Справа № 2 „О"-397/08
Іменем України
10 листопада 2008 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Шевченко Т.М.
при секретарі Клепач О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2, заінтересована особа - орган приватизації Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
встановив:
у жовтні 2008 року заявник ОСОБА_1 звернувся у суд із заявою в інтересах свого сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити, що його неповнолітній син не мав місця реєстрації з моменту народження 15.05.1993 р. до 15.02.2007 р. участі в приватизації не приймав і не використав житловий чек в межах м. Києва та на території України.
В судовому засіданні заявник підтримав свої вимоги та просив суд задовольнити заяву, посилаючись на те, що встановлення даного юридичного факту їй необхідно для подальшої приватизації квартири АДРЕСА_1, де з 15.02.2007 р. зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2
Представник заінтересованої особи - органу приватизації Голосіївської РДА в м. Києві в судовому засіданні є заперечувала проти задоволення заяви щодо встановлення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2
Вислухавши пояснення заявника та представника заінтересованої особи, а також дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Неповнолітній ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 р. та його батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 25.06.1993 р. відділом РАГС Московського району м. Києва.
22.05.1993 р. ОСОБА_1 на сім'ю з двох осіб (він та дружина ОСОБА_3.) була надана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується ордером № 3416 на жиле приміщення, виданим 22.05.1993 р. виконавчим комітетом Київської міської ради народних депутатів.
Згідно довідки № 708 від 04.06.2008 p., виданої КП „ЖЕО-109" Голосіївської районної в м. Києві ради, у квартирі АДРЕСА_1 з 24.06.1993 р. зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а з 15.02.2007 р. зареєстрований неповнолітній ОСОБА_2
В судовому засіданні встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 постійно проживав і проживає у квартирі АДРЕСА_1. У зв'язку з відсутністю даних про реєстрацію неповнолітнього ОСОБА_2 з моменту народження до 15.02.2007 р. і його можливу участь в приватизації
державного житлового фонду, заявнику було відмовлено у приватизації квартири і запропоновано звернутися в суд для встановлення факту.
Оскільки право на приватизацію державного житла згідно чинного законодавства мають особи, які були зареєстровані у цьому житлі, підтвердженням того, що особа не реалізувала свого права є, зокрема, доведеність факту відсутності у неї реєстрації протягом певного часу.
Відповідно до ст. 256 ч. 2 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікунами) або організацією, як виконує щодо неї функції опікуна. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що батьки неповнолітнього ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1, суд вважає можливим задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити факт того, що його неповнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., в період часу з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. до 15.02.2007 р. постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213 та 256-259 ЦПК України, суд -
вирішив:
Заяву задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що неповнолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в період часу з 15.05.1993 р. по 15.02.2007 р. постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскарженим до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.