.3 ст.234 КПК тощо).
Таким чином, застосовуючи аналогію зазначених процесуальних норм, якими унормовані питання підсудності при зверненні слідчих та прокурів до суду із клопотаннями про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, до питання відкриття провадження у скаргах на дії слідчих та прокурорів під час досудового розслідування, які юрисдикційно знаходяться в інших районах, такі скарги мають повертаються заявникам із роз'ясненням права на звернення до суду відповідної юрисдикції.
Аналогічної позиції дійшла колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в ухвалі від 11 січня 2019 року (справа №201/13741/18, провадження № 11-сс/803/52/19), якою залишила без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про повернення скарги заявнику, в якій суд апеляційної інстанції вказав: «Як слідує зі скарги ОСОБА_3, поданої до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська, він просив скасувати повідомлення йому (ОСОБА_3В.) про підозру та закрити кримінальне провадження №12018040650001423 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Зі змісту вказаної скарги вбачається, що зазначене кримінальне провадження розслідується СУ ГУНП в Дніпропетровській області та скарга містить вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії уповноважену особу прокуратури Дніпропетровської області.
Як слідує з матеріалів провадження та пояснень ОСОБА_3, наданих в суді апеляційної інстанції, досудове розслідування кримінального провадження №12018040650001423 здійснюється СУ ГУНП в Дніпропетровській області.
Враховуючи те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області, розташоване за адресою: м. Дніпро, пр. Слобажанський, 40, що територіально знаходиться в Індустріальному районі м.Дніпра та підпадає під юрисдикцію Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, апеляційний суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_3 не підсудна Жовтневому районному суду м.Дніпропетровська.
Таким чином, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у звязку з чим відсутні підстави для її скасування.»
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32, 218, 303, 304, 306 КПК України,
Скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області, яка полягає у не розгляді її скарги на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві від 20 лютого 2019 року - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді з дотриманням правил територіальної підсудності відповідно до ч.1 ст.32 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1