Справа № 522/24234/16
Провадження № 2/522/3733/19
04 квітня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді Чернявської Л.М.
За участю секретаря судового засідання Пейкова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Фонду державного майна України, за участі третьої особи Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, що перебуває в державній власності за набувальною давністю та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності,
ОСОБА_1 звернулась 14 грудня 2016 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України та Фонду державного майна України, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 111,00 кв. м., жилою площею 69,9 кв.м.
Мотивує свої вимоги тим, що у зв?язку з працевлаштуванням в червні 1993 року в Одеському хлібокомбінаті № 3, ОСОБА_1 , як особі, що не мала власного житла у м. Одесі, було надано приміщення у гуртожитку підприємства за адресою АДРЕСА_1. Відомості про це були внесені до особової картки Позивачки. 17.11.1993 р. Позивачка була прописана за цією адресою саме як у гуртожитку. 19.08.1994 року позивачка звільнилася з роботи, але залишилася мешкати у гуртожитку. Підприємство не скористалося своїм правом на виселення позивачки без надання їй іншого жилого приміщення. Позивачка мешкає в цьому приміщенні і по цей час з двома своїми неповнолітніми дітьми. Приміщення гуртожитку представляють собою не окрему будівлю, а виділені приміщення першого поверху одного з флігелів житлового будинку АДРЕСА_1. У технічному паспорті ці приміщення позначені НОМЕР_4, НОМЕР_5. Загальна їх площа складає 111,00 кв. м.
Позивачка самостійно звернулася до постачальників комунальних послуг для укладення із ними прямих договорів та відповідно до рішень ПАТ "Одеська ТЕЦ" ці приміщення були включені до бази даних споживачів як "квартира НОМЕР_6 ". На цей час згідно відомостей ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" та КП "Теплопостачання м. Одеси" позивачка є єдиним абонентом за цією адресою з 2004 та 2007 року відповідно. На даний час спірне майно знаходиться в державній власності.
Наразі позивачка вказує на те, що вона добросовісно користується державним майном, адже вимоги про її виселення від уповноважених суб'єктів не надходили; не має будь-якого титулу для користування цим майном з моменту припинення трудових відносин з зазначеним вище підприємством 19.08.1994 р.; володіє майном безперервно з 1994 р. по цей час; володіє майном відкрито, укладаючи відповідні угоди щодо його утримання та маючи реєстрацію місця проживання за відповідною адресою, а значить має право на визнання за нею права власності на вказане майно за набувальною давністю
16 грудня 2016 року ухвалою суду позов ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачеві надано строк на оплату судового збору.
У зв?язку з оплатою позивачем судового збору, суд 27 грудня 2016 року відкрив провадження у справі.
05 квітня 2017 року до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог залучені Одеська міська рада у зв?язку з тим, що будинок перебуває у комунальній власності та ОСОБА_2 як особа яка проживає на частині спірного приміщення.
12 квітня 2017 року Фонд державного майна України надав заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що спірне майно не перебуває у державній власності, а підстави, для застосування положень ст. 344 ЦК України, відсутні.
17 липня 2017 року представником ОСОБА_2 . надані заперечення на позов, в яких представник просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірне приміщення є кімнатою гуртожитку, а не окремою квартирою і в даному приміщенні також проживає на законних підставах з 1998 року ОСОБА_2 . При цьому підстави для визнання за позивачем права власності на спірне приміщення в порядку набувальної давності відсутні.
15 листопада 2017 року до суду надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання права власності, в якій позивач просить визнати право власності за набувальною давністю за ОСОБА_2 на 1/3 частку безхазяйної квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивує свої вимоги тим, що відповідно до рішення профспілкових зборів Одеського хлібокомбінату № 3 від 22.10.1998 року працівниці хлібокомбінату ОСОБА_2 було виділено вільну квартиру АДРЕСА_1 , куди вона разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 заселилася та проживає по цей час.
Житлове приміщення до якого було заселено позивачку загальною площею 111, 0 кв.м. з яких житлова 69,9 кв.м. , підсобна, 41,1 кв.м. та складається з 4 жилих кімнат : 1-а кімната 7,8 кв.м.; 2-а кімната, 24,4 кв.м., 3-тя кімната 15,4 кв.м. , 4-а кімната - 22,3 кв.м., кухня площею, 6,2 кв.м., ванна кімната - 4,1 кв.м., туалет 1,4 кв.м., коридор 4,6 ; 4,6; 17,6 кв.м. , кладова- 2,6 кв.м.
На даний час в даному приміщенні проживають ОСОБА_1 з двома дітьми та ОСОБА_2 з донькою. Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з початку проживання у житловому приміщенні АДРЕСА_1 здійснюють оплату комунальних послуг, шляхом відрахувань із заробітної плати.
Оскільки ОСОБА_2 фактично займає кімнату № 1 площею 7,8 кв.м. та у кімнаті 2 загальною площею 24,4 кв.м. - площу 15,5 кв.м., що в загалом складає 23,3 кв.м., позивач вважає, що вона займає 1/3 частину від житлової площі квартири. Також у спільному користуванні ОСОБА_2 з ОСОБА_1 перебувають інші нежитлові приміщення (підсобні площею 41,1 кв.м. ), які знаходяться у даній квартирі.
За таких обставин, ОСОБА_2 , враховуючи те, що дане майно є безхазяйним, просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на 1/3 частину вказаної квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Закону України від 03 жовтня 2017 року N 2147-VIII Цивільно - процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 січня 2018 року позовна заява третьої особи з самостійними вимогами прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.
