Справа № 826/4215/16
09 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року, суддя Аблов Є.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону Національної поліції України, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним рішення Національної поліції України в частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, що складений на виконання підпункту 1 пункту 2 Наказу Національної поліції України від 26 листопада 2015 року №116 «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України»;
- визнати дії Національної поліції України щодо проведення атестації ОСОБА_1 протиправними;
- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України у місті Києві, що оформлене протоколом від 07 грудня 2015 року року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа в частині зазначення « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», який прийнятий відносно ОСОБА_1;
- визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону, оформлене протоколом від 04 січня 2016 року та зазначене в розділі V «Висновок апеляційної атестаційної комісії» атестаційного листа в частині зазначення "відхилити скаргу", який прийняти стосовно ОСОБА_1;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 174 о/с від 26 лютого 2016 року у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1, на посаді слідчого Дарницького управління поліції Національної поліції у м. Києві;
- стягнути з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2016 року до дня фактичного поновлення на роботі за виключенням першого та останнього днів.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Національної поліції у м. Києві у частині включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню. Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №5 Головного управління Національної поліції у м. Києві від 07 грудня 2015 року зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», прийняте відносно ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення Апеляційної комісії Північного регіону від 04 січня 2016 року «відхилити скаргу» прийняте за результатом скарги ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 26 лютого 2016 року №174 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 5 (через службову невідповідність) ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Стягнено з Головного управління Нацональної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 72855 грн. 90 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління Національної поліції у м.Києві подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом Національної поліції України від 20 листопада 2015 року №210 прийнято рішення про проведення атестації поліцейських апарату Національної поліції України, керівникам структурних підрозділів Національної поліції України доручено скласти атестаційні листи відносно підлеглих, що направляються на атестування; подати матеріали щодо проходження служби поліцейськими, які підлягають атестуванню" забезпечити прибуття поліцейських на засідання атестаційних комісій.
Також, наказом Національної поліції України від 23 листопада 2015 року №102 "Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України" з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої можливості та відповідно до пункту 10 розділу IV Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України забезпечити реєстрацію всіх без винятку осіб, які виявили бажання пройти атестування, у єдиній централізованій телекомунікаційній системі (ЄЦВТМ) та проінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані в ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції.
Відповідно до наказу Національної поліції України від 26 листопада 2015 року №116 "Про проведення атестування поліцейського апарату Національної поліції України" з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого та всебічного вивчення визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу, звільненні зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись статтею 57 Закону України "Про Національну поліцію" та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 17 листопада 2015 року №1465, наказано, зокрема керівникам структурних підрозділів Національної поліції України апарату Національної поліції України: 1) скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; 2) скласти атестаційні листи на поліцейських; 3) підготувати для надання на засідання атестаційної комісії додаткові матеріали щодо проходження служби поліцейськими; 4) довести до поліцейських інформацію про час і місце проведення атестаційної комісії та забезпечити їх прибуття в разі необхідності.
Згідно з атестаційного листка позивача, Атестаційною комісією №5 Головного управління Національної поліції у м. Києві прийнято рішення від 07.12.2015 року зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа "4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність". Також, Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону за результатом скарги позивача прийнято рішення від 04.01.2016 року "відхилити скаргу".
Наказом від 26.02.2016 року №174 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції згідно п. 5 (через службову невідповідність) ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Вважаючи своє звільнення незаконним, а оскаржуваний наказ відповідача таким, що винесений з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, дійшов висновку, що при проведенні атестування та винесенні оскаржуваного наказу відповідачами не було дотримано визначеної чинним законодавством процедури, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та наявні підстави для їх задоволення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 10 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України №2147 провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII), який набрав чинності з 07.11.2015 року.
Порядок призначення на посади поліцейських працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, визначений у пункті 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII.
Згідно з пунктом 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №580-VIII, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Таким чином, наведена норма Закону №580-VIII не передбачає проведення атестування як вимогу для прийняття на службу в поліції працівників міліції, які виявили таке бажання.
