Справа № 22-ц/824/1176/2019 Головуючий в 1-й інстанції П»ятничук І.В.
759/5377/17- ц Доповідач Чобіток А.О.
Іменем України
01 квітня 2019 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.
секретар - Казанник М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва апеляційні скарги ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, -
У квітні 2017 року позивач пред'явив позов до відповідача, у якому просив стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 208 000 грн., 2000 грн. витрат на правову допомогу та 2100 грн. судового збору. Зазначав, що 18.06.2015 року в м. Києві на вул. Житкова, 5-а було викрадено належний йому автомобіль Skoda Octavia A5, д.н. НОМЕР_2, який був застрахований у ПрАТ «Страхова група «ТАС» за договором КАСКО № А 411960 від 25.02.2015 року. Уважаючи вказану подію страховою, він звернувся до відповідача про виплату страхового відшкодування,надавши відповідні документи.
Посилаючись на те, що страхова компанія в супереч ст..20 ЗУ «Про страхування» безпідставно не виплатила йому страхове відшкодування, просив задовольнити позов.
У вересні 2017 року представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» подав зустрічний позов, у якому просив визнати недійсним договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А411960 від 25 лютого 2015 року, укладений між ПрАТ «Страхова група «ТАС» та ОСОБА_1 та стягнути з останнього витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 грн.. Зазначав, що укладений договір суперечить вимогам ст. 41 Конституції України, ст. 13, 319, 980 Цивільного кодексу України, ст. 4, 6, 16 Закону України «Про страхування», п. 3.2. Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 14.10.2008 р. (із змінами), тому відповідно до ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України має бути визнаний недійсним.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ПрАТ «Страхова група «ТАС» відмовлено.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду в частині відмови в задоволенні первісного позову, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити,посилаючись на незаконність та необґрунтованість його висновку. Зазначає,що третя особа - ОСОБА_2 передала йому в управління автомобіль Skoda Octavia A5, д.н. НОМЕР_2 разом з технічним паспортом та ключами і не заперечувала як власник автомобіля проти виплати страхового відшкодування саме йому. Він, як особа, яка уклала договір страхування та оплатила страхові платежі, у зв'язку з крадіжкою автомобіля поніс збитки та має право на отримання страхового відшкодування.
Представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» подав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні зустрічного позову з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та ухвалити нове судове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити. Указував, що 25 лютого 2015 року позивач підписав заяву на укладення договору добровільного страхування наземного транспорту і на підставі інформації зазначеної у даній заяві між сторонами був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № 411960, відповідно до якого застраховано транспортний засіб Skoda Octavia A5, д.н. НОМЕР_2, при цьому заява на страхування стала невід'ємною частиною договору страхування. Однак, ОСОБА_1 не повідомив відповідача про зміну власника автомобіля, а лише додав до позову копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4, згідно з яким власником транспортного засобу є ОСОБА_2. Пунктом 2 ст. 21 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини справи, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику. Проте ОСОБА_1 оспорюваний договір було укладено від свого імені та на свою користь, як власника автомобіля, а не від імені та/або на користь ОСОБА_2, яка на час крадіжки автомобіля залишилась його власником. Судом при вирішенні даного спору не враховано, що при укладенні договору страхування не дотримано вимоги п.3.2 Правил страхування та ст.29 ЗУ «Про страхування», а відтак вказана обставина тягне за собою недійсність цього договору відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції установлено, що 25.02.2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «ТАС» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А411960, згідно з яким застраховано автомобіль Skoda OctaviaA5, д.н.НОМЕР_2 (а.с. 10-15).
Відповідно до умов договору страхування автомобіль було застраховано від страхового ризику незаконного заволодіння (п. 3.1. договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 № А411960).
18.06.2015 року вм. Києві на вул. Житкова, 5-а указаний автомобіль було викрадено, про що внесені відомості до ЄРДР, що підтверджується довідками Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві (а.с. 7, 16).
ОСОБА_1неодноразово звертався із заявами про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «Страхова група «ТАС», проте йому було відмовлено у отримані такого відшкодування (а.с. 21-24).
Указаний автомобіль Skoda Octavia A5, д.н. НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 (а.с. 9).
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, суд першої інстанції установив, що між сторонами всправі виникли страхові правовідносини, а саме:правовідносини майнового страхування. Згідно зі статтями 5, 6 Закону України «Про страхування» таке страхування належить за формою до добровільного, а за видом - до страхування наземного транспорту (крім залізничного).Проте позивач, не будучи власником автомобіля, не довів, що саме йому заподіяно збитків через втрату застрахованого автомобіля.
Суд першої інстанції, відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання договору страхування недійсним за відсутності підстав, передбачених законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду в тій частині, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ЗУ «Про страхування» та відсутності підстав для визнання договору добровільного страхування наземного транспорту ПК/21 №А 411960, укладеного між ними недійсним.
Разом з тим неможна погодитись з висновком суду про відмову в задоволенні первісного позову з тієї підстави, що позивачем не доведено заподіяння йому збитків унаслідок втрати застрахованого транспортного,оскільки на час крадіжки він не був власником автомобіля.
Як убачається з пояснень ОСОБА_1, автомобіль належить на праві власності ОСОБА_2, яка передала йому право користуватись цим автомобілем, у зв'язку з чим він неодноразово укладав з ПрАТ «Страхова група «ТАС» договори добровільного страхування. Останній договір страхування не відрізняється від попередніх де його було зазначено як вигодонабувача, а його заява щодо укладення договору заповнювалася працівником страхової компанії відповідно до наданих ним документів на автомобіль та огляду автомобіля.
