Головуючий у І інстанції Сенько М.Ф.
Провадження № 22-ц/824/4289/2019 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
04 квітня 2019 рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Іванової І.В., Мельника Я.С.,
при секретарі: Зубленку Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У червні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом та просила про його задоволення, посилаючись на те, що 12.08.2005 року між нею та ОСОБА_2 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб за актовим записом №590.
Від цивільного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1; в зареєстрованому шлюбі у позивачки та відповідача народилося ще двоє дітей: дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3.
ОСОБА_3 в позові зазначала, що сім'я їх фактично розпалась в травні 2017 року, спільного господарства з відповідачем вони не ведуть та сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного бюджету також не мають. Враховуючи викладене, позивачка просила розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, розірвано.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22.10.2018 року задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21.09.2017 року та призначеносправу до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Шлюб, зареєстрований 12 серпня 2005 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві (актовий запис № 590) між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального правата невідповідність висновків суду обставинам справи,просив рішення суду змінити, виключивши з його мотивувальної частини висновки суду про те, що «сторони з травня 2017 року припинили шлюбні відносини, позивач разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернулись в Україну, а дочка ОСОБА_5 залишилась з батьком, на даний час існує спір про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, про інші спори, що пов'язані з сімейними правовідносинами, сторони не повідомили». В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року апелянт просив залишити без змін.
Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що суд розглянув справу за його відсутності, не встановивши причину його неявки та не звернувши уваги на те, що в матеріалах справи відсутні відомості про вручення йому судової повістки. При цьому, висновки суду, викладені в мотивувальній частині рішення, не відповідають дійсності та суперечать наявним у справі доказам.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.
Представник позивача в апеляційному суді проти задоволення скарги заперечила та просила залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду в частині задоволення вимог ОСОБА_3 щодо розірвання шлюбу, укладеного між нею та ОСОБА_2, не є предметом апеляційного оскарження, тому його законність та обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевіряється.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами 12.08.2005 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві зареєстровано шлюб, про що вчинено актовий запис №590 (а.с.3).
Сторони є батьками дітей: сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4); дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6) та сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.5).
В рішенні суду зазначено, що «з огляду на пояснення позивача та пояснення відповідача, що викладені в заяві про перегляд заочного рішення, вбачається, що сім'я ОСОБА_2 з 2014 року проживали в м. Рига ЛатвійськоїРеспубліки, сторони з травня 2017 року припинили шлюбні відносини, спільне господарство не ведуть, позивач разом з дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_6 повернулись в Україну, а дочка ОСОБА_5 залишилась з батьком, на даний час існує спір про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6, про інші спори, що пов'язані з сімейними правовідносинами, сторони не повідомили».
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_2 посилався на те, що у суду першої інстанції відсутні підстави для висновку про встановлення часу окремого проживання подружжя, з ким із батьків, та де проживають діти, оскільки дані факти не були предметом з'ясування в судовому засіданні.
Разом із тим, дані відомості, які відповідач просить виключити з мотивувальної частини рішення, не встановлювались судом в якості фактів, а зазначені ним лише в якості пояснень сторін, взятих як з тексту позовної заяви ОСОБА_3, так і з тексту заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення, в якій сам апелянт зазначає: «спочатку у лютому 2017 року позивач без мого відома та згоди відправила до Києва сина ОСОБА_4, а потім у травні, не взявши з собою речей та сказавши, що їде до наших друзів на дачу, взяла з собою нашого сина ОСОБА_6 та поїхала жити у м. Київ. Я неодноразово просив її повернутися та привезти ОСОБА_6, який зараз дуже сумує, проживаючи окремо» (а.с.47).
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 законності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують, в зв'язку із чим відхиляються колегією суддів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_2 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
РішенняСвятошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий :
Судді: