проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" квітня 2019 р. Справа №905/1449/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - адвокат (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю від 23.03.2018 серія КС №6537/10) - за довіреністю від 14.03.2019 №14-81;
від відповідача: ОСОБА_2- адвокат (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28.02.2018 серія ЗП №001596) - на підставі довіреності від 21.03.2019 №23;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз", м. Маріуполь, Донецька область,
на рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 (суддя Величко Н.В.), ухвалене о 15:14 год. в м. Харкові, повний текст якого складений 03.12.2018,
у справі №905/1449/18,
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз", м. Маріуполь, Донецька область,
про стягнення 8980745,71грн,
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" боргу у розмірі 8980745,71грн, з яких: пеня у розмірі 4228697,50грн, 3 % річних у розмірі 967107,11грн, інфляційні втрати у розмірі 3784941,10грн.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 позовні вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено; стягнуто з ТОВ «Азовгаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пеню у розмірі 4228697,50грн, 3 % річних у розмірі 967107,11грн, інфляційні втрати у розмірі 3784941,10грн, а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 134711, 19грн (т.2,а.с.17-27).
Рішення суду з посиланням на статті 11, 520, 525, 526, 528, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 638, 692 ЦК України, статті 179, 193, 230 ГК України, статтю 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», статтю 1 Закону України «Про електроенергетику», статтю 1 Закону України «Про ринок природного газу», статтю 1 Закону України «Про нафту і газ» мотивоване доведеністю матеріалами справи порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н щодо розрахунків за поставлений природний газ та обґрунтованістю нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 4228697,50грн, 3% річних у розмірі 967107,11грн, інфляційних втрат у розмірі 3784941,10грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 в частині стягнення пені у розмірі 4228697,50грн скасувати. В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ухвалити нове рішення з урахуванням підписаних сторонами спільних протокольних рішень та грошових коштів, які надійшли по ним.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що відповідач є суб'єктом, на якого розповсюджуються приписи частини 2 статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", відтак, пеня стягненню не підлягає. Також зазначає, що відповідач за спожитий газ розраховувався не лише власними коштами, а й за рахунок державних компенсацій за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 в частині стягнення пені у розмірі 4228697,50грн та в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат ухвалити нове рішення з урахуванням підписаних сторонами спільних протокольних рішень та грошових коштів, які надійшли по ним.
Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а вимоги апеляційної скарги безпідставними, а також подав клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №266 «Деякі питання акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та витяг з ЄДРПОУ, які свідчать про зміну організаційно-правової форми позивача з Публічного акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство та перейменування його в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
12.04.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (організаційно-правова форма якого змінена на АТ«Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України») (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №17-232-Н, п.1.1 якого встановлено, що продавець зобов'язався передати покупцеві у 2017 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (т.1, а.с.22-27).
Відповідно до умов пункту 1.2 цього договору природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Пунктом 2.1 вказаного договору встановлено, що продавець передає покупцеві з 01.04.2017 по 30.09.2017 природний газ обсягом до 18375,00тис.куб.м за графіком, наведеним у цьому пункті.
Згідно з пунктом 3.1 цього договору продавець передає покупцеві природний газ у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у віртуальній точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача природного газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місця купівлі-продажу, оформлюється актом приймання-передачі (п.3.2 цього договору).
У пункті 3.3 вказаного договору встановлено, що покупець зобов'язується подати не пізніше 8-го числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця (за її наявності) два примірники акту приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги переданого природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його ціна та фактична вартість.
Продавець до 12 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу, після подачі покупцем документів визначених пунктом 3.3 повертає покупцеві один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою (за її наявності). У разі не підписання продавцем акту приймання-передачі природного газу у той же строк письмово повідомляє покупцеві про причини такого не підписання акту та надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту (п.3.4 договору).
Відповідно до пунктів 5.1, 5.3 цього договору з 01.04.2017 ціна на природний газ становить 4942,00грн за 1000 куб. м, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м природного газу - 5930,40грн з ПДВ. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з пунктом 6.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючи актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу.
У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.
Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків, передбачений в абзаці четвертому цього пункту 90 дня, зо відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві, передбачений абзацом четвертим цього пункту, акт звіряння пізніше 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту, але в такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3% річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуються з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, має бути здійснений до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем, в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту.
Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
Пунктом 6.2 цього договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідними постановами НКРЕКП.
У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.7.2 договору).
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н позивачем поставлено відповідачеві у квітні - вересні 2017 року природний газ на загальну суму 120900657,06грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі): від 30.04.2017 на суму 55856664,41грн, від 31.05.2017 на суму 20057454,91грн, від 30.06.2017 на суму 10470512,60грн, від 31.07.2017 на суму 10821722,76грн, від 31.08.2017 на суму 10567788,96грн, від 30.09.2017 на суму 13126513,42грн (т.1,а.с.28-32).
ТОВ "Азовгаз" на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н складені та підписані акти звіряння розрахунків за квітень-вересень 2017 року з Управлінням соціального захисту населення (т.1,а.с.78-116).
Також, з матеріалів справи вбачається, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області (стороною 1), Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації (стороною 2), Фінансовими Управліннями райдержадміністрацій Донецької області або Департаментом фінансів Маріупольської міської ради (стороною 3), Управліннями соціального захисту населення (стороною 4), Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (стороною 5) та Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (стороною останньою) з метою погашення взаємної заборгованості, укладені (підписані) Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України, предметом яких є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» від 11.01.2005 №20, а саме:
- від 15.06.2017 №2914 на суму 384,55грн;
- від 15.06.2017 №2915 на суму 587337,12грн;
- від 15.06.2017 №2916 на суму 314981,33грн;
- від 15.06.2017 №2917 на суму 27627,67грн;
- від 15.06.2017 №2918 на суму 136672,01грн;
- від 15.06.2017 №2919 на суму 208,61грн;
- від 15.06.2017 №2920 на суму 1195153,21грн;
- від 14.07.2017 №3034 на суму 217458,46грн;
- від 14.07.2017 №3035 на суму 285708,62грн;
- від 14.07.2017 №3036 на суму 351680,89грн;
- від 14.07.2017 №3037 на суму 332167,03грн;
- від 14.07.2017 №3038 на суму 10970,22грн;
- від 14.07.2017 №3039 на суму 228419,74грн;
- від 14.07.2017 №3040 на суму 394842,12грн;
- від 19.10.2017 №3729 на суму 22814,37грн;
- від 19.10.2017 №3730 на суму 860735,78грн;
- від 19.10.2017 №3731 на суму 578355,29грн;
- від 19.10.2017 №3732 на суму 614705,38грн;
- від 19.10.2017 №3733 на суму 185963,18грн;
- від 19.10.2017 №3734 на суму 707353,28грн;
- від 17.11.2017 №3983 на суму 2865277,51грн;
- від 17.11.2017 №3984 на суму 4491581,27грн;
- від 17.11.2017 №3985 на суму 3061164,66грн;
- від 17.11.2017 №3986 на суму 3775686,42грн;
- від 17.11.2017 №3987 на суму 42075,31грн;
- від 17.11.2017 №3988 на суму 2337150,70грн;
- від 15.12.2017 №4357 на суму 6778427,02грн;
- від 15.12.2017 №4358 на суму 9557071,30грн;
- від 15.12.2017 №4359 на суму 7875363,37грн;
- від 15.12.2017 №4362 на суму 8046022,82грн (т.1,а.с.33-77, 156-217, т.2, а.с.119-126).
Пунктами 5.2, 5.3 кожного спільного протокольного рішення встановлено, що воно набирає чинності з моменту його підписання всіма сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням. Спільне протокольне рішення є чинними лише у разі проведення відповідного фінансування.
Спільні протокольні рішення підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток всіх сторін.
Факт виконання відповідачем вищезазначених спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету підтверджується платіжними дорученнями від 19.12.2017: №37 на суму 22814,37грн, №38 на суму 860735,78грн, №39 на суму 578355,29грн, №40 на суму 614705,38грн, №41 на суму 185963,18грн, №42 на суму 707353,28грн, №43 на суму 2865277,51грн, №45 на суму 3061164,66грн, №47 на суму 42075,31грн; від 31.01.2018: №1 на суму 28996782,00грн, №2 на суму 5874202,00грн, №3 на суму 5740257,00грн; від 02.02.2018 №4 на суму 169672,22грн; на загальну суму 49719357,98грн (т.1, а.с.218-224).
