Україна
Донецький окружний адміністративний суд
01 квітня 2019 р. Справа№200/1536/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка О.М. при секретарі судового засідання Рудь Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі Відповідач 1) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому позивач просив суд: 1) визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Донецької області, щодо припинення виплати з травня 2018 року по липень 2018 року пенсії; 2) зобов'язати Слов'янське об'єднане Управління пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) з травня 2018 року по липень 2018 на банківський рахунок № 26207634054667 ТВБВ 10004/0570 філії-Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» ЕДРПОУ 09334702. МФО 335106, 3) допустити до негайного виконання рішення у межах суми пенсії за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З 01 травня 2018 року відповідач припинив виплату пенсії позивачу, а у липні 2018 року відповідачем було проведено поновлення виплати пенсії, виплату якої розпочато у серпні 2018 року.
Ухвалою від 31 січня 2019 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду на 25 лютого 2019 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
25 лютого 2019 року судом відкладено слухання по справі до 11 березня 2019 року.
25.02.2019 року від Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надійшов відзив до суду, відповідно до якого орган Пенсійного Фонду зазначив, що позивач ніколи не перебував на обліку в Бахмутсько - Лиманському об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області.
Ухвалою від 11 березня 2019 року суд ухвалою залучив до участі у справі у якості співвідповідача Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області та відклав слухання по справі на 25 березня 2019 року.
У зв'язку з не явкою представників сторін так не отримання відзиву на позов від Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі Відповідач 2) суд відклав розгляд справи до 01 квітня 2019 року.
01 квітня 2019 року відповідач 2 надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Свою позицію відповідач вмотивовував наступним. Позивач звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою про запит пенсійної справи та прийняття його на облік по матеріалам пенсійної справи. Розпорядженням Управління від 22.05.2015 року за заявою позивача пенсійну справу взято на облік з особливістю переселенець зареєстрований (94 особливість).
12.12.2017 року до управління надійшло рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО про відмову у відновленні виплати пенсії позивачу.
Шляхом злиття з базою УСЗН особливість переселенець зареєстрований (94 особливість) змінено на переселенець не зареєстрований (особливість 93) та з 01.05.2018 року виплату пенсії припинено. Виплата пенсії поновлена на виплатний період серпня 2018 року.
Крім того, Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило, що позивачу нарахована пенсія на додаткову відомість, але борг за минулий період за січень 2018 року, та з 01.05.2018 року по 31.07.2018 року не виплачений у зв'язку із відсутністю фінансування.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВТ 187114, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1. Позивач є пенсіонером за віком (інвалід 3 групи професійне захворювання) про що свідчить пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серія ААЇ № 753449, яке видане 14.06.2017 року.
01 грудня 2014 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить довідка № НОМЕР_2 від 16.02.2018 року. Довідка є чинною та на момент розгляду справи не скасована (доказів її скасування сторонами до суду не надано).
Позивачу було припинена виплата пенсій і він звернувся до відповідача із відповідною заявою.
Відповідач листом від 21.08.2018 року за № 412/К-02-01-08 надав відповідь позивачу, зазначивши що у травні 2018 року, згідно інформації з Інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікативної системи щодо контролю осіб.. .(тривало відсутніх за місцем проживання внутрішньо переміщених осіб), виплату пенсії з 01.05.2018 року припинено. У липні 2018 року було проведено поновлення виплати пенсії, виплату якої було розпочато у серпні 2018 року. Борг за період з травня 2018 року по липень 2018 року буде виплачено за наявності фінансування.
Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб'єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.
Отже, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).
Згідно статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).
Відповідно частини 1 статті 49 Закону України №1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, і закон, який є спеціальним, вичерпних випадків припинення пенсійних виплат не передбачав, але унормовував, що ці інші випадки припинення пенсійних виплат можуть бути передбачені тільки законом.
Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення виплати пенсії могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення територіального органу Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Доказів прийняття такого рішення та доведення його до позивача сторонами суду не надано.
Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у собі не містить, а положення Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та Закону України “Про боротьбу з тероризмом” не містять вказівок про те, що ці закони є спеціальними по відношенню до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Суд констатує, що Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та Закон України “Про боротьбу з тероризмом” не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і пенсії, як і не наділяє органи пенсійного фонду України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення виплати пенсії, як це прямо встановлено частиною 1 статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від СБУ, управління праці та соціального захисту населення, Держприкордонслужби або іншого державного органу про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.
Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.
Суд зазначає, що з квітня 2018 року по час прийняття рішення по справі, постанова Кабінету Міністрів України щодо окремого порядку виплати пенсії не прийнята. Крім того, суд звертає увагу сторін, що конституційне право позивача на отримання пенсії не може бути обмежено з огляду на приписи Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Не виплата пенсії яка гарантована Конституцією України є прямим порушенням статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак “законності”. Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності “законності втручання”, тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
За таких обставин суд вважає обґрунтованими в цій частині вимоги позивача.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у зразковій адміністративній справі № 805/402/18-а від 03.05.2018.
Відповідно до ст. 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Крім того, згідно частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданої відповідно до цього кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачем 2 не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.
З урахуванням вище викладеного, оскільки дії відповідача 2 щодо припинення з травня 2018 року по липень 2018 року виплати пенсії позивачу були протиправними для відновлення порушеного права позивача на отримання пенсії, відповідача дійсно слід зобов'язати відновити позивачу виплату призначеної пенсії з травня 2018 року по липень 2018 року.
Відносно відповідача 1 позивачу повинно бути відмовлено, оскільки позивач ніколи не перебував на обліку відповідача 1 та останнім не було допущено прав позивача.
Відповідно до статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Як встановлено судом під час розгляду справи, право на отримання позивачем пенсії відповідачем не оскаржується та оскільки судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що припинення пенсії позивачу є протиправними діями суб'єкта владних повноважень - Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Отже, згідно з нормами частини другої статті 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення. Таким чином, право позивача щодо виплати раніше призначеної пенсії є абсолютним та не може бути обмежено будь-яким строком.
Правовий висновок щодо неможливості застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія викладений в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18).
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.
Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Таким чином, рішення суду щодо зобов'язання відповідача відновити виплату призначеної пенсії позивачу за віком та виплатити заборгованість, що виникла з травня 2018 року по липень 2018 року підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -
Позовні ОСОБА_1 до Бахмутсько - Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) щодо припинення виплати з травня 2018 року по липень 2018 року пенсії ОСОБА_1.
Зобов'язати Слов'янське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) відновити виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Лизенко, буд. 9А) призначеної пенсії на банківський рахунок № 26207634054667 ТВБВ 10004/0570 філії-Донецького обласного управління АТ «Ощадбанк» ЕДРПОУ 09334702, МФО 335106.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань зі Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 37803258) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Лизенко, буд. 9А) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Допустити до негайного виконання судове рішення в частині виплати пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Лизенко, буд. 9А) у межах суми стягнення пенсії за один місяць.
Повний текст рішення складено та підписано 08 квітня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Кониченко О.М.