Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/944/18
Провадження № 1-кп/553/32/2019
Іменем України
08.04.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників-адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за ч.2 ст.187 КК України, -
До Ленінського районного суду м. Полтави надійшли матеріали кримінального провадження № 1201817003000240 від 13.03.2018 року з обвинувальним актом та відповідними додатками за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначив на наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 при вирішенні клопотання прокурора покладався на розсуд суду.
Захисник-адвокат заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив обрати більш м'який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , а його захисник-адвокат підтримав думку обвинуваченого ОСОБА_4 та захисника-адвоката останнього.
Заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, вивчивши наявні у суду матеріали справи, суд приходить до наступного.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Полтави від 21.02.2019 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів.
Відповідно до ч.1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі „Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У відповідності до ст. 5 п. „С" Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд, у відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків в місці його проживання, репутацію, майновий стан.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора та необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У відповідності до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Враховуючи те, що на даний час обвинувачений ОСОБА_4 утримується в Державній установі «Полтавська установа виконання покарань «№23» Міністерства юстиції України, в нього закінчується строк тримання під вартою, обставини які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого вищевказаного запобіжного заходу не змінились, суд приходить до висновку щодо необхідності продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді тримання під вартою - продовжити на строк 60 (шістдесят) днів.
Строк застосування запобіжного заходу рахувати з 08 квітня 2019 року 16 год. 21 хв. по 07 червня 2019 року 16 год. 21 хв. включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1