Справа № 755/10235/18
"05" квітня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Виниченко Л.М.,
при секретарях Гноілек М.В., Краченко А.С., Сіренко Д.В.,
за участі
відповідача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/10235/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей -
Позивач 10.07.2018 року звернулася до суду з позовом у якому просить стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у сумі по 10 000 грн. на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, стягнути з відповідача аліменти за минулий час в сумі 120000 грн. та судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з 02 лютого 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Малолітні діти з 19.12.2017 року проживають з позивачем та знаходяться виключно на утриманні матері.
26.12.2017 року позивач надсилала листа відповідачу з вимогою про добровільну сплату аліментів, яка була отримана останнім 30.12.2017 року, проте жодної гривні на утримання і забезпечення дітей ОСОБА_6 не перерахував.
23.05.2018 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.
Представник позивача 07.06.2018 року направляла відповідачу пропозицію досудового врегулювання спору по сплаті аліментів, яка отримана ОСОБА_612.06.2018 року, проте аліменти відповідачем не перераховувались.
Відповідач має можливість сплачувати аліменти на матеріальне забезпечення дітей, оскільки працює інструктором по перевезенню небезпечних вантажів на повітряному транспорті в ЗАТ «DENGEROUS GOODS AGENCY LT", де за період з квітня 2017 року по грудень 2017 року отримав заробітну плату в сумі 8892 Євро. Відповідно наказу від 04.04.2018 року за № 20-к Відокремленого структурного підрозділу «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства Інфраструктури України відповідач працює провідним інженером відділу організації навчання та сертифікації навчального комплексу з посадовим окладом 11010 грн. на місяць. У телевізійній програмі «Говорить Україна», що транслювалась по телебаченню у червні 2018 року, відповідач в ефірі повідомив про свою заробітну плату у розмірі 4000 Євро на місяць, що в еквіваленті становить понад 120000 грн. на місяць.
Позивач вважає, що для забезпечення гармонійного розвитку дітей розмір стягнення аліментів з відповідача у сумі по 10000 грн. на кожну дитину є цілком достатнім та необхідним, враховуючи витрати на харчування, ліки, медичний догляд, одяг та розвиток, на оплату навчальних закладів, на відпочинок, культурний та фізичний розвиток.
Ухвалою суду від 11.07.2018 року відкрите провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в судове засідання (т. 1, а.с. 45, 46).
Ухвалою суду від 22.10.2018 року було зупинено провадження у справі до перегляду Київським апеляційним судом за апеляційною скаргою відповідача ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2018 року про відкриття провадження у справі.
Після повернення до Дніпровського районного суду м. Києва цивільної справи з ухвалою Київського апеляційного суду від 21.12.2018 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 11.07.2018 року ухвалою суду від 09.01.2019 року провадження у справі було поновлено.
Ухвалою суду від 06.02.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про продовження процесуального строку на подачу письмових доказів та відзиву на позовну заяву відмовлено.
Ухвалою суду від 06.02.2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про витребування доказів залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 06.02.2019 року провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід судді.
Ухвалою суду від 13.02.2019 року поновлено провадження у справі, призначена справа до розгляду в судовому засіданні на 11.03.2019 року о 10 год. 30 хв.
Ухвалою суду від 11.03.2019 року визнано заяву відповідача про відвід головуючого судді необґрунтованою, заяву про відвід судді передано для вирішення в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України, судовий розгляд справи відкладено на 20.03.2019 року.
У зв'язку з неповерненням справи за результатами розгляду заяви про відвід судді станом на 20.03.2019 року розгляд справи призначено на 05.04.2019 року о 9 год. 15 хв.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні просили відмовити в позові, посилаючись на його безпідставність та недоведеність вимог.
Відповідач пояснив, що він любить своїх дітей, хоче їх забезпечувати, до 19.12.2017 року він повністю одноособово утримував дружину та дітей, після чого позивач без його згоди та відома вивезла дітей, яких він вже не бачить півтора роки, тому подавав у розшук. Є висновок комісії служби у справах дітей Оболонського району м. Києва за яким рекомендовано місце проживання дітей з ним, як батьком. На даний час наявний спір в суді щодо визначення місця проживання дітей. Він отримує заробітну плату за своїм місцем роботи у ВСП «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» у м. Києві по проспекту Повітрофлотському, 76, інших доходів немає. Позивач не повідомляє йому місця знаходження дітей, не бажає і уникає з ним спілкування, не отримує від нього матеріальної та фінансової допомоги дітям.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Як убачається із матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 02 лютого 2011 року (т.1, а.с. 28). Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с. 29, 30).
Як пояснив суду відповідач, 19.12.2017 року позивач вивезла дітей з квартири де він проживає, з того часу вони мешкають окремо.
