Справа №464/1741/19
пр № 2/464/982/19
26 березня 2019 року м. Львів
Суддя Сихівського районного суду м. Львова Рудаков І. П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заподіяної шкоди,
позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів у якому просить: стягнути в солідарно з останніх заподіяну матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 38000,00 грн; стягнути в солідарно з відповідачів судові витрати на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн.
Вважаю, що цю позовну заяву необхідно залишити без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору в установлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору, оскільки він є споживачем фінансової послуги, у відповідності до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п.п. 17, 19 ч.1 ст. 1 цього Закону продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Відповідно до п.7 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.
Таким чином, зазначений закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Разом із тим, позивач у позовній заяві покликається на Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до ст. 1 цього Закону страхувальники - це юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу. Тобто цей Закон направлений на захист життя, здоров'я та майна третіх осіб.
Попри те, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які випливають із договорів купівлі-продажу (виконання робіт, надання послуг) та спрямовані на задоволення виключно особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, не може поширюватися на правовідносини, що випливають із Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Враховуючи наведене вище, приходжу переконання, що на позовні вимоги позивача до відповідачів про солідарне стягнення з останніх матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи предмет регулювання такого, положення Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджуються.
Таким чином, суддя не встановив підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, як споживача; доказів для звільнення від сплати судового збору з інших підстав позивач, не надав, а тому приходжу висновку, що у клопотанні позивача про звільнення від сплати судового збору необхідно відмовити.
Із матеріалів справи убачається, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру.
Відповідно до п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позивачем фізичною особою позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову ( від ціни позову 38000,00 грн становить 380,00 грн), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 768,40 грн, та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення позивача до суду з даним позовом складає 9605,00 грн.
Таким чином на підставі п. п. 2 п.1 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» позивачу необхідно здійснити оплату судового збору у розмірі 768,40 грн за наступними реквізитами: за наступними реквізитами: стягувач: Державна судова адміністрація України, одержувач коштів: УК у Сихівському районі м.Львова/Сихівський/22030101, код ЄДРПОУ: 38007636, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, розрахунковий рахунок отримувача: 31211206013008, код класифікації доходів бюджету: 22030101. Позивач повинен надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору. При цьому, платіжне доручення повинно бути підписано уповноваженою посадовою особою банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення та відміткою про зарахування суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч.3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175 і 177 цього кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин, вважаю, що позовну заяву, необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків, надавши строк для їх усунення десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху у відповідності до ч. 2 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 175-177, 185, 260, 261 Цивільного процесуального кодексу України,
у клопотанні ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити повністю.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського комунального автотранспортного підприємства № 1, Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заподіяної шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк протягом десяти днів з вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заява буде вважатись не поданою та повертається заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала в частині визначення розміру судових витрат може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти з дня складання повного судового рішення.
Ухвала в частині залишення заяви без руху оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повне судове рішення складено та підписано суддею 26 березня 2019 року.
Суддя І. П. Рудаков