Справа № 2а-16510/12/2670 Головуючий у 1 інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
03 квітня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишиної О.М. Борейка Д.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року у справі за заявою Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Національної комісії що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним наказу та поновлення на роботі, -
Позивач - ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Цая В.М. від 31.10.2012 р. № 505-к "Про звільнення ОСОБА_7 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг";
- зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг поновити ОСОБА_5, яку було звільнено з посади заступника директора юридичного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на рівнозначній посаді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
- стягнути з Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2013 року скасовано, а справу №2а-16510/12/2670 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг задоволено частково. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2017 року про роз'яснення судового рішення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року про перегляд такої ухвали та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року скасовано.
В той же час, 25 січня 2018 року до суду першої інстанції від Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг надійшла заява про перегляд постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року заяву залишено без задоволення.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
02 квітня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з ліквідації Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України Цая В.М. від 31.10.2012 № 505-к "Про звільнення ОСОБА_5 за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг". Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг поновити з 02.11.2012 р. ОСОБА_5, яку було звільнено з посади заступника директора юридичного департаменту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, на рівнозначній посаді у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2012 року по 18.05.2017 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 19 вересня 2018 року по справі №2а-16510/12/2670, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 травня 2017 року скасовано в частині зобов'язання Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.11.2012 р. по 18.05.2017 р., відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, та ухвалено в цій частині нову, якою стягнуто з Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 02.11.2012 р. по 18.08.2017 р. у розмірі 507 875,16 грн. (п'ятсот сім тисяч вісімсот сімдесят п'ять) гривень 16 копійок, за вирахуванням всіх необхідних податків та зборів.
У заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, як на нововиявлену обставину, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг посилалася на те, що 09.01.2018 року вона отримала роз'яснення Національного ангенства України з питань державної служби, з якого заявник дізнався про те, що листом Головного управління державної служби України від 08 травня 2009 року №3155/42-09 повідомлено Держфінпослуг, що продовження терміну перебування на державній службі ОСОБА_5 не погоджується.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, виходив з того, що твердження представника заявника, що отримання лише 09 січня 2018 року з архіву листа Головного управління державної служби України від 08 травня 2009 року №3155/42-09, адресованого Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг на її звернення від 25 березня 2009 року №4224/17-5, яким не погоджено позивачу терміну перебування на державній службі, є безпідставним, оскільки Національна комісія, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, приймала участь у розгляді даної справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній та касаційній інстанціях. Також, матеріали справи містять ряд актів приймання-передавання документів від Держфінпослуг в архів Нацкомфінпослуг.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 ч. 1, ч.ч. 2, 4, 6 ст. 361 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно із частиною 2 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень, у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Аналогічна норма була закріплена в п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, у редакції, чинній до 15.12.2017 року.
Згідно з ч. 4 ст. 361 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017 року), не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Варто наголосити, що частиною 6 ст. 361 КАС України визначено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі «Правєдная проти Росії» від 18.11.2004 р. зазначає, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
Згідно із пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» від 27.02.1981 р. за №1 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.1998 року № 15, як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановлення рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли знати заявник і суд (наприклад, виявлення факту, що сторона була недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований заповіт на майно, наявність даних про недійсність розірваного судом шлюбу, вказівки Конституційного Суду України про преюдиціальність його рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів, пов'язаних із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта тощо).
Крім того, у Розділі І постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 22.05.2015 року № 7 «Про узагальнення судової практики розгляду адміністративними судами заяв про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, а це, передусім, ті, що взагалі не були предметом розгляду по даній адміністративній справі в адміністративному суді, у зв'язку з тим, що вони не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи.
Крім того, слід зазначити, що не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що судами встановлено, що позивач перебувала на службі у Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з грудня 2003 року, в 2007 році досягла пенсійного віку (55 років).
Чинними на той момент положеннями статті 23 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу» було передбачено, що граничний вік перебування на державній службі для жінок становить 55 років.
Наказом Головного управління державної служби від 25.04.2007 р. №3358/42-07 позивачу погоджено продовження терміну перебування на державні службі до 18.05.2009 р. (Т. 1 а.с. 55).
Наказом Головного управління державної служби від 02.06.2009 р. №7345/17-5 строк перебування позивача на державній службі було продовжено до 18 травня 2012 року (Т. 1 а.с. 56).
Таким чином, посилання заявника на ту обставину, що листом Головного управління державної служби України від 08 травня 2009 року №3155/42-09 повідомлено Держфінпослуг, що продовження терміну перебування на державній службі ОСОБА_5 не погоджується, дійсно є безпідставним.
Разом з цим, матеріали справи свідчать, що позивача було протиправно звільнено наказом від 31.10.2012 р. № 505-к 01.11.2012 р. з посади заступника директора департаменту юридичного забезпечення у зв'язку з ліквідацією Держфінпослуг, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України(т.1. а.с.10), а не у зв'язку із досягненням державним службовцем граничного віку проходження державної служби.
Отже, спірним наказом позивача було звільнено виключно, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Під час вирішення даної справи було встановлено незаконність звільнення позивача з наведених у зазначеній нормі підстав. Поряд із цим, встановлена судом незаконність звільнення обумовлює необхідність поновлення порушених прав позивача і не ставиться у залежність від інших факторів, які не стосувалися підстав звільнення, в тому числі щодо віку працівника.
У зв'язку із чим, посилання заявника на вищевказану обставину, як нововиявлену також є необґрунтованим.
Так, 30.12.2011 р. набрав чинності Закон України від 9 грудня 2011 року N 4161-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо граничного віку перебування на державній, дипломатичній службі та службі в органах місцевого самоврядування».
Вказаним Законом були внесені зміни до статті 23 Закону України від 16 грудня 1993 року N 3723-XII «Про державну службу» та встановлено, що граничний вік перебування на державній службі становить 65 років, що спростовує наведені вище доводи скаржника.
Разом з тим, на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року по справі № 2а-16510/12/2670, ОСОБА_5 підлягає поновленню на посаді з дня, наступного за днем її незаконного звільнення, тобто, з 02.11.2012 р., однак наведене не позбавляє позивача права залишити службу, у зв'язку з досягненням пенсійного віку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що обставини, на які посилається заявник у даній справі, не є нововиявленими, у розумінні КАС України, та не надають достатніх правових підстав для перегляду остаточного рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили.
В силу ч. 4 ст. 368, ч. 1 ст. 369 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не підлягає задоволенню, оскільки наведена в ній обставина, не є нововиявленою, в розумінні ст. 361 КАС України.
Згідно ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 250, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Ганечко О.М. Кузьмишина О.М.
Повний текст постанови виготовлено 08.04.2019 року