Вимоги до кандидатів на службу в поліції визначені у статтях 49, 61 Закону №580-VIII. До таких вимог належать, зокрема: досягнення 18 років, наявність повної загальної середньої освіти, відповідність рівня фізичної підготовки вимогам, що затверджені Міністерством внутрішніх справ України.
Завданням атестування, згідно з частиною 1 статті 57 Закону №580-VIII, є оцінка ділових, професійних, особистих якостей поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівні, фізична підготовка на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.
Частиною другою статті 57 Закону №580-VIII визначений вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських, до яких належать: призначення на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
Прийняття рішення про проведення атестування поліцейських з інших підстав, ніж зазначені у частині другій статті 57 Закону №580-VIII, суперечить частині другій статті 19 Конституції України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 07.11.2015 року (наказ №10 о/с) прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №580-VІІІ, шляхом видання наказу про призначення на посаду в органах поліції за його згодою.
Зазначений наказ не містить жодних застережень про тимчасовість призначення позивача на посаду слідчого Дарницького управління поліції ГУ НП в м. Києві.
На вказаній вище посаді позивач пропрацював менше одного року, питання про призначення його на вищу посаду, переведення на нижчу посаду або притягнення до відповідальності в межах дисциплінарної процедури відповідачем не вирішувалось.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, що призначення атестації позивача одразу ж після прийняття його на роботу (службу в поліції) безвідносно до вирішення питань кар'єри (призначення позивача на вищу посаду або переведення на нижчу посаду) або дисциплінарного провадження є незаконним.
Щодо висновків атестаційної комісії та посилання апелянта на невідповідність позивача займаній посаді, колегія суддів зазначає наступне.
Для висновку про службову невідповідність поліцейського повинні бути об'єктивно встановлені факти, що свідчать про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків, систематичне порушення дисципліни, вчинення ганебних вчинків, злочинів, корупційних правопорушень, порушення присяги, критично низький рівень теоретичних знань чи професійних навичок, тощо.
Натомість, атестаційний лист позивача не містить негативної інформації стосовно нього; безпосередній керівник характеризує його виключно позитивно, в тому числі за його ділові та особисті риси.
Результати тестування позивача в атестаційному листі визначені як: тестування загальних навичок - 42 бали, професійних - 36, з 60 можливих. Тобто, позивач під час проходження тестування подолав встановлений мінімальний рівень.
Разом з тим, з протоколу засідання атестаційної комісії вбачається, що атестаційна комісія діяла з порушенням вимог статті 57 Закону України № 580-VIII та пункту 16 розділу IV Інструкції № 1465, а саме: не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала повноти виконання ним функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних навичок, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень, тощо.
Так, під час атестації позивача члени атестаційної комісії досліджували лише стандартний пакет документів, перелічений у формі бланку (декларацію про доходи; послужний список; інформаційну довідку; висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VII, інформацію з відкритих джерел).
При цьому, рішення (висновок) атестаційної комісії не містить висновків щодо обставин, передбачених пунктом 16 розділу ІV Інструкції, та факту невідповідності позивача вимогам, що пред'являються до нього як до особи, яка перебуває на відповідній посаді. Так само протокол засідання атестаційної комісії та висновок (рішення) не містять жодних мотивів чи обґрунтувань, які покладено в основу твердження комісії про службову невідповідність позивача.
Негативна оцінка ділових, професійних, особистих рис поліцейського, його освітнього та кваліфікаційного рівнів, що надана атестаційною комісією, не узгоджується з доказами про позитивну оцінку щодо цього ж поліцейського, оскільки висновки атестаційної комісії спростовуються самим фактом прийняття позивача на службу до поліції в порядку переатестування з присвоєнням спеціального звання, матеріалами його особової справи та відомостями, що викладені в атестаційному листі позивача.
Колегія суддів зазначає, що оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.
Проте, з вказаного рішення відповідача неможливо встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач та які обставини в їх сукупності призвели до прийняття оскаржуваного рішення про службову невідповідність.
Відповідно до вимог законодавства передумовою винесення наказу про призначення особи на посаду поліцейського є вирішення питання щодо його відповідності вимогам, які передбачені Законом України №580-VІІІ.