Решту коштів за поставлений природний газ позивачем сплачено власними коштами за алгоритмом, визначеним у договорі та у відповідних постановах НКРЕКП, що підтверджується даними позивача, довідкою «Операції з 01.01.2017 по 31.01.2018», та не заперечується відповідачем.
Таким чином, відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, власними коштами та за спільними протокольними рішеннями, але з порушенням строків, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н, що підтверджено випискою по особовому рахунку АТ «НАК «Нафтогаз України», а також представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції (т.1,а.с.16-21).
26.03.2018 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Азовгаз» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н (т.1, а.с.3-8).
27.11.2018 місцевим господарським судом ухвалене оскаржуване рішення з підстав, зазначених вище (т.2, а.с.17-27).
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Азовгаз» підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу
Відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням строків, визначених умовами договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н, що було підтверджено представниками сторін у судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, зокрема, з виписок по особовому рахунку ПАТ «НАК «Нафтогаз України».
Статтею 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
У статті 1 вказаного Закону визначено, що його метою є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2020 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 «Про визначення гарантованих постачальників природного газу» гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
У пункті 5 Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (у редакції, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2013 N 724), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку (т.1, а.с.117).
Підпунктами 2,3,18 пункту 6 Статуту Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" встановлено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.
Законом України "Про енергозбереження" встановлено, що "енергозбереження" - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; "паливно-енергетичні ресурси" - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам'яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам'яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф'яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
Тобто природний газ як матеріальний об'єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.
Враховуючи, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є АТ «НАК «Нафтогаз України», в силу приписів чинного законодавства позивач є енергопостачальною компанією в розумінні статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 та у постановах Верховного Суду від 25.10.2018 у справі №905/2949/17 та від 10.05.2018 у справі №905/3272/16.
Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України, встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» не є енергопостачальною компанією та на спірні правовідносини не розповсюджується мораторій на нарахування та стягнення пені за несвоєчасну оплату спожитих енергетичних ресурсів, встановлений частиною 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси».
Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 13 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до п.1.2 договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н природний газ, що передається за цим договором, використовується покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.
Згідно з п.4.1 Статуту ТОВ «Азовгаз», затвердженого загальними зборами учасників, оформленого протоколом від 03.11.2017 №27, товариство створене з метою надання послуг з газопостачання населенню, бюджетним установам та організаціям, релігійним організаціям, комунально-побутовим установам, підприємствам ТКЕ, промисловим підприємствам (т.1,а.с.226-238).
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом економічної діяльності ТОВ «Азовгаз» є торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.
З наведеного в сукупності вбачається, що ТОВ «Азовгаз» надає один з видів житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у місті Маріуполь Донецької області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р. (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.01.2019 р. N 28-р).
Таким чином, враховуючи, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд апеляційної інстанції вважає, що на спірні правовідносини поширюється положення частини 2 статті 2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені у сумі 4228697,50грн слід скасувати та відмовити у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.
Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 N 62-97р.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
З наведеного вище вбачається, що доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування інфляційних втрат у квітні 2017 року з підставі здійснення щоденних платежів у місяці оплати є безпідставними і необґрунтованими, оскільки розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений що і було здійснено позивачем, у зв'язку з чим позивачем здійснений вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за квітень 2017 року у сумі 855936,00грн.
Також, з матеріалів справи та з розрахунку позивача вбачається, що заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу, яка виникла у відповідача за кожним з актів приймання-передачі природного газу без урахування розрахунків, проведених на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, здійснених відповідно до постанови «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».
Як зазначено вище, відповідно до пункту 6.1 договору від 12.04.2017 №17-232-Н оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ, крім фактично переданого газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20, має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів, які перевищують цей 5 денний строк.
З умов договору вбачається, що оплата природного газу здійснюється з двох джерел надходження коштів за газ: за рахунок власних коштів відповідача, отриманих як оплата від споживачів та за рахунок державних компенсацій за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N20.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача про те, що виконання договірних зобов'язань ТОВ «Азовгаз» перед АТ «НАК «Нафтогаз України» невід'ємно пов'язано із виконанням зобов'язань, які за умовами договору сплачуються за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
У пункті 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 N20, встановлено, що цей Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).
