вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" березня 2019 р. Справа№ 910/6244/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Зубець Л.П.
Калатай Н.Ф.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Ніколова В.М. - дов. № 220/514/Д від 03.12.2018р.
від відповідача: Ландишева С.М. - дов. № б/н від 20.03.2019р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р.
у справі № 910/6244/18 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Міністерства оборони України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Сокар Україна"
про стягнення 223 635, 30 грн.
за зустрічним
позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім
"Сокар Україна"
до Міністерства оборони України
про стягнення 5 689 786, 70 грн.
Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 223 635, 30 грн. пені за порушення умов договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
19.10.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" подало до Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про стягнення 5 689 786, 70 грн., у тому числі 1 220 986, 70 грн. - інфляційні втрати, 2 410 800, 00 грн. - пеня, 2 058 000, 00 грн. - штраф за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 р. у справі № 910/6244/18 позов Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 223 635, 30 грн. задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" на користь Міністерства оборони України 223 635 рн. 30 грн. - пені та 3 354 грн. 52 коп. - судового збору. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення 5 689 786, 70 грн. задоволено частково. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 1 220 986 грн. 70 коп. - інфляційні втрати та 18 314 грн. 80 коп. - судового збору. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р. по справі № 910/6244/18 - скасувати в частині стягнення з Міністерства оборони України 1 220 986,70 грн., решту частини судового рішення залишити без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, а також невірно застосовано норми матеріального права які мають значення для справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2019р. справу № 910/6244/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Калатай Н.Ф., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2019 р. апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р. у справі № 910/6244/18 залишено без руху. Міністерству оборони України було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліку шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду докази про сплату судового збору.
15.02.2019р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшла заява про усунення недоліків, а саме приєднання до матеріалів справи копії платіжного доручення № 286/1/5 від 07.02.2019р. про сплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною Міністерства оборони України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р. та призначено справу № 910/6244/18 до розгляду на 27.03.2019р.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Міністерством оборони України позивач (відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" відповідач (позивач за зустрічним позовом) 16.05.2017р. укладено договір № 286/1/17/15 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого останній зобов'язався поставити у 2017 році нафту і дистиляти (авіаційний гас) (лот 3 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки, за цінами згідно з специфікацією.
Відповідно до специфікації у відповідача (позивача за зустрічним позовом) виникло зобов'язання поставити у строк до 31.05.2017р. включно паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718) у кількості 1 400,00 тонн, вартістю 17 500,00 грн. за тонну, на загальну суму 29 400 000, 00 грн.
Строк дії договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. відповідно до п. 10.1 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2017р., а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Враховуючи строки поставки, передбачені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язаний у строк до 31.05.2017р. включно поставити позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) паливо у кількості 1 400,00, загальною вартістю 29 400 000, 00 грн.
Згідно додатку № 12.1 до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. прийняття продукції за кількістю та якістю здійснюється одержувачем позивача (відповідача за зустрічним позовом) в присутності представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) та оформлюється актом, який складає одержувач у термін до трьох діб після прибуття продукції до місця поставки.
Пунктом 5.5 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. сторони узгодили, що договір вважається виконаним при умові постачання 100 % продукції.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) у період з 23.05.2017 по 22.06.2017 поставив, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) прийняв паливо авіаційне для газотурбінних двигунів, загальною вартістю 29 400 000, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання та видаткових накладних № ТД00000812 від 01.06.2017р. на суму 8 944 971, 00 грн., № ТД00000813 від 01.06.2017р. на суму 4 079 166, 00 грн., № ТД-00000832 від 12.06.2017р. на суму 7 847 217, 00 грн., № ОБ-ТД034117 від 24.05.2017р. на суму 517 419, 00 грн., № ОБ-ТД034179 від 26.05.2017р. на суму 518 196,00 грн., № ОБ-ТД034333 від 02.06.2017р. на суму 516 558, 00 грн., № ОБ-ТД034417 від 07.06.2017р. на суму 517 860, 00 грн., № ОБ-ТД034532 від 08.06.2017р. на суму 517 209, 00 грн., № ОБ-ТД034514 від 13.06.2017р. на суму 516 096, 00 грн., № ОБ-ТД034546 від 15.06.2017р. на суму 516 747,00 грн., № ОБ-ТД034617 від 16.06.2017р. на суму 517 419, 00 грн., № ОБ-ТД034616 від 16.06.2017р. на суму 632 415, 00 грн., № ОБ-ТД034670 від 19.06.2017р. на суму 516 432, 00 грн., № ОБ-ТД034672 від 19.06.2017р. на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034671 від 19.06.2017р. на суму 531 888, 00 грн.; № ОБ-ТД034715 від 20.06.2017р. на суму 516 432, 00 грн., № ОБ-ТД034719 від 20.06.2017р. на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034717 від 20.06.2017р. на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034763 від 22.06.2017р. на суму 598 311, 00 грн.
Крім того, факт поставки відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) товару на виконання умов договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. у вказаний період загальною вартістю 29 400 000, 00 грн. встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. у справі № 910/13457/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Однак, судом встановлено, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) порушив строки поставки палива, визначені п. 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сокар Україна" прийняло участь у процедурі закупівлі для потреб Міністерства оборони України «Нафти і дистилятів». Розкриття тендерних пропозицій замовником відбулося 23.03.2017р. Згодом стало відомо (відповідачу, позивачу за зустрічним позовом), що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017р. з метою забезпечення позову заборонено ДП "Прозорро" здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-a до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 804/2015/17р., заборонено Міністерству оборони України здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-а, проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі, укладати договір з переможцем процедури закупівлі до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017р. Період судового оскарження з боку ТОВ "Газтрейд" дій замовника закупівлі та ДП "Прозорро" (з 22.03.2017 по 26.04.2017), який тривав 36 календарних днів фактично унеможливив виконати (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) свої зобов'язання щодо поставки палива у строки, передбачені договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зважаючи на укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, відповідач (позивач за зустрічним позовом) погодився з передбаченими умовами щодо строків поставки нафти і дистилятів.
Обставина щодо оскарження дій замовника закупівлі та ДП "Прозорро" існувала до моменту укладення сторонами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р., тому не може бути визнана судом поважною підставою невиконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) своїх зобов'язань у строк, встановлений договором.
Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.
Матеріали справи не містять жодних доказів того, що постачання нафти і дистилятів за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. сталося не з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), також відсутні докази про те, що останній повідомляв позивача (відповідача за зустрічним позовом) у відповідності до пункту 8.2 про обставини непереборної сили, у зв'язку з чим, вказані вище аргументи (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) вірно не взяті судом до уваги.
Крім того, згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" зверталося до суду з позовом про внесення змін до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. в частині строку поставки палива. За результатами розгляду спору, Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 19.02.2018р. у справі № 910/21803/17, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства оборони України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Банк Восток") про внесення змін до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. відмовлено повністю. Зазначене рішення набрало законної сили.
Таким чином, зупинення процедури закупівлі не є підставою для порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків поставки палива, визначених пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.
Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. у відповідача (позивача за зустрічним позовом) - це поставка і передача товару, у позивача (відповідача за зустрічним позовом) - прийняття товару та оплата його вартості.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов'язань щодо поставки товару. Позивач, (відповідач за зустрічним позовом), реалізуючи своє право, звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) строків поставки палива згідно умов договору № 286/1/17/15.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 7.3.2 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. передбачено, що за порушення строків постачання продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 відсотка вартості продукції з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом) частково порушив строки поставки палива, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. то вимога позивача про стягнення 223 635,30 грн. пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. по справі № 910/13457/17 стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 60 900 000,00 грн. - основного боргу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/13457/17 від 28.09.2017р. залишено без змін.
Під час розгляду справи № 910/13457/17 Господарським судом міста Києва встановлено, що Міністерство оборони України не виконало свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим заборгованість за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. перед ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" склала 29 400 000, 00 грн. та за договором № 286/1/17/16 від 16.05.2017р. в розмірі 31 500 000 грн.
Позивач, (відповідач за зустрічним позовом) на зустрічну позовну заяву зазначив про те, що Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади обслуговується через органи Державної казначейської служби України, які в свою чергу здійснюють процедуру стосовно оплати (перерахунку) коштів. Оскільки зазначені бюджетні кошти на момент надання ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" документів на оплату по договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. на рахунок позивача, (відповідача за зустрічним позовом) не поступали, підстави для оплати були відсутні.
Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Частиною другою статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.
Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми чинного законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.
Згідно з ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України, ч. 2 статті 617 Цивільного кодексу України та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням наведеного, вищевказані твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом), судом не приймаються, оскільки у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" позивач (відповідач за зустрічним позовом) заявлено зустрічні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017р.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Законодавство не обмежує можливість відповідача (позивача за зустрічним позовом) захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.
Апеляційний суд вважає, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 1 220 986, 70 грн. - інфляційних втрат (період з 31.08.2017 по 20.11.2017) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України пені та штрафу, слід зазначити наступне.
Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що договір № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. укладено у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі", виконання якого фінансується з Державного бюджету України, тому на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України за прострочення строків оплати продукції нараховується пеня у розмірі 0,1 % вартості поставленої продукції за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 % від вартості поставленої продукції за прострочення понад тридцять днів.
Відповідно до ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу та пені, передбачених даною нормою, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, надання послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, пені.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017р. визначено відповідальність Міністерства оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків у розмірі нуль процентів, а тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 2 410 800,00 грн. - пені та 2 058000,00 грн. - штрафу.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р. у справі № 910/6244/18 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2019р. у справі № 910/6244/18 - без змін.
2. Матеріали справи № 910/6244/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 09.04.2019р.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді Л.П. Зубець
Н.Ф. Калатай