вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" березня 2019 р. м. Київ Справа№ 910/9712/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Разіної Т.І.
Іоннікової І.А.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018р. (повний текст складено 13.12.2018р.)
по справі №910/9712/18 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Златодом»
про стягнення 49 121,59 грн. та зобов'язання укласти договір
Рішенням Господарського суду Києва від 03.12.2018р. у справі №910/9712/18 в позові відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження факту понесення витрат на утримання майна відповідача та доказів їх розміру, які він просить суд стягнути.
Крім того, в порушення вимог ст. 181 Господарського кодексу України позивач не надав суду проекту договору.
Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018р. у справі №910/9712/18 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що припинив надання житлово-комунальних послуг по житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська, 55 з 16.05.2018р., проте за обслуговування ІТП та насосної апелянтом понесені витрати за період з 16.05.2018р. по липень 2018р. на суму 8 766,19 грн. Листом №1461 від 12.06.2018р. позивач надіслав відповідачу два примірники договору про компенсацію витрат на утримання неподільного майна.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018р. по справі №910/9712/18.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Златодом» заперечує проти апеляційної скарги, посилаючись на те, що з 10.10.2017р. відбулась відмова від послуг обслуговуючої компанії ТОВ «ПУЕЦ» відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленого протоколом №3 загальних зборів співвласників від 22.07.2017р. та було прийнято рішення про самозабезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку №55 по вулиці Златоустівська місті Києві. В матеріалах справи відсутні докази обслуговування апелянтом ІТП та насосної.
Відповідач зазначає, що відсутні правові підстави для зобов'язання укласти договір, оскільки відповідно до ст. 179 та ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України укладення договору є обов'язком для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Від відповідача надійшли письмові додаткові пояснення.
Від позивача надійшли письмові пояснення.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019р. розгляд справи відкладався за клопотанням позивача.
Відповідно до ч. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Разом з цим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу апелянта на те, що відповідно до ст. 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції не визнавав явку обов'язковою.
За таких обставин, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
05.12.2012р. рішенням Правління Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київмісьбуд», оформлене протоколом засідання Правління №47, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» визначено експлуатуючою організацією будинків по об'єкту «Житлові будинки з підземними гаражами та об'єктами соціально-побутової сфери в кварталі, обмеженому вулицями Павлівською, Чорновола та Златоустівською у Шевченківському районі м. Києва». Передано на баланс, обслуговування і експлуатацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» вказаний житловий будинок. /а.с. 18/.
По актам прийому-передачі від 01.09.2014р було передано будинки, по вул. Чорновола, 27 та вул. Златоустівська, 55, Товариству з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр». /а.с. 19-26/.
05.07.2016р. відбулася державна реєстрація Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Златодом».
22.07.2016р. відбулися загальні збори членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Златодом», які прийняли рішення, зокрема, про самозабезпечення потреб співвласників будинку по вул. Златоустівська, 55 починаючи з 01.10.2017р. та відмову від послуг обслуговуючої організації - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», починаючи з 01.10.2017р.
Відповідно до ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ст. 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідній редакції, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов'язаний: 1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; 2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов'язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; 3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу; 4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; 5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; 6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм; 7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; 8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; 9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; 10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Позивач зазначає, що за обслуговування індивідуально теплового пункту ним понесені витрати за період з 16.05.2018р. по липень 2018р. на суму 8 766,19грн., проте як вірно встановлено судом першої інстанції позивач в порушення ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України не навів та не довів належними та допустимими доказами понесення вказаних витрат. В матеріалах справи відсутній документально обґрунтований розрахунок стягуваної суми. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що обслуговування ІТП має відшкодовуватись за рахунок відповідача, в якому розмірі та якому порядку, оскільки між сторонами відсутній відповідний договір.
Щодо зобов'язання укласти договір на компенсацію витрат на утримання неподільного майна, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у відповідній редакції, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Златодом» не погоджується з розміром затрат на обслуговування ІТП, оскільки не підтверджені затрати на обслуговування ІТП та відсутня складова тарифу.
Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Таким чином, сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов, щодо ціни, позивачем не вчинено дій, які свідчили б про однозначне волевиявлення щодо укладення договору на чітко визначених і запропонованих умовах.
Враховуючи те, що сторонами не досягнуто істотних умов щодо укладення договору, в свою чергу відсутність письмового договору між сторонами на компенсацію витрат на утримання неподільного майна, відсутні підстави для задоволення позову.
Доводи наведені в апеляційній скарзі спростовують вищенаведеним.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що Господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018р. у справі №910/9712/18.
керуючись ст.ст. 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2018р. у справі №910/9712/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/9712/18 повернути до місцевого господарського суду.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Т.І. Разіна
І.А. Іоннікова