465/6538/16-ц
2/465/1493/19
Іменем України
29.03.2019 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова, в складі:
головуючого - судді Ванівського Ю.М.
при секретарі Школьніковій К.В.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди,-
позивач звернулася до суду з позовом до відповідача, уточнивши його, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 10700,71 гривень, витрат на правову допомогу в сумі 4800 гривень та судовий збір. Позов мотивує тим, що 29.07.2016 року близько 17:25 грн. год. по вул. Любінська, 44 у м. Львові гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2. Відтак, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль позивача отримав технічні пошкодження на загальну суму 20 437,11 гривень, однак зазначена сума йому в повній мірі не відшкодована, зокрема третя особа ПрАТ СК «Скарбниця» відшкодувало матеріальну шкоду в розмірі 9 789,24 гривень, а тому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 в судовому порядку суму не відшкодованої матеріальної шкоди в розмірі 10 700,71 гривень, витрат на правову допомогу в сумі 4800 гривень та судовий збір в розмірі 551,20 гривень.
Крім того, на адресу суду надійшли заперечення від представника відповідача щодо позовної заяви, які мотивовані тим, що вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазначає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фінансового зносу.
Відшкодування, яке отримав позивач від страхувальника повністю покрило витрати на відновлення автомобіля.
Акт виконаних робіт №36059 від 31.10.2016 р. не може вважатися належним доказом, оскільки містить дані про:
-Придбання нових складників , які не були пошкоджені при ДТП.
-Виконані роботи не стосуються ДТП.
На підставі вищевикладеного просить відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
24 липня 2017 року на адресу суду надійшли пояснення від представника позивача, які мотивовані тим, що в матеріалах справи наявний звіт №1695 про оцінку вартості відновлювального ремонту, що складає 17 203, 45 грн. без ПДВ.
Крім того, представником відповідача не долучено до матеріалів справи доказів,на які він посилається.
01 серпня 2017 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, які мотивовані тим, що вартість ремонтних робіт та вартість матеріалів були покриті страхувальником у повному обсязі.
В судовому засіданні позивач не зявився, причини неявки суду не повідомив.
В судове засідання представник відповідача не зявився, однак скерував на адресу суду тези промови у судових дебатах, на підставі чого просить відмовити повністю в задоволенні позову.
З'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 20.04.2017 р. заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі №465/6538/16-ц позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.
22 червня 2017 року вищевказане заочне рішення скасоване.
Судом встановлено, що 29.07.2016 року близько 17:25 грн. год. по вул. Любінська, 44 у м. Львові гр. ОСОБА_2 керуючи автомобілем НОМЕР_1 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем НОМЕР_2.
Автомобіль марки «Subaru Forester» д.н.з. НОМЕР_3 належить позивачеві на праві власності.
Автомобіль «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_4 застрахований ОСОБА_2 у ПрАТ АСК «Скарбниця».
18.11.2015 п.ПрАТ СК «Скарбниця» прийнято рішення про відшкодування позивачу матеріальної шкоди в розмірі 9 789,24 гривень. Виплату було проведено на рахунок ремонтного підприємства ПП Автоцентр «Ера».
Відповідно до акту виконаних робіт №36059 від 31 жовтня 2016 року вартість відновлювальних робіт становить 20 437,11 грн.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства", Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно зі ст. 22. ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Одним з видів збитків в ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже, судом встановлено, що різниця між фактичним розміром завданої потерпілому шкоди та розмір страхового відшкодування становить 10647.47 грн.
Крім того, позивачем сплачено 53.24 грн. комісії за послуги банку.
Згідно із ст.6 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України,суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільного права та інтересів є припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право і інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства,визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права,викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, системного аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 10700,71 гривень.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи, витрати на правову допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відтак, враховуючи наявність договору про надання правової допомоги від 08.11.2016 р., розрахунок витрат на правову допомогу та квитанції від 14.03.2017 р. про сплату такої, суд приходить до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в розмірі 4800 гривень.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони, пропорційно до задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст 12,13,81,141,223,247,263,265,280,354, Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з участю третьої особи Приватного акціонерного товариства страхова компанія «Скарбниця» про відшкодування матеріальної шкоди,- задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 700 гривень (десять тисяч сімсот) 71 копійок вартості відновлювального ремонту.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 гривень судового збору та 4800 гривень витрат на правову.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається через Франківський районний суд м.Львова.
Позивач - ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаюча за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_5).
Відповідач - ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_6).
Третя особа - Приватне акціонерне товариство страхова компанія «Скарбниця» (79005, м.Львів, вул.Саксаганського, 5,
Повний текст рішення складено 08 квітня 2019 року.
Суддя Ванівський Ю.М.