Пояснення ОСОБА_1 узгоджуються з поясненнями власника автомобіля ОСОБА_2.
Статтями 627,ч.1ст.628,629 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови(пункти),визначені на розсуд сторін і погоджені ними. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, 25.02.2015 року, укладаючи договір добровільного страхування наземного транспорту 25.02.2015 року, сторони досягли домовленості з усіх його істотних умов, діяли при цьому добровільно та на свій розсуд.
При цьому, як вже зазначалось, автомобіль знаходився у ОСОБА_1 в управлінні за згодою власника автомобіля і з цією обставиною погодився страховик,отримавши від нього страхові платежі.
За таких обставин колегія суддів відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що відповідальність за правдивість інформації указаної у заяві на страхування покладається лише на страхувальника, оскільки відповідно до порядку укладення договору страхування, передбаченого Правилами добровільного страхування наземного транспорту, затвердженого Головою Правління ЗАТ «Страхова Группа «ТАС» у 2008 році, страховик вправі вимагати від страхувальника надання іншої додаткової інформації та документів, не зазначених у заяві на страхування, але необхідних для оцінки ступеня ризику при укладенні договору.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду в частині відсутності підстав для визнання договору страхування недійсним, на які послався страховик.
Разом з тим колегія суддів вважає, що страхувальником за цим договором страхування не дотримано вимог п.п. «д» за ризиком «Незаконне заволодіння» п.13.9, який передбачає перелік документів, у залежності від події, що заявляється як страховий випадок, які страхувальник зобов'язаний надати страховику, а саме:копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення (в строк до 60 календарних днів з дати реєстрації такої заяви), копію витягу з реєстру досудових розслідувань, отриманого після закінчення 60 календарних днів з дати реєстрації заяви (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення, довідку про те, що ЗТЗ поставлений на облік по базах СНД, Інтерпол «Угон», оригінал свідоцтва про реєстрацію ЗТЗ, повний комплект оригінальних ключів від ТЗ та повний комплект пультів керування системами проти викрадення або ключів від них (якщо такі системи були встановлені), при цьому зазначені документи та/або предмети не надаються якщо:а) вони залучені правоохоронним органами до матеріалів кримінальної справи - з обов'язковим документальним підтвердженням факту вилучення їх у страхувальника та залучення до справи, б) вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ - з обов'язковим відображенням цієї події в постанові міліції про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ТЗ.
Як пояснив ОСОБА_1 в ніч з 17.06.2015 року на 18.06.2015 року, коли він спав у своїй квартирі АДРЕСА_1 (квартира розташована на першому поверсі), невідомі особи залізли через вікно його помешкання та викрали сумочку з документами та ключами від ТЗ . Коли він прокинувся приблизно о 05.30 після виявлення крадіжки документів та ключів від авто, вийшов на вулицю та встановив, що викрали автомобіль, який був ним залишений у дворі будинку.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування за ризиком «Незаконне заволодіння» 11 листопада 2015 року, страховик виходив з того, що страхувальником не було надано примірника повного комплекту оригінальних ключів, оригіналу свідоцтва про реєстрацію, копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а також документального підтвердження, що ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію викрадені шляхом розбою/грабежу разом із ТЗ. При цьому страховик зазначив, що передбачені п.13.9 договору страхування документи страхувальник повинен надати протягом 60-ти календарних днів з дати настання події або моменту першої можливості отримання документів, строк видачі яких визначений законодавством, і не надання вказаних документів у вказаний строк є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, як це передбачено п.13.12 договору (а.с.55-56).
Колегія суддів уважає, що страхувальником було порушено вказані умови договору щодо строку та порядку подання вищезазначених документів, а тому страховик обґрунтовано відмовив йому у виплаті страхового відшкодування.
Указана обставина підтверджується переліком документів необхідних по страховій справі зі страхування КАСКО від 18.06.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не було подано повний комплект оригінальних ключів від автомобіля та повний комплект пультів керування системами проти викрадення або ключів від них (якщо такі системи були встановлені) (а.с.8).
Аргумент позивача щодо наявності довідки від 02.03.2016 року Шевченківського РУВС м. Києва, у якій зазначено, що 18 листопада 2015 року за добровільною згодою на видачу у ОСОБА_1 було вилучено зв'язку ключів з надписами на них «Skoda «Construct», пластмасовий брелок від сигналізації та пластмасову картку жовтого кольору з надписом на ній Security cardconstruct№264S 12250505», не спростовує указану обставину, оскільки зміст цієї довідки не відображає поважності причини не надання вказаних предметів безпосередньо страховику 18.06.2015 року або у строк передбачений договором страхування, та не містить підтвердження щодо оригінальності вказаних ключів. Крім того відсутня інформація про залучення вказаних документів до справи.
За таких обставин колегія суддів вважає, що в задоволенні первісного позову повинно бути відмолено з підстав порушення страхувальником умов договору добровільного страхування наземного транспорту щодо зобов'язання ним подати страховику передбачені договором документи та у строк встановлений цим договором, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову належить скасувати та постановити нове рішення.
У решті рішення є законним та обґрунтованим і підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 268, 374, 375, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 скасувати та постановити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа: ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування залишити без задоволення.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: А.О. Чобіток
Судді: О.В. Немировська
Т.І. Ящук