ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відмову у відкритті апеляційного провадження
"08" квітня 2019 р. Справа № 906/381/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.18р. у справі №906/381/18(суддя Шніт А.В. м.Житомир, повне рішення складено 23.11.2018)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця"
до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство"
за участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Одеської митниці ДФС; Управління Служби безпеки України в Одеській області; Головного управління національної поліції в Одеській області;
за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реілтранс"
про стягнення 926083,49 грн.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 позов Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця": 645168,43грн - плати за користування вагонами; 277389,16грн - збору за зберігання вантажу у вагонах; 3233,10грн - збору за проведення маневрової роботи; 292,80грн - збору за повідомлення; 13891,25грн - судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" 01.03.2019 звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Крім того, скаржником при поданні апеляційної скарги подана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, залишено без руху. Запропоновано Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та надати суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз'яснено Державному підприємству "Словечанське лісове господарство", що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
04.04.2019 на адресу суду від Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвали суду від 13.03.2019, до якої додані докази надсилання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", Одеській митниці ДФС; Управлінню Служби безпеки України в Одеській області; Головному управлінню національної поліції в Одеській області, Товариству з обмеженою відповідальністю "Реілтранс".
Крім того, до заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, як зазначені в ухвали суду від 13.03.2019 скаржником додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, яка надійшла до суду від скаржника 04.04.2019 разом з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвали суду від 13.03.2019, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.18р. у справі №906/381/18, оскільки наведені у заяві підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані судом неповажними, враховуючи наступне.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2019 у справі №906/381/18 при розгляді заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 встановлено, що в обґрунтування заяви про поновлення пропущеного процесуального строку на оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018, поданої при поданні апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що, враховуючи ту обставину, що відповідачем в грудні 2018 року була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, однак ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху, з підстав не сплати судового збору за подання апеляційної скарги та було надано строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги - 10 днів з для вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. До Північно-західного апеляційного господарського суду відповідачем було подане, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, адже у відповідача, як на момент подачі вперше апеляційної скарги існувало податкове зобов'язання перед бюджетом, яке становило близько 8,9 млн. грн., так і на даний момент воно залишилося, а також має місце заборгованість по заробітній платі за останні місяці перед працівниками, а тому по сьогоднішній час фінансове становище відповідача не покращилося та дохідна частина відповідача не збільшилася, що у свою чергу унеможливлювало на момент подачі першої апеляційної скарги сплатити судовий збір в розмірі 20836,88 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційну скаргу повернуто.
Враховуючи фінансове становище відповідача, до господарського суду Житомирської області була подана заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, адже загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням суду в цілому без розстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість погасити заборгованість за іншими платежами, податками та зборами, спричинить звільнення працівників.
Також, як вбачається із листа позивача від 27.12.2018 що наказ господарського суду Житомирської області був виданий 18.12.2018, враховуючи навіть те, що відповідачем було подано в строки апеляційну скаргу, а тому відповідно рішення господарського суду Житомирської області не набрало законної сили, а наказ на примусове виконання був вже виданий, як видно із самого листа, тому це власне стало приводом та вибором відповідача в перевазі подати заяву про розстрочення виконання рішення, щоб мати можливість розстрочити рівними частинами заборгованість згідно рішення суду та при цьому здійснити погашення податкового зобов'язання, адже дії позивача, як вбачалося із змісту листа могли привести до примусового виконання рішення суду, накладення арешту на рахунки відповідача, що заблокувало б всю господарську діяльність відповідача, ніж здійснювати виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 р. щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Тому відповідачем був здійснений вибір та прийняте на думку відповідача правильне та необхідне рішення щодо здійснення розстрочення виконання рішення суду, адже подання наказу господарського суду Житомирської області від 18.12.2018 на примусове виконання погіршило б фінансове становище відповідача, адже саме на нього поклалися додаткові витрати, а саме сплата авансового внеску та виконавчий збір за примусове виконання рішення суду.
