проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"04" квітня 2019 р. Справа № 913/553/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Барбашова С.В., суддя Зубченко І.В. , суддя Пелипенко Н.М.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача-1 - не з'явився
відповідача-2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» (вх.216Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 (суддя Косенко Т.В., повний текст рішення складено 14.12.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк», м.Київ
до:
1) Фізичної особи-підприємця Гладкова Сергія Миколайовича, с.Кам"янка Лутугинського району Луганської області
2) ОСОБА_2, с.Кам"янка Лутугинського району Луганської області
про стягнення 102567,67 грн., -
Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гладкова Сергія Миколайовича та ОСОБА_2 про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором №МСБ-15 від 16.04.2013 у сумі 102567,67 грн., в т.ч. заборгованості по кредиту у сумі 88139,29 грн., заборгованості по процентах у сумі 14428,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Фізичною особою-підприємцем Гладковим Сергієм Миколайовичем (відповідачем-1 у справі), зобов'язань з повернення суми кредиту за Кредитним договором №МСБ-15 від 16.04.2013, виконання зобов'язань за яким забезпечено порукою ОСОБА_2 (відповідачем-2 у справі) на підставі Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 позов Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до Фізичної особи - підприємця Гладкова Сергія Миколайовича та ОСОБА_2 про стягнення 102567,67 грн. задоволено частково. Стягнуто з ФОП Гладкова С.М. на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість по кредиту у сумі 88139,29 грн., заборгованість по процентах у сумі 14428,38 грн., судовий збір у сумі 1762,00 грн. У задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення 102567,67 грн. відмовлено.
Задовольняючи частково вимоги ПАТ АБ «Укргазбанк» про солідарне стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя суд першої інстанції послався на те, що внаслідок неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню лише з боржника. Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог до поручителя суд першої інстанції виходив з того, що вимоги до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за кредитним договором пред'явлено з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України.
Позивач, ПАТ АБ «Укргазбанк», із даним рішенням суду першої інстанції частково не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вказане рішення в частині відмови позивачу у задоволенні вимог до відповідача-2 - ОСОБА_2 є таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення 102567,67 грн. задовольнити у повному обсязі. Судові витрати за цією апеляційною скаргою позивач просить покласти на відповідачів. Разом зі скаргою позивачем надано клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18, посилаючись на те, що дане рішення ухвалене без участі представника позивача, отримано ПАТ АБ «Укргазбанк» 19.12.2018, а скарга подається до суду протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У своїй апеляційній скарзі позивач стверджує, що судом першої інстанції не були застосовані до спірних правовідносин норми статей 599, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України через неврахування судом умов пункту 5.2. Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013 про дію договору поруки до настання певних обставин, а саме про те, що порука припиняється, якщо Банк протягом 3-х (трьох) років з дня настання строку виконання зобов'язання Позичальника за Кредитним договором не пред'явить вимоги до Поручителя.
Крім того, позивач вважає, що судом не були враховані умови пункту 6.5. Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013, яким передбачено, що незалежно від підстав розірвання цього договору поручитель зобов'язується сплатити кредитору усі штрафні санкції та видатки кредитора у разі їх виникнення згідно умов цього договору та чинного законодавства, а також вимоги пункту 5.2. Кредитного договору №МСБ-15 від 16.04.2013, яким обумовлено, що під збитками сторони розуміють неодержані догоди (втрачена вигода), які сторона мала право одержати у разі належного виконання зобов'язання за цим договором другою стороною (нараховані проценти за користування кредитом); витрати, здійснені сторонами за цим договором; заборгованість за цим договором в повному об'ємі, (сума кредиту проценти за користування кредитом, комісія, неустойка, будь-яка інша заборгованість позичальника за цим договором).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2019 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Барбашової С.В., судді Зубченко І.В., судді Пелипенко Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства АБ «Укргазбанк» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18, поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження даного рішення, відкрито апеляційне провадження у справі №913/553/18, а відповідачам надано строк до 25.02.2019 для подачі суду апеляційної інстанції відзивів на апеляційну скаргу в порядку, визначеному ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, з наданням доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів скаржнику. Зупинено дію рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 до закінчення розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повідомлення про відкриття апеляційного провадження у даній справі та про необхідність надання відповідачами відзивів на апеляційну скаргу у строк до 25.02.2019 опубліковане на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду за посиланням https://eag.court.gov.ua/sud4875/gromadyanam/povato/650619/.
Однак відповідачі своїм правом на подання відзивів на апеляційну скаргу не скористалися.
Відповідно до частини другої статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 продовжено відповідачам процесуальний строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 15.03.2019. Справу № 913/553/18 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі № 913/553/18 призначено до апеляційного розгляду на 04 квітня 2019 року об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 118.
