01 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 755/2737/18
провадження № 61-6331ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Журавель В. І. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування шкоди,
встановив:
У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання останньої повернути йому майно у належному стані за договором, а саме: крісло-груша - 7 штук вартістю 700 грн; комплект м'яких меблів - 14 7 штук вартістю 11 000 грн; станція 1С - 17 штук вартістю 4 000 грн; льодогенератор на 8 кг - 1 штука вартістю 4 000 грн; касовий апарат - 17 штук вартістю 1 250 грн; блендер ручний - 1 штука вартістю 175 грн; плита електрична на 6 конфорок - 1 штука вартістю 3 500 грн; полиця двоярусна нержавіюча сталь мала - 1 штука вартістю 750 грн; полиця двоярусна нержавіюча сталь велика - 1 штука вартістю - 1 250 грн; холодильник зі скляними дверима - 3 штуки вартістю 4 500 грн; пральна машина - 1 штука вартістю 800 грн; льодогенератор на 50 кг - 1 штука вартістю 7 000 грн; посудомийна машина - 1 штука вартістю 9 000 грн; сервер - 1 штука вартістю 1 000 грн; МФО - 1 штука вартістю 750 грн; морозильна камера двох дверкова - 1 штука вартістю 3 500 грн; вакуматор - 1 штука вартістю 3 000 грн. У випадку відсутності або неможливості повернення переліченого майна просив стягнути його вартість - 65 675 грн, а також грошові кошти за користування майном у розмірі 6 300 грн і 54 810 грн моральної шкоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У березні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, у якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі становить 126 785 (65 675 + 6 300 + 54 810) грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн * 100 = 192 100 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Верховний Суд таких випадків також не встановив.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Із урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про повернення майна, стягнення коштів та відшкодування шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Суддя В. І. Журавель