Отже, як вважає відповідач, в даному випадку пропущений строк подання апеляційної скарги не є значним, а він у свою чергу обумовлений вказаними об'єктивними та поважними причинами.
Однак, суд апеляційної інстанції вказані доводи скаржника не визнав поважними для поновлення пропущеного строку, з наступних підстав.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Тобто, перебіг строку на оскарження в апеляційному порядку судового рішення визначено в законодавчому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення суду ухвалене господарським судом Житомирської області 15.11.2018, повний текст якого складений 23.11.2018, отже, строк подання апеляційної скарги сплив 13.12.2018.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 1000230441166 оскаржуване рішення суду отримано скаржником - 30.11.2018(а.с. 63 т.3)
Державне підприємство "Словечанське лісове господарство" звернулося з апеляційною скаргою 01.03.2019, про що свідчить відмітка органу зв'язку "Укрпошта" на поштовому конверті в якому надійшла апеляційна скарга на адресу господарського суду Житомирської області, а отже апеляційна скарга подана з пропуском встановленого статтею 256 ГПК України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду.
Згідно ч.2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Отже, як встановлено судом, станом на дату подання апеляційної скарги 01.03.2019 скаржником пропущений двадцятиденний строк, який надає право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Відповідачем 14.12.2018 була подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018(а.с. 89 т.3).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 апеляційну скаргу було залишено без руху, з підстав не сплати судового збору за подання апеляційної скарги та було надано строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги - 10 днів з для вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху(а.с. 71 т.3).
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 було відмовлено в задоволені клопотання відповідача про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та апеляційну скаргу повернуто(а.с.80 т.3).
Однак, як вбачається з матеріалів справи скаржником після постановлення ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 про повернення апеляційної скарги до 01.03.2019 не вчинено жодних дій для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018.
Посилання скаржника на подання до господарського суду Житомирської області заяв про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15 листопада 2018 року, суд вважав необґрунтованими, оскільки дані процесуальні дії скаржника жодним чином не підтверджують неможливість подання апеляційної скарги на вищезгадане рішення суду.
У відповідності до частини першої статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак, статтею 119 Господарського процесуального кодексу України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №910/3108/18.
Суд, також звернув увагу на положення, закріплені у статті 129 Конституції України, згідно яких основними засадами судочинства є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм процесуального права.
Однак, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
У силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."
Розглянувши зазначену заяву, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 13.03.2019 прийшов до висновку, що наведені скаржником в обґрунтування заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об'єктивно непереборними та такими, що не давали змоги Державному підприємству "Словечанське лісове господарство" у справі №906/381/18 звернутись до суду із апеляційною скаргою, оформленою відповідно до вимог статті 258 Господарського процесуального кодексу України з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Крім того, суд відзначив, що до зазначеної заяви скаржник не додав жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують обставини, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальної дії, а саме: усунення недоліків апеляційної скарги Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, з якою останній звернувся 14.12.2018 до суду апеляційної інстанції, в строк встановлений ухвалою суду Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2018 у справі №906/381/18(а.с 71 т.3).
Суд апеляційної інстанції зазначив, що за відсутності в матеріалах поданої апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження доводів скаржника, суд позбавлений можливості визнати зазначені причини пропуску процесуального строку поважними.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_1 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів для прискорення процедури розгляду, то скаржник, отримавши ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №906/381/18 про повернення апеляційної скарги з усіма доданими документами без розгляду, з метою добросовісного користування процесуальними правами учасника судового процесу згідно вимог статті 43 ГПК України повинен був у найкоротші строки звернутись повторно із апеляційною скаргою та клопотанням (заявою) про поновлення строку з наданням суду відповідних пояснень та доказів поважності його пропуску.
Вищевказане свідчить, що можливість повторного звернення із апеляційною скаргою у найкоротші строки (після отримання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 у справі №906/381/18) залежала виключно від самого скаржника, а отже зазначені причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд визнає неповажними.