Повідомлення про призначення справи до розгляду та про необхідність надання відповідачами відзивів на апеляційну скаргу у строк до 15.03.2019 опубліковане на офіційному сайті Східного апеляційного господарського суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наявність у справі доказів належного повідомлення позивача та відповідачів про дату, час і місце розгляду справи, зважаючи на достатність наданих матеріалів для розгляду справи, колегія суддів виходячи з вищевикладених положень Господарського процесуального кодексу України, вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку на підставі наявних у ній доказів та без участі представників сторін.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши наявні у справі докази, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених сторонами у справі обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 16.04.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Укргазбанк» (банк) та Фізичною особою - підприємцем Гладковим Сергієм Миколайовичем укладено кредитний договір №МСБ-15, відповідно до пункту 1.1 якого, банк надає позичальнику кредит в сумі 121520 грн. 00 коп., а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, встановленого в пункті 1.3 цього договору, у розмірі 19,3 % річних.
Кредит надається з 16.04.2013 по 15.04.2018 (пункт 1.3.1. Кредитного договору).
Відповідно до пункту 3.3. Кредитного договору нарахування процентів по договору здійснюється на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами, виходячи з процентної ставки у розмірі, визначеному пунктом 1.1 цього договору. При розрахунку процентів використовується метод «факт факт», виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, враховуючи перший день та не враховуючи останній день користування кредитними коштами. Проценти нараховуються банком щомісячно не пізніше останнього банківського дня місяця за період з дати надання кредиту по останній календарний день місяця, в якому наданий кредит, та надалі з першого дня по останній календарний день місяця в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, в день дострокового розірвання цього договору, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності з пунктом 1.3 цього договору, за період з першого календарного дня місяця, в якому відбувається погашення кредиту по день, що передує дню погашення кредиту.
Проценти сплачуються позичальником щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитом, а також в день закінчення строку, на який надано кредит, відповідно до пункту 1.3 цього договору, в день повного погашення заборгованості по кредиту, в день повного дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання цього договору на рахунок (пункт 3.4. Кредитного договору).
За користування кредитними коштами, що не повернуті в строки/терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється в розмірі 24,3 % річних (пункт 3.7. Кредитного договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (пункт 9.13. Кредитного договору).
У Додатку №1 до кредитного договору сторони визначили графік погашення кредиту.
Як вбачається із матеріалів справи, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір №МСБ-15 від 16.04.2013 за своєю правовою природою є кредитним договором.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлені наслідки порушення договору позичальником. Згідно частини 2 цієї статті, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (стаття 1048 Цивільного кодексу України).
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України).
За умовами статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджується документально факт видачі позивачем відповідачеві-1 грошових коштів за кредитним договором №МСБ-15 від 16.04.2013, а саме випискою по особовому рахунку з 16.04.2013 по 15.04.2018.
Проте відповідач-1 у строк, визначений договором та додатком №1 («Графік погашення кредиту»), своєчасно кредитні платежі не сплачував, у кінцеву дату повернення кредиту - 15.04.2018, його не повернув, внаслідок чого за ним виникла заборгованість з погашення кредиту станом на 28.08.2018 в сумі 88139 грн. 29 коп. Заборгованість по процентах, нарахованих на суму простроченої заборгованості за період з 16.04.2013 по 15.04.2018, складає 14428 грн. 38 коп.
Наданий позивачем розрахунок простроченої заборгованості з повернення кредиту та по процентам за користування ним, є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству та умовам Кредитного договору.
Підтверджені документально позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту, процентів за користування жодним чином не спростовані відповідачем-1, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Відповідач-1 не заперечив наявність вказаної заборгованості та не надав суду доказів її оплати (в повному обсязі або частково).
Рішення в цій частині сторонами не оскаржене.
Поряд із цим, судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №МСБ-15 від 16.04.2013, 16.04.2013 між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» (Кредитор), Фізичною особою - підприємцем Гладковим Сергієм Миколайовичем (позичальник) та ОСОБА_2 (Поручитель) укладено Договір поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013.
За умовами пункту 1.1. Договору поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №МСБ-15/П від 16.04.2013, згідно якого позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, викладених у кредитному договорі не пізніше 15.04.2018, зокрема, повернути кредит у розмірі 121520 грн. 00 коп., сплатити проценти за користування кредитними коштами.
Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за виконання зобов'язань по кредитному договору (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору у випадку невиконання позичальником зобов'язань по кредитному договору кредитор звертається з письмовою вимогою про виконання зобов'язань по кредитному договору до позичальника та поручителя. У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це позичальника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення позичальника до участі у справі.
Судом першої інстанції також встановлено, що у пункті 5.1. Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013 сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором. При цьому у пункті 5.2. Договору поруки містяться умови про те, що: порука також припиняється, якщо кредитор протягом 3-х років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя; якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або визначений моментом вимоги та відповідальність поручителя перед кредитором припиняється після закінчення одного року з дня укладення цього договору.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.
Згідно з частин першої та другої статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову до відповідача-2, суд першої інстанції виходив з того, що порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобов'язання.
Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 Цивільного кодексу України.
За своєю правовою природою строк, передбачений частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, є преклюзивним (припиняючим), і його закінчення є підставою для припинення поруки.
