79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" квітня 2019 р. Справа № 926/1663/18
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача (скаржника) - не з'явився
від відповідача - ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірми «Атлас», б/н від 08 лютого 2019 року
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року (підписане 21.01.2019 року), суддя Байталюк В.Д.
у справі №926/1663/18
за позовом Малого приватного підприємства фірми «Атлас», м. Чернівці
до відповідача ОСОБА_2 співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116», м. Чернівці
про визнання незаконними протоколів загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
19 жовтня 2018 року Мале приватне підприємство фірма «Атлас» звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116» про визнання незаконними протоколів загальних зборів ОСББ «Кармелюка, 116» №6 від 01 липня 2016 року та №12 від 10 квітня 2017 року.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості оскарження протоколів загальних зборів ОСББ, в той час як позивач до початку розгляду справи по суті не змінив предмет позову (щодо визнання незаконними рішень, а не протоколів), відтак, суд дійшов висновку про відмову в позові. Також суд у рішенні послався на п.10 постанови Пленуму ВГСУ №13 від 24 жовтня 2008 року та п.2.8 постанови Пленуму ВГСУ №4 від 25 лютого 2016 року.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Мале приватне підприємство фірма «Атлас» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18. Зокрема, зазначає, що підставою для звернення до суду з цим позовом є невідповідність форми та змісту оскаржуваних протоколів вимогам ч.7 ст.10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». На думку скаржника ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не регулює вимоги до форми протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку, а передбачає лише порядок скликання та проведення установчих зборів, компетенцію зборів, права та обовязки співвласників, разом з тим, як форма протоколу зборів та перелік відомостей, які повинні міститись в ньому, передбачені саме ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини, які склалися між сторонами, є корпоративними, відтак, вважає, що такий спір не відноситься до юрисдикції господарських судів, у зв'язку з чим, просить скасувати рішення місцевого господарського суду як незаконне.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що норми ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є нормами загальної дії, в той час як у разі створення ОСББ, слід керуватися нормами спеціального ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», якими не передбачено вимог щодо дотримання форми протоколів, передбаченої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства №203 від 25 серпня 2015 року.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується витягом з журналу рекомендованих листів від 20 березня 2019 року, списком №558 згрупованих поштових відправлень та інформацією з офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження поштового відправлення з трек-номером 7901010245551 (http://ukrposhta.ua/vidslidkuvati-forma-poshuku). Копії вказаних доказів знаходяться у матеріалах справи.
Оскільки явка представника позивача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до даних протоколу №6 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Чернівці, вул. Кармелюка Устима 116 від 01 липня 2016 року співвласниками прийнято рішення про визначення та затвердження з 01 липня 2016 року суми внесків і платежів співвласників ОСББ «Кармелюка, 116» на обслуговування та утримання багатоквартирного будинку, спільного та допоміжного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території ОСББ «Кармелюка, 116» у розмірі - 1 (одна) грн. з 1 (одного) кв. м з кожного співвласника ОСББ «Кармелюка, 116» за один місяць.
Поряд з тим, згідно з даними протоколу №12 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Чернівці, вул. Кармелюка Устима 116 від 10 квітня 2017 року співвласниками прийнято рішення про затвердження та встановлення з 01 травня 2017 року суми внесків і платежів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Кармелюка, 116» на обслуговування та утримання багатоквартирного будинку, спільного та допоміжного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території і проведення поточного та капітального ремонтів багатоквартирного будинку ОСББ «Кармелюка, 116», у розмірі - 3 (три) грн. за 1 (один) кв. м площі квартири та нежитлового приміщення з кожного співвласника багатоквартирного будинку ОСББ «Кармелюка, 116» за один місяць.
Позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання незаконними вказаних вище протоколів (№6 від 01 липня 2016 року та №12 від 10 квітня 2017 року), обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема тим, що такі протоколи (за формою та змістом) не відповідають вимогам, ч.7 ст.10 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Щодо висновку суду першої інстанції про те, що цей спір є корпоративним:
Відповідно до ст.1 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. ОСОБА_2 створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Згідно з ч.ч.8, 9 ст.4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Майно об'єднання утворюється з: майна, переданого йому членами об'єднання у власність; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
ОСОБА_2 є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.7 ст.4 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Відповідно до п.1.6 розділу І Статуту ОСББ «Кармелюка, 116» об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками та членами органів управління об'єднання.
Отже, співвласники багатоквартирного будинку не є носіями корпоративних прав, а відносини між співвласниками багатоквартирного будинку та ОСББ не вважаються корпоративними (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №925/1321/16).
Таким чином, спір між Малим приватним підприємством фірмою «Атлас» (яке є співвласником багатоквартирного житлового будинку) та ОСОБА_2 співвласників багатоквартирного будинку «Кармелюка, 116» про визнання незаконними протоколів загальних зборів ОСББ «Кармелюка, 116» №6 від 01 липня 2016 року та №12 від 10 квітня 2017 року, не є корпоративним. У зв'язку з цим, посилання в судовому рішенні місцевого суду на роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постановах №13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» та №4 від 25 лютого 2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», колегія суддів визнає помилковим.
Щодо обраного позивачем способу захисту:
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з ст.20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Разом з цим, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню із дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. При цьому, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі №927/522/18).
При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №926/941/18).
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Згідно з преамбулою ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» останній визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.
Статтею 10 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів оприлюднюється. У передбачених статутом або рішенням загальних зборів випадках воно може бути надане співвласникам під розписку або направлене поштою (рекомендованим листом). Співвласники мають право знайомитися з рішеннями (протоколами) загальних зборів, затвердженими такими рішеннями документами та робити з них копії. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас, вимога позивача про визнання незаконними протоколів загальних зборів ОСББ «Кармелюка, 116» №6 від 01 липня 2016 року та №12 від 10 квітня 2017 року, з підстав невідповідності їх форми та змісту чинному законодавству, не може забезпечити поновлення прав МПП «Атлас», а тому, обраний спосіб захисту є неефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, виходячи з викладеного, застосування обраного заявником способу захисту своїх прав, фактично не призведе до їх відновлення. Слід зазначити, що позивач не оскаржує рішення, прийняті за результатами проведення зборів ОСББ «Кармелюка, 116», а посилається лише на невідповідність форми і змісту протоколів зборів ОСББ вимогам чинного законодавства.
Неправильно обраний позивачем спосіб захисту свого порушеного права чи інтересу, який водночас і є неефективним, зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Беручи до уваги все наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в позові. Поряд з тим, в мотивувальній частині постанови помилково зазначив, що спір у цій справі є корпоративним, що однак, не вплинуло на результат вирішення спору.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів дійшла висновку про зміну мотивувальної частини рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18 в частині неправильних висновків суду першої інстанції, що спір у цій справі є корпоративним спором та помилкових посилань суду на роз'яснення постанов Пленуму Вищого господарського суду України №13 від 24 жовтня 2008 року та №4 від 25 лютого 2016 року, що стосуються практики вирішення корпоративних спорів. В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст.270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства фірми «Атлас» залишити без задоволення.
Змінити частково мотивувальну частину рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18, з підстав, викладених у постанові.
В решті рішення Господарського суду Чернівецької області від 16 січня 2019 року у справі №926/1663/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Матеріали справи №926/1663/18 повернути до Господарського суду Чернівецької області.
Повну постанову складено 08 квітня 2019 року.
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Хабіб М.І.