Головуючий у суді першої інстанції Ладиченко С.В.
Єдиний унікальний номер справи №752/22430/17
Апеляційне провадження № 22-ц/824/3378/2019
04 квітня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мережко М.В.,
суддів - Верланова С.М., Савченка С.І.,
секретар - Тютюнник О.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Національної поліції України в м. Києві про встановлення порядку користування житловим приміщенням .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, -
У листопаді 2017 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що її чоловік, ОСОБА_2, 24 грудня 2013 року отримав житлове приміщення у сімейному гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 26,2 кв.м. Вказане житлове приміщення ОСОБА_2 отримав згідно ордеру №5 від 24 грудня 2013 року на сім'ю із чотирьох осіб - він - ОСОБА_2, вона - ОСОБА_3, та двох дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано.
Після розірвання шлюбу позивач залишилася проживати із дітьми у спірному житловому приміщенні. Відповідач, хоч і зареєстрований за цією адресою, однак у квартирі не проживає. Останнім часом стала з'являтися стороння жінка, яка назвалася дружиною ОСОБА_2, і погрожувати виселенням із квартири позивача та її дітей.
Позивач зазначає, що відповідач чинить їй перешкоди у користуванні житловим приміщенням, просила встановити порядок користування ,залишивши їй з дітьми у користуванні житлову кімнату № 7-16 Б , відповідачу ОСОБА_2 кімнату № 7-16 А , а всі інші підсобні приміщення залишити в загальному користуванні сторін, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні житловим приміщенням, стягнути судові витрати .
Заочним рішення Голосіївського районного суду м. Києва позов задоволено.
Встановлено порядок користування квартирою (блок) АДРЕСА_1, залишено у користуванні за ОСОБА_3 та її неповнолітніми дітьми кімнату 7-16 Б, а за ОСОБА_2 кімнату 7-16 А, всі інші підсобні приміщення цієї квартири ( блоку) залишено в загальному користуванні співмешканців.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 та їх дітям у користуванні квартирою (блоком) АДРЕСА_1. Стягнуто судові витрати з ОСОБА_2 в сумі 640 грн .
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 24 листопада 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення . ( а.с. 152-153) .
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права , та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі зазначав, що суд неповно з'ясував обставини, не встановив правові підстави для задоволення позову, не зазначив відповідно до яких норм права встановив порядок користування спірними приміщеннями у гуртожитку.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 зазначила, що рішення суду є законним і обґрунтованим , відповідає встановленим обставинам .
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що вимоги є обґрунтованими, і, відповідно до ст. 64 ЖК України, позивач має рівні права із відповідачем як член сім'ї наймача .
Такі висновки суду не відповідають обставинам справи і не ґрунтуються на вимогах закону.
Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2, 24 грудня 2013 року отримав житлове приміщення у сімейному гуртожитку для тимчасового проживання за адресою : АДРЕСА_1, яка складається з двох житлових кімнат загальною площею 26,2 кв.м. Вказане житлове приміщення ОСОБА_2 отримав згідно ордеру №5 від 24 грудня 2013 року на сім'ю із чотирьох осіб - він - ОСОБА_2, вона -ОСОБА_3, та двох дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с. 10).
У житловому приміщенні зареєстровані сторони та їх неповнолітні діти ( а.с. 11) .
Сторони не заперечували ту обставину, що житлове приміщення має статус сімейного гуртожитку .
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 серпня 2015 року шлюб між сторонами розірвано ( а.с. 12-13) .
Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 зверталася із заявою про встановлення їй окремої плати за користування кімнатою у гуртожитку ( а.с. 99) . Згідно листа ГУ МВС України в м. Києві від 01 червня 2016 року ОСОБА_3 роз'яснено, що у Житловому Кодексі України, примірному положенні про гуртожитки розподіл особового рахунку по кімнатах в гуртожитку не передбачено ( а.с. 100).
Питання користування службовими жилими приміщеннями регулює глава 3 ЖК України.
Положення ЖК України щодо користування житловими приміщеннями в будинках державного та громадського житлового фонду не розповсюджуються на житлові приміщення , які мають статус гуртожитків . Правове визначення поняття гуртожитку наводиться у ст.. 127 ЖК України та ПостановіРади Міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1985 року , відповідно до яких гуртожитки - це призначені для проживання одиноких громадян приміщення , якими спільно користуються кілька осіб ,що не перебувають у сімейних стосунках , або приміщення призначені для проживання окремих сімей . Гуртожитки призначаються для проживання робітників , службовців , студентів , учнів, а також інших у період роботи або навчання . При цьому слід зазначити,що наймачі житлового приміщення спеціального призначення і члени їх сімей користуються приміщеннями з деякими обмеженнями , оскільки на них не поширюються правила ст..ст. 73, 79-83,85,90, ч. 6 ст. 101, не мають права змінити договір найму житлового приміщення ст..ст. 103-106 ЖК України .
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи що виникають з цивільних, земельних,трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин крім справ розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства .
За змістом процесуальних норм ( ст.ст.4 ,19 ЦПК України ) об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту. Аналогічні роз'яснення містить п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК) , то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).
При цьому неправильно обраний спосіб захисту права власності чи іншого речового права не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви чи залишення її без руху, а в певних випадках за таких обставин може бути відмовлено в позові.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивач просив встановити порядок користування житловими приміщеннями у сімейному гуртожитку, а відтак, помилково послався на норми ст.ст. 58, 64 ЖК України .
Жодна із наведених позивачем норм не регулює встановлення порядку користування житловим приміщенням у сімейному гуртожитку, а відтак правові підстави для задоволення позову відсутні .
Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини. Відсутність порушеного права, чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про достатність правових підстав для задоволення позову про встановлення порядку користування житловим приміщенням у сімейному гуртожитку , за таких обставин рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,376,381 - 384 ЦПК України , колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 квітня 2018 року скасувати, ухвалити у справі нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління Національної поліції України в м. Києві про встановлення порядку користування житловим приміщенням відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції .
Повний текст судового рішення буде виготовлений не пізніше 11 квітня 2019 року.
Головуючий
Судді