Суд критично відноситься до посилань відповідача, як підстави для відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів, що позивачем не надано доказів стосовно проживання з нею дітей, оскільки суду не доведено утримання дітей сторін по справі третіми особами.
З пояснень відповідача, він звільнився з Литовської компанії, оскільки робота там потребує постійного знаходження, а він хоче бути поруч зі своїми дітьми, з вересня 2018 року та на даний час він працює на посаді викладача у Відокремленому структурному підрозділі «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, інших доходів, окрім заробітної плати за місцем роботи, не має.
Суд приймає до уваги вказані пояснення відповідача та враховує надану позивачем копію наказу Відокремленого структурного підрозділу «Центр авіаційної підготовки та сертифікації» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 04.04.2018 року № 20-к, відповідно якого ОСОБА_1 було прийнято на роботу на вказане підприємство з 05.04.2018 року на посаду провідного інженера відділу організації навчання та сертифікації навчального комплексу з посадовим окладом 11010 грн. на місяць (т. 1, а.с. 38).
У межах даного спору суд критично відноситься до наданої позивачем копії довідки від 31.12.2017 року ЗАТ «DENGEROUS GOODS AGENCY LT", відповідно якої відповідач працював в товаристві та в період з квітня 2017 року по грудень 2017 року щомісячно отримував заробітну плату у розмірі 988 євро, оскільки дана інформація стосується минулого доходу відповідача, а саме у 2017 р. (т. 1, а.с. 37).
Також суду не доведено будь якими належними та допустимими доказами отримання відповідачем доходів від юридичних осіб ТОВ «Глобал іммігрейшн енд імплоймент сервіс», ТОВ «Хаз мат карго симтем», ЗАТ «Dangerous Goods Agency LT», засновниками яких є ОСОБА_6 (т. 1, а.с. 80-88), при цьому відповідач пояснив, що ТОВ «Глобал іммігрейшн енд імплоймент сервіс» та ТОВ «Хаз мат карго симтем» не працюють, зі складу акціонерів ЗАТ «Dangerous Goods Agency LT» він вибув.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч. 1 ст. 184 СК України).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23.05.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірваний (т. 1, а.с. 31, 32).
Частиною 2 статті 141 Сімейного кодексу України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно частин 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
За нормою частини 1 ст. 191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Судом встановлено, що відповідач є особою працездатного віку, постійно працевлаштований, кошти на утримання дітей з 01.01.2018 року не сплачував, інші утриманці, окрім двох дітей, на забезпеченні у ОСОБА_1 не перебувають.
Положеннями частини 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд бере до уваги вік дітей, розмір прожиткового мінімуму встановлений ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», який з 01.01.2019 року для дітей віком до 6 років встановлено у розмірі 1626 грн. та для дітей віком від 6 до 18 років встановлено у розмірі 2027 грн., а також те, що малолітні діти перебувають на утриманні матері, беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дітей необхідним харчуванням і предметами вжитку, враховуючи обставини, викладені у ч. 1 ст. 182 СК України, виходячи з принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання, утримання і розвиток дітей, тому в сукупності оцінених доказів суд приходить до висновку про те, що відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання дітей у розмірі прожиткового мінімуму на кожну дитину, а саме: на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 2027 грн. та доньки ОСОБА_5 у розмірі 1626 грн., що загалом складає 3 653 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову - з 10.07.2018 року і до досягнення старшим сином повноліття, а у подальшому по 1 626 грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття. Вказана сума аліментів становить 1/3 частки посадового окладу відповідача 11010 грн., зазначеного у вищевказаному наказі про прийняття на роботу від 04.04.2018 року. На думку суду, саме такий розмір щомісячного грошового забезпечення з урахуванням грошового забезпечення, яке повинна надавати на утримання дітей їхня мати ОСОБА_1, є необхідним та достатнім для забезпечення потреб дітей, їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.
У решті вимог слід відмовити, оскільки позивачем не надано доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у заявленому розмірі.
Позивач також просить стягнути з відповідача аліменти за минулий час за період з 01 січня 2018 року по 01 липня 2018 року, тобто за шість місяців.
Відповідно положень ч. 2 ст. 191 СК України, аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
На підтвердження позовних вимог у вказаній частині позивач надала копію вимоги від 21.12.2017 року про добровільну сплату аліментів на утримання дітей адресовану ОСОБА_1, у якій повідомляла банківські реквізити для перерахування коштів (т. 1, а.с. 20).
Відповідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказана вимога отримана ОСОБА_6 30.12.2017 року (т. 1, а.с. 22), що підтверджено відповідачем в судовому засіданні. При цьому відповідач пояснив, що він намагався перераховувати кошти, проте провести таку трансакцію за вказаним позивачем рахунком було неможливо, гроші за повідомленими ОСОБА_1 банківськими реквізитами не переказувались.