Отже, під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції відповідач мав право провести конкурс, під час якого оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку та прийняти рішення про прийняття його на роботу або відмову у прийняття на роботу. Однак, після зарахування на посаду, відповідач має право звільняти працівника лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (стаття 58 Закону № 580-VІІІ).
Таким чином, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського, визначеним у статтях 49, 61 Закону №580-VIII повинно встановлюватися до прийняття такої особи на службу, а не після.
Щодо доводів апелянта про дотримання атестаційною комісією при складенні висновку вимог пункту 20 розділу IV Інструкції, то колегія суддів відхиляє їх, оскільки формальне зазначення у висновку атестаційної комісії усіх необхідних складових, саме по собі, ще не може свідчити про обґрунтованість даного рішення та наявність підстав для його прийняття відносно позивача.
Крім того, колегія суддів не бере до уваги доаоди апелянта стосовно того, що суд першої інстанції перебрав на себе повноваження атестаційної комісії та прийняв рішення, прийняття якого належить до її виключних (дискреційних) повноважень.
Так, норми Закону №580-VIII та Інструкції наділяють повноваження приймати рішення за наслідками атестації поліцейських лише атестаційні комісії. Разом з тим, атестаційна комісія повинна мотивувати своє рішення (висновок). Зважаючи на те, що пункт 3 частини 3 статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, то суди в наведеній категорії справ мають право і зобов'язані перевіряти обґрунтованість оскаржуваного рішення (висновку) атестаційної комісії. Це узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів, встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення, належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті. За загальним правилом, суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак, все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Зважаючи на незаконність проведення атестації позивача та безпідставність рішення відповідача про його звільнення, а також те, що під час проведення атестування відносно позивача атестаційною комісією порушені принципи об'єктивності, обґрунтованості, комплексності атестування працівників поліції, суд приймає доводи скаржника про те, що звільнення позивача через службову невідповідність за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" відбулось незаконно, у зв'язку з чим наказ від №174 о/с від 26.06.2016 "По особовому складу" в частині звільнення позивача зі служби в поліції за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність) є протиправним та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанцій про протиправність звільнення позивача зі служби в поліції, необхідності поновлення його на відповідній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, відповідно до п.2 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами абз.3 п.3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Закон № 580-VIII був опублікований в офіційному виданні - газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.
Згідно п.9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі поліцейського обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.02.2018 року справа № 814/55/17, від 07.02.2018 року по справа № 814/1916/16, від 13 лютого 2019 року справа №815/2959/17.
Як вбачається з довідки ГУ НП в м.Києві від 27.02.2017 року №345 (а.с.97), заробітна плата позивача за останні два місяці роботи (грудень 2015 року - січень 2016 року) становить 9430,00 грн., середньоденне грошове забезпечення позивача складає 152,10 грн. (9430 грн.:62 к.д).
Враховуючи, що кількість днів затримки складає 479 днів, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 становить: 152,10 грн. (середньоденне грошове забезпечення) х 479 к.д. = 72855,90 грн., який підлягає стягненню на його користь з відповідача.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно визначено середній заробіток за час вимушеного прогулу з розрахунку кількості календарних днів, а не робочих, є необґрунтованими і безпідставними, оскільки саме такий розрахунок відповідає вимогам Порядку № 260.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що наказом Національної поліції України від 13.02.2017 року позивача було прийнято на службу до Національної поліції України (за контрактом), оскільки позивач був звільнений зі служби в поліції згідно п. 5 (через службову невідповідність) відповідно до ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію".
Чинне законодавство України не містить обмежень щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у разі працевлаштування особи.
Крім того, наказом від 13.02.2017 року ОСОБА_1 не поновлено на службі, а прийнято на службу в поліції на нову посаду.
З огляду на те, що наказ ГУ НП у м. Києві від 26.02.2016 року № 174 о/с про звільнення позивача є формою виконання вищевказаного рішення Атестаційної комісії та прийнятий з урахуванням його висновків, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання його протиправним та скасування і поновлення позивача на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.02.2016 року по 19.06.2017 року у розмірі 72855,90 грн.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 червня 2017 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Повний текст виготовлено: 09 квітня 2019 року.