Інших обґрунтованих підстав з належними письмовими доказами неможливості звернення з апеляційною скаргою скаржником не зазначено.
04.04.2019 на адресу суду від Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, які зазначені в ухвали суду від 13.03.2019, до якої додано заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.
Проте, в результаті аналізу поданої 04.04.2019 заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18, колегією суддів встановлено, що скаржник посилається на всі обставини, які були зазначені ним в попередній заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження при поданні апеляційної скарги, зокрема: на відсутність коштів для сплати судового збору при поданні попередньої апеляційної скарги, на подання заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018, що на думку апелянта є переважною процесуальною дією над поданням апеляційної скарги на оскаржуване рішення.
Інших підстав неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку скаржником не зазначено ні в заяві, поданої разом з апеляційною скаргою, ні в доданій до неї заяви про усунення недоліків (вх.864/19 від 04.04.2019).
Крім того, колегія суддів відзначає, що судом в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.01.2019 про повернення апеляційної скарги у справі 906/381/18 надана правова оцінка відсутності коштів у відповідача для сплати судового збору при поданні попередньої апеляційної скарги(а.с. 80 т.3).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Житомирської області від 28.02.2019 в задоволенні заяви Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" від 15.01.2019 про розстрочку виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 відмовлено(а.с. 188-189 т.3).
04.03.2019 Державним підприємством "Словечанське лісове господарство" до господарського суду Житомирської області подано повторно заяву про розтрочку виконання рішення суду рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18(а.с. 194-197 т.3).
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.03.2019 зупинено провадження із розгляду заяви ДП "Словечанське лісове господарство" від 01.03.2019 про розстрочення виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 до перегляду в порядку апеляційного провадження рішення суду від 15.11.2018.
Враховуючи дані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач в результаті різноманітності власних процесуальних дій прагне до не виконання чи затягування виконання рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.
Разом з тим, враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини у справах "IIhan v. Turkey" та "Bellet v. France" з наступних підстав.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «ОСОБА_2 проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «ОСОБА_3 проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Поряд з цим, суд наголошує, що безпідставне поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції може бути розцінене як порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Колегія суддів відзначає, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").
Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09.10.1979, п. 24, Series A N 32, та "ОСОБА_4 проти Іспанії", заява N 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_4 проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (див., наприклад, Monnel and Morris v. the United Kingdom, рішення від 02.03.1987, серія A, N 115, с. 22, п. 56, а також Helmers v. Sweden, рішення від 29.10.1996, серія A, N 212-A, с. 15, п. 31).
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "ОСОБА_5 проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
За таких обставин, вищезазначені доводи скаржника не можуть бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою та відхиляються судом, як необґрунтовані в розумінні ст. 119 ГПК України.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенцї про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до практики Суду держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (див. рішення у справах "Делкурт проти Бельгії", "Пелевін проти України"). Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення у справах "Мельник проти України", "Мушта проти України").
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Приймаючи до уваги вищевикладене, посилання апелянта, викладені в повторній заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням вищезазначених положень законодавства, судом апеляційної інстанції визнається неповажними та необґрунтованими.
Частиною 4 ст.260 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
З огляду на викладене, враховуючи неповажність підстав пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, а також те, що апелянтом не наведено інших об'єктивних обставин щодо поважності причин пропуску строку на оскарження, судова колегія приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18(вх.№864/19 від 04.04.2019).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи, що наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18 не є поважними, колегія суддів приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Словечанське лісове господарство".
Керуючись ст.119, ст. 234, ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. В задоволенні заяви Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18(вх.№864/19 від 04.04.2019), відмовити.
2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.11.2018 у справі №906/381/18.
3. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Словечанське лісове господарство" (з доданими до неї матеріалами) повернути заявнику.
4. Матеріали справи №906/381/18 повернути до Господарського суду Житомирської області.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, встановленому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.