Справа №2а- 36 2008 рік
„ 20 „ березня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Іваненко Ю.Г.
при секретарях - Гой О.В., Семенович А.В.,
Арнаутові Я.Б.
з участю позивача - ОСОБА_2
представник відповідача Управління
пенсійного фонду України в Голосіївському
районі м. Києва - Горішньої І.О.
представник відповідача Головного
управління Пенсійного фонду
України в м. Києві - Цапенко С. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_2 До Управління Пенсійного фонду України в
Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій щодо
незаконної і безпідставної відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років (відповідно до вимог Закону України „Про прокуратуру") та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними дій щодо незаконної і безпідставної відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років (відповідно до вимог Закону України „Про прокуратуру") та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач з серпня 1998 року є пенсіонером органів прокуратури України за вислугу років.
У зв"язку з черговим підвищенням заробітної плати позивач звернувся з письмовою заявою до управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з проханням провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії і встановити новий розмір пенсії.
Однак, 3 серпня 2007 року на адресу позивача надійшла письмова відповідь, за якою позивачу фактично було відмовлено в перерахунку пенсії, після чого позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, де йому знову було відмовлено в перерахунку раніше призначеної пенсії.
З діями вказаних суб"єктів владних повноважень позивач не погоджується, в зв"язку з чим звернувся до суду за захистом свої порушених конституційних прав.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - Горішня І.О. позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення.
Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - Царенко С. С. позовні вимоги не визнав.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач з серпня 1998 року є пенсіонером органів прокуратури України за вислугу років.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до п. 11 Постанови Правління Пенсійного фонду України №11-2 від 27 червня 2002 року „Про утворення Головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі зазначено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Враховуючи вищевикладене, вищезазначена справа повинна вирішуватись місцевим загальним судом, як адміністративним судом за вибором позивача.
2 липня 2007 позивач на підставі постанови КМУ від 12 травня 2007 року №700 „Про внесення змін до постанови КМУ від 9 березня 2006 року №268", звернувся з письмовою заявою до начальника управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва з проханням провести перерахунок раніше призначеної йому пенсії і встановити новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, зазначеного у довідці ГПУ від 2 липня 2007 року №326.
Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі відмовило позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", максимальний розмір пенсії не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, а по
інших категоріях розмір пенсії, призначених (перерахованих) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць, що підтверджується листом начальника управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва Л.О. Соколової.
У вересні 2007 року позивач звернувся зі скаргою до Голови правління Пенсійного фонду України, та 5 жовтня 2007 року отримав письмову відповідь, якою позивачу фактично знову відмовлено у перерахунку пенсії.
Відповідно до ст. 66 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та ст. 50-1 „Про прокуратуру" призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв"язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Обчислення (перерахунок) пенсії провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, листа роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Пенсійного фонду України від 01.11.2005 року №8840/0/14-05-6 щодо застосування вказаного Рішення КСУ, з 11 жовтня 2005 року пенсію, призначену за нормами Закону України „Про прокуратуру", необхідно обчислювати виходячи з фактично одержуваної заробітної плати і виплачувати без обмеження максимальним розміром.
Так, КСУ неодноразово розглядав проблему, пов"язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, та сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У цілому ряді рішень КСУ підкреслюється, що пільги компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів за ст. 22 КУ не допускається.
Так, судом не прийнято посилання відповідача на ст. 97 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" як на підставу для відмови в задоволенні позову, відповідно до якої з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006-2007 роках для певних категорій громадян не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсій, а по інших категоріях пенсіонерів розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) у 2007 році, не може перевищувати 10 тисяч гривень на місяць, виходячи з наступного.
КСУ, розглянувши справу за конституційним доданням ВСУ щодо відповідності КУ (конституційності) окремих положень статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" у своєму рішенні від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 зазначив, що Україна проголошена соціальною правовою державою. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, закріплено на конституційному рівні.
Відповідно до ст. 22 КУ при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, положення статті 97 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" не узгоджуються з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, а тому не відповідають Конституції України, згідно з рішенням КС України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 щодо відповідності (конституційності) положень ряду статей Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Так, відповідно до вищевказаного рішення, аналіз законодавчої діяльності ВРУ свідчить про те, що при прийнятті законів про Державний бюджет України систематично зупиняється дія інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, які є складовою конституційного права громадян на соціальний захист і достатній рівень життя кожного.
Однак зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених КУ.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсацій і гарантій, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений в КУ, БКУ, то цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення КУ, практику зупинення законами про Державний бюджет України дії інших законів України, КСУ прийшов до висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає нормам КУ.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відмовою в перерахунку пенсії було порушено конституційні права позивача, а тому позовні вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись КУ, ст. 66 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та ст. 50-1 „Про прокуратуру", Рішеннями Конституційного суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, ст. ст. 2, 4, 17, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд-
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання незаконними дій щодо незаконної і безпідставної відмови в перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугу років (відповідно до вимог Закону України „Про прокуратуру") та зобов"язання здійснити перерахунок пенсії - задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в перерахунку раніше призначеної пенсії незаконними.
Зобов"язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва провести перерахунок раніше призначеної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, пенсії і встановити новий розмір пенсії, виходячи з більш високого заробітку, зазначеного в довідці Генеральної прокуратури України від 2 липня 2007 року №326.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом місяця.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.