Справа № 2-4390/08 2008 рік
22 жовтня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді - Новак А.В. при секретарі - Миколайчук Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, -
Позивач звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу та сплату відсотків за прострочення грошового зобов'язання.
Свої вимоги мотивувала тим, що 09 грудня 2005 року вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 30300, 00 грн., про що було укладено відповідний договір позики. На підтвердження отримання суми позики відповідач того ж числа написав власноруч розписку. Згідно договору та розписки, відповідач зобов'язався повернути отримані кошти не пізніше 08 грудня 2006 року. Оскільки у визначений строк борг позивачу повернено не було, вона вимушена звертатися до суду з вказаним позовом.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив позов задовольнити та стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 30300, 00 грн., три відсотки річних із простроченої суми що становить 1364 грн. та судові витрати в розмірі 347 грн.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомляв, заяв про розгляд справи у його відсутність суду не надавав. Така поведінка відповідача свідчить про умисне ухилення від явки у судове засідання з метою уникнення небажаних наслідків або про байдужість до результатів розгляду справи.
За таких обставин, з огляду на те, що у справі є достатньо матеріалів про права і взаємовідносини сторін та враховуючи думку представника позивача, яка не заперечувала щодо ухвалення по справі заочного рішення, суд, відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача та постановити по справі заочне рішення.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 09.12.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позикодавець ОСОБА_1 передала у власність позичальникові ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 30300, 00 грн., а позичальник ОСОБА_2 зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, в строк до 08.12.2006 року.
На підтвердження укладення договору та отримання грошевих коштів відповідач ОСОБА_2, власноручно, написав розписку, де зобов'язався повернути грошеві кошти в строк до 08.12.2006 року.
Відповідно до ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,
який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або кількості речей.
Згідно з п.2 договору позики, відповідач зобов'язався повернути зазначену суму в строк до 08.12.2006 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
В період часу з 08.12.2006 року по день розгляду справи відповідач борг в розмірі 30300, 00 грн. не повернув, що підтверджує в судовому засіданні представник позивача, тому сума боргу у розмірі 30300, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошовою зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню три відсотки річних за прострочення грошевого зобов'язання, що становить - 1364 грн.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, в разі задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на інформаційне технічне забезпечення в розмірі - 30 грн. та 317 грн. сплаченого державного мита.
Керуючись ст. ст. 526, 1047, 551 ч. 3, 625, 1046 - 1050 ЦК України, ст. ст. 11, 212-215, 224-233, 266 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики в розмірі 30300, 00 (тридцять тисяч триста) грн. 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. - три проценти річних за прострочення платежу, сплачені судові витрати в розмірі 347 (триста сорок сім) грн., що в сумі становить 32011, 00 (тридцять дві тисячі одинадцять) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Голосіївським районним судом міста Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду міста Києва через Голосіївський районний суд міста Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.