Відповідно до абзацу 4 пункту 7 цього Порядку розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Отже, відповідні розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів та спільних протокольних рішень.
При цьому сторони не регулюють порядок відшкодування боргу відповідно до зазначених спільних протокольних рішень, підписаних на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, та не можуть на нього плинути.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, 15.06.2017, 14.07.2017, 19.10.2017, 17.11.2017, 15.12.2017 між сторонами спору та відповідними органами державної влади укладені (підписані) спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України (т.1,а.с.33-77, 156-217, т.2, а.с.119-126).
Підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, який полягає у витратах, пов'язаних з газопостачанням населення, що використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, зобов'язання з відшкодування яких взяла на себе держава, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку.
Таким чином, сторони замінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу від 12.04.2017 №17-232-Н протягом 2017року в цій частині.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №908/686/18, висновки якої відповідно до вимог статті 236 ГПК України та статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховані судом апеляційної інстанції при прийнятті судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата за поставлений природний газ була здійснена відповідачем поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17.
Отже, підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18.
Враховуючи викладене та здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу від 12.04.2017 №17-232-Н з урахуванням платежів, здійснених на підставі спільних протокольних рішеннь про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального Фонду Державного бюджету України на виконання умов договору 12.04.2017 №17-232-Н, які враховані позивачем у своєму розрахунку, однак на які здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за квітень-вересень 2017 року, з урахуванням дати виникнення боргу та дати його погашення, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 519976,03грн 3% річних та 2268411,89грн інфляційних втрат з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що кошти, сплачені на підставі платіжних доручень від 31.01.2018 №1, №2 №3 та від 02.02.2018 №4, надійшли не на виконання спільних протокольних рішень, оскільки в призначенні платежу вказана постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки кошти сплачені на виконання умов договору від 12.04.2017 №17-232-Н та за рахунок субвенцій з державного бюджету, а не власними коштами, що не заперечується позивачем.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 N256 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», яка зазначена у платіжних дорученнях від 31.01.2018 №№1,2,3 та від 02.02.2018 №4, визначений механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання), послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), управління багатоквартирним будинком, вивезення побутового сміття та рідких нечистот, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу; доставки громадянам повідомлень про призначення субсидії; виплати громадянам частини невикористаної субсидії для відшкодування витрат на оплату природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) тощо. Вказана постанова зазначена у цих платіжних дорученнях, як зазначив відповідач, у зв'язку з втратою чинності постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ст.91 ГПК України).
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Азовгаз» підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 слід скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 4228697,50грн, 3% річних у розмірі 519976,03грн, інфляційних втрат у розмірі 2268411,89грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 залишити без змін. Пункти 1,2 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 викласти в наступній редакції: « 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" (код ЄДРПОУ 39539390, адреса: вул. Миколаївська, буд. 16, м. Маріуполь, Донецька область) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6) 3% річних у розмірі 447131,08грн, інфляційні втрати у розмірі 1516529,21грн, витрати по сплаті судового збору 29454,91грн”.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 233, 269, 270, 273, п.2 ч.1 ст. 275, п.4 ч.1 ст. 277, ст.ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення пені у розмірі 4228697,50грн, 3% річних у розмірі 519976,03грн, інфляційних втрат у розмірі 2268411,89грн та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 залишити без змін.
4. Пункти 1,2 резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 27.11.2018 у справі №905/1449/18 викласти в наступній редакції:
« 1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" (код ЄДРПОУ 39539390, адреса: вул. Миколаївська, буд. 16, м. Маріуполь, Донецька область) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6) 3% річних у розмірі 447131,08грн, інфляційні втрати у розмірі 1516529,21грн, витрати по сплаті судового збору 29454,91грн”.
5. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України” (код ЄДРПОУ 20077720, адреса: 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Азовгаз" (код ЄДРПОУ 39539390, адреса: вул. Миколаївська, буд. 16, м. Маріуполь, Донецька область) 157874,78грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 10.04.2019.
Головуючий суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.В. Плахов