Справа № 2-3126/08
Іменем України
22 жовтня 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Новак А.В.
при секретарі Миколайчук Т.С. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення, а саме: з АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі самоправно без згоди власника та законних на це підстав зайняли спірну кімнату в АДРЕСА_1, про що працівниками Голосіївської РДА в м. Києві був складений акт. Така поведінка відповідачів суттєво порушує їх законні права та інтереси оскільки вони позбавлені можливості розпорядитися своїм нерухомим майном та надати спірну житлову площу працівникам комунальних служб, що потребують забезпечення житловою площею за характером роботи.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідачі та їх представник в судовому засіданні позов не визнали, посилалися на те, що в АДРЕСА_1 проживають з кінця 1993 року на законних підставах, оскільки 23.11.1993 року на підставі спеціального ордеру №7/93 вселилися в жиле приміщення сімейного гуртожитку. Крім цього вважають, що на підставі ст. 257 ЦК України пройшли строки позовної давності для їх виселення. З цих підстав просили відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 23.11.1993 року на підставі спеціального ордеру №7/93 на право зайняття жилого приміщення в сімейному гуртожитку виданого на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету, ОСОБА_1 у зв'язку з роботою в «Московському райгастрономторг» (а.с. 77-85), яке на той час було балансоутримувачем гуртожитку в будинку АДРЕСА_1, з сім'єю у складі чотирьох осіб, а саме: ОСОБА_4 -чоловік, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - дочка були поселені у кімнату АДРЕСА_1.
Відповідно до рішення Київської міської Ради від 27.12.2001 року №208/1642 «Про формування комунальної власності територіальних громад районів м. Києва» у переліку об'єктів комунальної власності під порядковим номером 518 значиться будинок АДРЕСА_1, що перебуває в комунальній власності Голосіївського району м. Києва.
Відповідно до вимог ст. 129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на дану жилу площу.
Згідно довідки Форми № 3 за № 1593 від 27.06.2008 року, в АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 - мати власник особового рахунку, ОСОБА_2 - син, ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_4 - чоловік дочки (зять) (а.с. 24).
Встановлено, що відповідачі з кінця 1993 року і по теперішній час проживають в АДРЕСА_1 на підставі спеціального ордеру №7/93, крім цього своєчасно сплачують комунальні послуги, заборгованості не мають (а.с. 28-76), тобто належним чином виконують обов'язки наймачів які передбачені ст. 66, 67 ЖК України.
Твердження представника позивача, що відповідачі безпідставно та не маючи на це законних підстав займають кімнату АДРЕСА_1, суд не бере до уваги, оскільки ці твердження спростовуються матеріалами справи.
Згідно ст. 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету.
Відповідно до ст. 109 Жилового кодексу Української РСР, виселення із займаного приміщення з будинку державного або громадського житлового фонду допускається лише з підстав встановлених законом.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У разі залишення позову без задоволення судові витрати не повертаються.
На підставі викладеного, ст. ст. 66, 67, 128, 129 ЖК України, керуючись ст. ст. 10, 15, 58, 60, 208-209, 213-215, 223, 224, 294-296 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення з самовільно зайнятого жилого приміщення, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.