Номер провадження 2/754/3424/19 Справа №754/15474/18
Іменем України
08 квітня 2019 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором безвідсоткової позики.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 24.05.2018 року на прохання відповідача він позичив йому 783 000,00 грн. строком до 30.06.2018 року, про що було складено письмовий договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Коноваловим Р.В. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, повернувши 130 500,00 грн., залишок боргу становить 652 500,00 грн., який відповідач, незважаючи на неодноразові звернення не повертає.
Посилаючись на викладені обставини, положення ст.625 ЦК України та п.5 договору позики, позивач просить стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 652 500,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 7830,00 грн., штраф в розмірі 97 875,00 грн., а всього 758 205,00 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 7582,00 грн.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 05.11.2018 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24.01.2019 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив про їх задоволення.
В судове засідання відповідач двічі не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою реєстрації та шляхом розміщення відомостей про рух справи на офіційному веб-сайті Деснянського районного суду м. Києва.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути спір за відсутності відповідача відповідно до ст. 280 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення, проти чого не заперечував позивач.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
У відповідності до ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.05.2018 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до п.1 якого позивач передав відповідачу грошову суму в розмірі 783 000,00 грн., яку без нарахування процентів відповідач зобов'язався повернути до 30.06.2018 року (а.с.4-6).
Згідно п.5 вказаного договору, у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики, зазначену у цьому договорі, він зобов'язаний сплатити суму свого боргу перед позикодавцем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також додатково зобов'язаний сплатити на користь позикодавця штраф у розмірі 15 % від неповернутої суми позики.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
За правилами ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Як встановлено ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач свої зобов'язання за договором позики в повному обсязі не виконав, грошові кошти в повному розмірі у визначений строк не повернув, звернення позивача про повернення залишку боргу залишив без реагування (а.с.8, 9).
Відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог. Не здобуто таких доказів і в ході судового засідання.
Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 652 500, 00 грн. Також, виходячи з положень ст.625 ЦК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 7830,00 грн., а також штраф, передбачений п.5 договору позики, в розмірі 97 875,00 грн., а всього 758 205,00 грн. Зазначена сума боргу та штрафних санкцій відповідачем не спростована. Відтак, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву слід задовольнити в повному обсязі.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача належить стягнути суму судового збору на користь позивача в розмірі 7582,06 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 510, 512, 514, 526, 530, 625, 1046, 1047, 1048, 1049, 1050, 1216, 1218 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, грошові кошти в сумі 758205 грн., з яких: сума боргу в розмірі 652500 грн., сума втрат від інфляції в розмірі 7830 грн., сума штрафу в розмірі 97875 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 7582 грн. 06 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне рішення складено та підписано 09 квітня 2019 року.
Суддя