14 червня 2018 року ОСОБА_1 надала письмові пояснення щодо позову, в яких зазначила, що ОСОБА_2 безпідставно вселилась у спірне приміщення, вона не володіє спірним приміщенням відкрито та безперервно, спірне майно не може відноситися до безхазяйної речі.
13 серпня 2018 року ОСОБА_1 виключено із складу третіх осіб та залучено як співвідповідача за позовом ОСОБА_2
04 жовтня 2018 року судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання представник ОСОБА_1 не з?явився, надав заяву якою просив провести судове засідання за його відсутності.
Представник ОСОБА_2 в судове засідання не з?явилась, надала заяву про проведення судового засідання за її відсутності, просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1
Інші учасники справи в судове засідання не з?явилися, про час, дату і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд розглядає справу за відсутності сторін і третіх осіб на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 23 квітня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про укладення договору найму, вирішено заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2008 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про укладання договору найма відмовити. Здійснити поворот виконання рішення шляхом визнання договору найму квартири АДРЕСА_1, що був укладений між Приморською районною адміністрацією та ОСОБА_1 , недійсним.
Даним рішення суду встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 17.11.1993 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 гуртожиток). Відповідно до довідки КП «ОМБТІ та РОН» від 14.01.2008 року за позивачкою нерухоме майно не зареєстровано. З копії розрахункової книжки за електроенергію вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок НОМЕР_2 на зазначену квартиру. Також, відповідно до розрахункової книжки ВАТ «Одеська ТЕЦ» по оплаті за теплопостачання та гаряче водопостачання на позивачку відкритий особовий рахунок НОМЕР_3 .
Крім того, відповідно до рішення профспілкових зборів Одеського хлібокомбінату № 3 від 22.10.1998 року працівниці хлібокомбінату ОСОБА_2 була виділена вільна квартира АДРЕСА_5 , що підтверджується протоколом № 18, куди вона разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 заселилася.
Тобто у зазначеній квартирі проживають як ОСОБА_1 з двома дітьми, так і ОСОБА_2 з донькою.
Житлове приміщення, в якому проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має загальну площу 111, 0 кв.м. з яких житлова 69,9 кв.м. , підсобна, 41,1 кв.м. та складається з 4 жилих кімнат : 1 -а кімната 7,8 кв.м.; 2 -а кімната, 24,4 кв.м., 3 -тя кімната 15,4 кв.м. , 4-а кімната - 22,3 кв.м., кухня площею, 6,2 кв.м., ванна кімната - 4,1 кв.м., туалет 1,4 кв.м., коридор 4,6 ; 4,6; 17,6 кв.м. , кладова- 2,6 кв.м., що підтверджується технічним паспортом, виготовленим 26.02.2009 року на ім?я ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 вважає, що вона набула право власності на все дане приміщення, яке перебуває в державній власності за набувальною давністю, а ОСОБА_2 вважає, що вона набула право власності на 1/3 частину цього приміщення, яке є безхазяйним за набувальною давністю.
Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тобто, в даному випадку, позивачі повинні довести добросовісність володіння спірним майном, відкритість володіння цим майном, безперервність володіння цим майном, володіння цим майном протягом встановленого законом строку.
На переконання суду і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не довели суду те, що вони володіють спірним майном відкрито, безперервно і протягом, встановленого ч.1 ст. 344 ЦК України, строку.
При цьому, на переконання суду, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем й у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , як наймач, уклала з Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради, як наймодавцем, 07 травня 2008 року договір найму житла в будинках державного і комунального жилого фонду, а саме найму квартири АДРЕСА_1 .
Тобто, укладаючи даний договір найму, ОСОБА_1 розуміла, що спірне приміщення перебуває у чужій власності, зокрема, комунальній власності територіальної громади м. Одеси, від імені якої виступає Одеська міська рада в особі Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, як наймодавець по вказаному договору.
Посилання ОСОБА_1 на те, що спірне приміщення перебуває в державній власності, про що позивач не знала і не могла знати, спростовується, як намаганнями ОСОБА_1 приватизувати спірне житло, так і тим, що відповідно до даних Фонду державного майна України, спірне приміщення не перебуває у державній власності.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, так як позивачем не доведено наявність всіх підстав для визнання права власності за набувальною давністю, і відмовляє у їх задоволенні повністю.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.335 ЦК України, безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Тобто, визнання речі безхазяйною, передбачає виконання певних процедур, зокрема, взяття таких речей на облік та інше.
Однак, ОСОБА_2 , вважаючи, що вона набула право власності на частину спірного приміщення за набувальною власністю як на безхазяйну річ, не надала суду будь-яких доказів того, що дане приміщення можна вважати безхазяйною річчю. Матеріали справи теж не містять таких доказів.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необґрунтованими, так як позивачем не доведено наявність в спірного приміщення статусу безхазяйної речі, і відмовляє у їх задоволенні повністю.
Керуючись ст.ст. 344, 335 ЦК України, ст.ст. 81, 82, 263-265, 353 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Фонду державного майна України за участі третьої особи Одеської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, що перебуває в державній власності за набувальною давністю, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з чотирьох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 111, 00 кв.м., житловою 69,9 кв.м.
Відмовити у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_2 до Одеської міської ради, ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю за ОСОБА_2 на 1/3 частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 09 квітня 2019 року.
Суддя Л.М. Чернявська
04.04.2019