20.03.2019 року м.Дніпро Справа № 904/3924/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
представники сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №3 від 14.01.2019 р., адвокат;
представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 року у справі № 904/3924/18 (суддя Красота О.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ", м.Олешки Херсонської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА", м.Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 645 891,38 грн,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 10.01.2019 року у справі № 904/3924/18 позов задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКАМА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ", 22 957,29 грн. пені, 2 026,64 грн. 3% річних, 1 865,41 грн. інфляційних витрат, судовий збір у розмірі 1 488,22 грн.
Провадження у справі в частині суми 179 102,84 грн. закрито.
В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що:
- відповідач в порушення умов Договору поставки №ТА 0011599-17 від 04.05.2017 року своєчасно не оплатив вартість отриманого товару;
- станом на 17.05.2018 року (на час звернення позивача до суду) позивач обліковував заборгованість відповідача перед ним в сумі 614 102,84 грн.;
- в ході розгляду справи сторони підтвердили відсутність заборгованості, про що до матеріалів справи надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 18.10.2018 року;
- з акту звірки вбачається, що позивачем безпідставно було завищено розмір фактичної заборгованості відповідача перед позивачем на суму 435 000,00 грн., що вказує на недоведеність вимог про стягнення заявленої в позові суми.
Враховуючи встановлені обставини, суд зазначив, що в частині недоведеної суми в задоволенні позову слід відмовити, в частині обґрунтованих вимог на суму 179 102,84 грн. провадження у справі слід закрити за відсутністю предмету спору. Однак вимоги позивача про стягнення пені є правомірними відповідно до п.8.2 договору, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних правомірні згідно ст.625 ЦК України та підлягають задоволенню.
Суд зазначив, що розрахунок пені, 3% та інфляційних, проведений позивачем, містить помилки; провів власний розрахунок та позов в цій частині задовольнив частково.
Не погодившись з рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 року у справі № 904/3924/18 в частині стягнення з відповідача 22 957,29 грн. пені, 2 026,64 грн. 3% річних, 865,41грн. інфляційних втрат та 1488,22 грн. витрат по сплаті судового збору. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає на те, що в порушення п. п. 1,3, 9,10 ст. 60, ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява підписана неуповноваженою особою ТОВ "ДУНАПАК ТАВРІЯ". З тексту довіреності б/н від 02.01.2018 року на ім'я представника позивача ОСОБА_2 вбачається, що дана довіреність видана на представництво лише в судах загальної юрисдикції, про що прямо вказано у пункті 2 довіреності. Подальша вказівка у тексті довіреності на те, що представник ОСОБА_2 має право, в тому числі, представляти інтереси товариства в господарських судах, на думку апелянта, не може бути належним підтвердженням такого представництва.
Крім того, як зазначає скаржник, з п.2.1.3. договору про надання юридичних послуг від 01.01.2018 року, укладеного між адвокатом ОСОБА_2 та замовником - ТОВ "ДУНАПАК ТАВРІЯ", вбачається перелік дій, на які представник має повноваження. Права адвоката ОСОБА_2 на підписання позовної заяви від імені ТОВ "ДУНАПАК ТАВРІЯ" та додатків до неї договір не містить.
Також апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на недопустимих доказах, що є порушенням ст. ст. 91, 164 ГПК України та п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, чинний від 01.09.2003року.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив.
Відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст. 202 ГПК України).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представника апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДУНАПАК ТАВРІЯ" (далі-постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АКАМА" (далі-покупець, відповідач) було укладено договір поставки №ТА001599-17 (далі-договір) (а.с.14-17).
Встановлено і не заперечується сторонами, що в порушення умов договору ( п.1.1., 3.2.) відповідач своєчасно не здійснив оплату отриманого товару та на час звернення позивача до суду мав заборгованість. Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 року по 18.10.2018 року заборгованість відповідача перед позивачем відсутня.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг в розмірі 614 102,84 грн., а актом звірки (а.с.93-94) підтверджено, що позивачем поставлено товар на суму 2 253 089,04 грн., сплачено відповідачем 1 777 982.64 грн., то на час звернення позивача до суду заборгованість існувала.
З огляду на положення п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України суд правомірно закрив провадження в частині вимог, щодо яких відсутній предмет спору - про стягнення 179 102,84 грн., а в іншій частині - про стягнення 435 000 грн. прийняв законне рішення про відмову у стягненні вказаної суми, наявність якої як боргу не була доведена.
Щодо стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат, апелянт зазначені доводи суду не спростовує, однак колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що правові підстави для стягнення та розмір стягуваних сум судом обґрунтовані та визначені вірно.
В частині доводів скаржника про відсутність повноважень представника позивача на підпис позовної заяви від імені ТОВ "ДУНАПАК ТАВРІЯ", колегія суддів дійшла висновку, що вони суперечать змісту довіреності на ім'я представника Товариства позивача ОСОБА_2, в якій зазначено про надання вказаній особі представляти інтереси підприємства в судах, в тому числі господарських (а.с.38).
Повноваження адвоката ОСОБА_2 підтверджуються ордером та договором про надання юридичних послуг від 01.01.2018 року (а.с.35-37).
Є безпідставними і доводи скаржника про прийняття судом рішення на підставі неналежних доказів.
Так, відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними доказами, в розумінні ст.76 ГПК України, є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Так, представником позивача надані суду першої інстанції копії: договору поставки №ТА 001599-17 від 04.05.2017 року, додаткової угоди №1 до договору поставки, специфікації, видаткові накладні, довіреності, товарно-транспортні накладні та інші докази, які завірені представником позивача з поміткою: "Згідно з оригіналом". Дата засвідчення доказу представником позивача дійсно відсутня.
В суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву представник відповідача жодним чином не зазначав на недостовірність доказів у даній справі.
Крім того, в процесі розгляду справи відповідач погасив заборгованість і сторони актом звірки взаємних розрахунків, про який зазначено вище, підтвердили відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.
З урахуванням вказаних обставин, відсутність дати посвідчення копії оригіналу доказу не є підставою для висновку про неналежність доказів, наданих позивачем.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У даній справі апелянт висновки оскаржуваного рішення не спростував, апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає. Судові витрати за її розгляд слід віднести на апелянта згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 року у справі № 904/3924/18 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАМА".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков
Повний текст складено 08.04.2019 року.