З огляду на наведені норми суд першої інстанції визначився, що умова Договору поруки про його дію до настання певних обставин не вважається встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки це суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 Цивільного кодексу України).
Таким чином, за висновками суду першої інстанції умови договору поруки, які викладені в пункті 5.2, про дію договору до настання певних обставин не означають, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 Цивільного кодексу України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу.
Саме з часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу 6-місячного строку для пред'явлення вимог до поручителів. Тобто, позивач мав протягом 6 місяців від дня настання строку виконання чергового платежу за основним зобов'язанням пред'явити вимоги до поручителя.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно Графіка погашення кредиту, чергові платежі боржник повинен був здійснювати 5 числа кожного місяця (в період з 05.05.2013 по 15.04.2018), тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя. Кінцевим терміном повернення чергового платежу згідно Додатку №1 до кредитного договору є 15.04.2018. Отже, з 16.04.2018 несплачена заборгованість вважається простроченою. Однак, позивач з позовними вимогами звернувся до поручителя лише 06.11.2018, про що свідчить відмітка пошти на поштовому конверті, тобто на переконання суду першої інстанції вимога про сплату заборгованості за кредитним договором до поручителя була заявлена вже після спливу шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України від дня настання строку виконання основного зобов'язання, у зв'язку з чим зазначене зобов'язання відповідача, як поручителя, припинилося.
З огляду на загальні положення обчислення строків, закріплені в статтях 253, 254 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України наслідком звернення з позовом до поручителя поза межами встановленого законом присічного строку є припинення поруки, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог до відповідача-2 у повному обсязі.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи правомірність ухваленого у даній справі рішення в оскаржуваній позивачем частині колегія суддів апеляційної інстанції виходить з того, що у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами, покладається законом на сторони. При цьому суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів, що стосуються предмета спору та з власної ініціативи, не збирає, крім випадків, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із статтею 73, частиною першою статті 74, статей 76-78 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частинами першою - третьою статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до приписів частини першої та другої статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Статтею 86 названого Кодексу унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина друга).
Як вбачається з матеріалів справи, Банком на підтвердження звернених до відповідача-2 позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором надано копію першої та останньої сторінки Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013, з яких можливо встановити лише зміст пунктів 1.1.-1.5. Договору, інформацію щодо внесення персональних даних до Бази даних Банку, а також адреси і банківські реквізити сторін.
Таке неналежне оформлення позивачем документів, що додані до позову, та ненадання в судове засідання їх оригіналів для огляду та вивчення судом, фактично позбавляє суд правової можливості у встановлений законом процесуальний спосіб перевірити всі умови Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013, на які йдеться посилання у позовній заяві, зокрема пункти 5.1. та 5.2 цього Договору.
Однак, незважаючи на це, суд першої інстанції без посилання на належні та допустимі докази встановив, що сторони у пунктах 5.1., 5.2. Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013 дійшли згоди щодо моменту набрання чинності цим Договором та терміну дії поруки, тобто на умовах, що наведені Банком лише у позовній заяві.
Зазначене дає підстави колегії суддів вважати, що суд першої інстанції, встановлюючи наявність таких фактів, не дослідив належним чином текст доданої до позову копії договору поруки, не оглянув його оригінал, тим самим не дослідив належним чином зібрані письмові докази, наявні у провадженні.
Водночас, із матеріалів справи вбачається, що позивачем в порушення строків надання доказів, а саме після закінчення розгляду справи та ухвалення рішення у даній справі, електронною поштою направлено до Господарського суду Луганської області копію Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013 без зазначення поважних причин неподання цього документу у встановлені законом процесуальні строки.
Однак за приписами частини восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Позивачем не доведено поважності причин неподання суду першої інстанції для дослідження Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013, а тому вказаний документ до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймається.
Разом з тим, зазначені обставини в даному випадку не можуть бути підставою для скасування ухваленого у даній справі судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки ці порушення не призвели до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що в даному випадку вимоги позивача в частині солідарного стягнення боргу із поручителя не підлягають задоволенню з тих підстав, що позивачем не надано належним чином до перевірки Договір поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013, а додані до позову перша та остання сторінка цього договору не можуть бути носієм доказової інформації.
На переконання колегії суддів апеляційної інстанції позовні вимоги до відповідача-2 не підлягають задоволенню саме через недоведеність позовних вимог, у зв'язку із неподанням Банком належних та допустимих доказів.
Відтак, всі процесуальні наслідки неподання Договору поруки №МСБ-15/П від 16.04.2013 до позовної заяви та для огляду у судовому засіданні покладаються на позивача.
Таким чином відсутні правові підстави для скасування судового рішення в оскаржуваній позивачем частині в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Частиною четвертою статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які в даному випадку не підтверджують ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі із порушеннями, визначеними статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку частини четвертої статті 269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишається без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга позивача залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Луганської області від 10.12.2018 по справі №913/553/18 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 09.04.2019
Головуючий суддя С.В. Барбашова
Суддя І.В. Зубченко
Суддя Н.М. Пелипенко