КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03 квітня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві матеріали за апеляційною скаргою заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, громадянина України, одруженого, працюючого директором ТОВ «Трейднафттранс», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 204, ч.3 ст. 209 КК України.
за участю
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_9 ,
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погодженого заступником начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальником управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. ОСОБА_9 звільнено з - під варти в залі суду.
Покладено на ОСОБА_9 передбачені ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, 194 КПК України обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначено строк дії ухвали слідчого судді до 07 травня 2019 року.
Згідно з ухвалою, слідчий суддя оцінивши в сукупності ступінь тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_9 , обставини вчинення правопорушення, дані про особу підозрюваного, а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, прийшов до висновку про те, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені в судовому засіданні достатнім є застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Не погоджуючись з таким рішенням, заступник начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальник управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити ОСОБА_9 заставу у порядку, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка складає 576300 грн., а також покласти наступні обов'язки, передбачені п. п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними і учасниками даного кримінального провадження;
- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
На думку прокурора, висновки суду щодо наявності підстав для обрання ОСОБА_9 менш суворого запобіжного заходу - особистого зобов'язання, а не тримання під вартою, не ґрунтуються на матеріалах судового засідання та судової справи.
Зазначає, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років з конфіскацією майна. Перебування ОСОБА_9 не в межах слідчого ізолятора унеможливить запобігання існуючим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не досягне мети по забезпеченню належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Апелянт вказує, що судом при ухваленні рішення не враховано доведені стороною обвинувачення наявність ризиків знищення, приховування або спотворення речей і документів підозрюваним, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, а також незаконного впливу з боку підозрюваного на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Як зазначає прокурор, у слідства є об'єктивні підстави вважати, що у даному випадку, ОСОБА_9 матиме можливість незаконно впливати на свідків які здійснювали купівлю незаконно виготовленого пального, внаслідок чого транспортні засоби яких зазначали технічних несправностей, з метою схиляння їх до дачі неправдивих показань, таких що не у повній мірі відповідають дійсності, їх зміні, відмови від них тощо, що унеможливить подальше встановлення істини у кримінальному провадженні, а також у будь-який час може переховуватись від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу з доповненнями та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи захисника та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12018100000000034 за підозрою ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України
05 червня 2019 року ОСОБА_9 затримано в порядку ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 204, ч.3 ст. 209 КК України.
06 березня 2019 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , за погодженням із заступником начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальником управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурора, захисника та підозрюваного, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, характеризуючі дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_9 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
Разом з тим, як правильно вказано в ухвалі слідчого судді, наявність серйозних підозр щодо участі у вчиненні особливо тяжких правопорушеннь та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (Рішення ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі» від 19.12.2006 року).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (Котій проти України п. 42).
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 з вчиненими злочинами підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_9 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 204, ч.3 ст. 209 КК Україниє обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього такого різновиду заходів забезпечення кримінального провадження, як запобіжний захід, з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваного чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Разом з тим, як правильно зазначив в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, що слідчим та прокурором достатньо не обґрунтовано та не доведено, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому враховуючи у відповідності до ч. 1 ст. 178 КПК України вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих злочинів, обставини вчинення злочинів, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, в їх сукупності, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про можливість застосування менш суворого запобіжного заходу, а саме особистого зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про те, що клопотання слідчого не підлягає задоволенню.
При здійсненні вибору між залишенням під вартою та звільненням презумпція залишається за звільненням (Bykov v. Russia п. 61).
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що підстави і обставини, з яких суд відмовив у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 , та застосував до підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, є достатньо обґрунтованими, оскільки вони вказують на те, що слідчий в клопотанні та прокурор суді першої інстанції в повному обсязі не довели суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_9 на свободу, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування виняткового запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання є таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
З урахуванням положень ст.ст. 177, 178 КПК України, п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод суду належало з'ясувати чи тримання ОСОБА_9 під вартою до судового розгляду справи є тим запобіжним заходом, який забезпечив би його належну процесуальну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, та чи не було можливості обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого запобіжного заходу, що, як вважає колегія суддів, було правильно зроблено слідчим суддею. За таких обставин, необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає.
Посилання прокурора на тяжкість злочину та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки сама по собі тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для застосування виключного запобіжного заходу, при цьому слідчим суддею було враховано наявність ризиків неправомірної поведінки підозрюваного в межах їх доведеності з урахуванням даних про особу підозрюваного.
Сама по собі тяжкість злочину, в якому підозрюється особа, не може бути підставою для обґрунтованого твердження про можливу втечу цієї особи (Piruzyan v. Armenia п. 95).
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі підстави, з яких прокурор просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, оскільки слідчий суддя, розглядаючи клопотання сторони обвинувачення, всебічно з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви прийнятого рішення.
Всі інші підстави підлягають з'ясуванню судом під час розгляду справи по суті.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
На підставі викладеного рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та обґрунтованим, оскільки ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга - задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 179, 181, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07 березня 2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_10 , погодженого заступником начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальником управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, звільнивши ОСОБА_9 з - під варти в залі суду та поклавши на нього передбачені ст. ст. 131, 132, 176 - 179, 184, 194 КПК України обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, з визначенням строку дії ухвали слідчого судді до 07 травня 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника начальника Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності - начальника управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ ____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2063/2018
Категорія: ст. 179 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_19
Доповідач в суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1