Отже, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути на утримання малолітніх дітей за період з 01.01.2018 року по 01.07.2018 року аліменти у розмірі 21 918 грн. (6 міс. х 3 653 грн.).
У частині стягнення судових витрат суд враховує наступне.
Позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (т. 1 , а.с. 1).
Відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Отже, враховуючи предмет спору, позивач звільнена від сплати судового збору.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи про стягнення аліментів судові витрати щодо сплати судового збору відносяться за рахунок держави.
Положеннями частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Між позивачем та адвокатом Ніколюк О.Л. укладено договір № 02/02/2018 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 01.02.2018 року, за умовами п. 14 якого вартість правової/правничої допомоги за судове засідання, зустріч, консультацію або супровід визначено у сумі 500 грн. за 1 годину витраченого часу (т.1, а.с. 15-17).
Відповідно акту № 1 прийому-передачі наданих послуг від 06.07.2018 року до договору № 02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги від 01.02.2018 року, адвокатом позивача витрачено 10 годин роботи, вартість наданої правової допомоги складає 5000 грн. (т. 1, а.с. 55). Згідно акту № 2 прийому-передачі наданих послуг від 04.09.2018 року до договору № 02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги від 01.02.2018 року, адвокатом позивача Ніколюк О.Л. витрачено загалом 10 годин роботи, вартість наданої правової допомоги складає 5000 грн. (т. 1, а.с. 138). Відповідно акту № 3 прийому-передачі наданих послуг від 08.10.2018 року до договору № 02/02/2018 про надання професійної правничої/правової допомоги від 01.02.2018 року, адвокатом позивача Ніколюк О.Л. витрачено 10 годин роботи, вартість наданої правової допомоги складає 5000 грн. (т. 1, а.с. 183).
З наявних у матеріалах справи квитанцій та розрахунку суми судових витрат убачається, що позивач адвокату Ніколюк О.Л. сплатила кошти у розмірі 5000 грн. (квитанція від 23.07.2018 р. - т.1, а.с. 56) та у розмірі 5000 грн. (квитанція від 05.09.2018 р. - т. 1, а.с. 137), також позивачем оплачено банківські послуги в сумі 60 грн. (квитанція від 05.09.2018 р. - т.1, а.с. 137) та сплачено за відправлення поштової кореспонденції кошти в сумі 27,60 грн. (квитанція від 26.12.2017 р. - т. 1, а.с. 21), в сумі 27,60 грн. (квитанція від 07.06.2018 року - т.1, а.с. 26 зв.), в сумі 15,60 грн. (квитанція від 24.07.2018 року - т. 1, а.с. 58), в сумі 15,60 грн. (квитанція від 24.07.2018 року - т. 1, а.с. 78), в сумі 43,20 грн. (квитанція від 18.09.2018 року - т. 1, а.с. 107), що загалом складає у розмірі 10189 грн. 60 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У поданих актах прийому-передачі наданих послуг і розрахунку суми судових витрат адвокат позивача та позивач склали опис робіт (наданих послуг), у яких вказано перелік вчинених процесуальних дій, витрачений час адвоката та розмір понесених позивачем судових витрат.
Відповідно положень ч. ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
За вимогами частини 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач в судовому засіданні не вказував стосовно не співмірності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу.
Разом з тим, за приписами пункту 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було заявлено до стягнення аліменти за минулий час у розмірі 120000 грн., при цьому судом задоволено суму 21918 грн., тобто 18,27% ціни позову, також у частині стягнення аліментів щомісячно із заявленої суми 20000 грн. стягнуто 3653 грн., що становить 18,27 % позовних вимог, отже загалом задоволено 36,54 % заявленої до стягнення суми.
У зв'язку з цим із суми понесеної позивачем судових витрат у розмірі 10189 грн. 60 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог сума 3 723 грн. 28 коп.
У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно п. 1) ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає обов'язковому негайному виконанню.
Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився у м. Києві, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, аліменти на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, по 3 653 (три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. щомісячно, починаючи з 10 липня 2018 року і до досягнення старшим сином повноліття, потім по 1 626 (одна тисяча шістсот двадцять шість) грн. щомісячно до досягнення донькою повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти за період з 01 січня 2018 року по 01 липня 2018 року у розмірі 21 918 (двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять) грн.
У решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 3 723 (три тисячі сімсот двадцять три) грн. 28 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1, місце реєстрації: 02105, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.
Відповідач - ОСОБА_3, місце проживання: 02152, АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Повне судове рішення складено 09 квітня 2019 року.
Суддя Л.М.Виниченко