Суддя-доповідач: Епель О.В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
08 квітня 2019 року Справа № 810/1545/18
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г. у м. Києві, перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «МАІЗ» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
Приватне підприємство «МАІЗ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просило суд:
1) визнати протиправними та скасувати:
- рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.02.2018 року № 583349/37082873 відносно податкової накладної ПП «Маіз» від 21.11.2017 року № 6;
- рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.02.2018 року № 583350/37082873 відносно податкової накладної ПП «Маіз» від 17.11.2017 року № 5;
- рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 02.02.2018 року № 583348/37082873 відносно податкової накладної ПП «Маіз» від 22.11.2017 року № 7.
2) зобов'язати Державну фіскальну службу України здійснити реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- податкової накладної № 6 від 21.11.2017 року, виписаної постачальником ПП «Маіз» покупцю МППФ «Ерідон», на суму 473 680, 74 грн., в т.ч. ПДВ - 78946, 79 грн., днем її фактичного подання до реєстрації -13.12.2017;
- податкової накладної № 5 від 17.11.2017 року, виписаної постачальником ПП «Маіз» покупцю ТОВ «Біріт-Фортуна К», на суму 50 000, 00 грн., в т.ч. ПДВ - 8 333, 33 грн., днем її фактичного подання до реєстрації -13.12.2017;
- податкової накладної № 7 від 22.11.2017 року, виписаної постачальником ПП «Маіз» покупцю ТОВ «Вега Агро», на суму 56 847, 34 грн., в т.ч. ПДВ - 9 474, 56 грн., днем її фактичного подання до реєстрації -13.12.2017.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2018 року було залишено без руху, а ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року - повернуто внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року наведені апелянтом в його скарзі причини пропуску строку на апеляційне оскарження було визнано неповажними, зазначену апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк для усунення її недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляції без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із обґрунтуванням поважності причин його пропуску та сплати судового збору у відповідному розмірі за реквізитами, вказаними в ухвалі суду.
Колегія суддів встановила, що копію зазначеної ухвали апелянтом було отримано 18.03.2019 р., що підтверджується зворотнім поштовим повідомленням, яке надійшло до апеляційного суду 08.04.2019 р.
Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги ДФС є 28.03.2019 р.
Однак, станом на 08.04.2019 р. недоліки щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою апелянтом не усунуті і докази сплати судового збору суду не надано.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
При цьому, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, які реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Тож, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
З викладеного вбачається, що довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.
Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.11.2018 р. у справі 804/958/17, від 17.10.2018 р. у справі № 808/2282/15, від 01.10.2018 р. у справі № 813/4076/15, від 20.04.2018 р. у справі № 822/2337/17, від 17.10.2018 р. у справі № 810/1802/17, від 02.10.2018 р. у справі № 805/3544/17-а та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для колегії суддів при розгляді вищевказаного клопотання апелянта.
При цьому, колегія суддів також враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 299, ч. 2 ст. 321, ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «МАІЗ» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач
Судді: