08 квітня 2019 року Справа № 160/2058/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши у спрощеному провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України в особі в.о. голови ДЕІ ОСОБА_2, Державної Азовської морської екологічної інспекції в особі в.о. керівника ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів, -
04 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України в особі в.о. голови ДЕІ ОСОБА_2, Державної Азовської морської екологічної інспекції в особі в.о. керівника ОСОБА_3 (далі - відповідачі) про визнання протиправним та скасування індивідуальний акту - наказу ДЕІ № 43 від 30 січня 2019 року «Про переміщення ДАМЕІ»;визнання протиправним та скасування індивідуального акту-наказу ДАМЕІ № 25 від 08.02.2019року «Про переміщення ДАМЕІ».
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 27.12.2011 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції. Наказом № 309-0 від 21.09.2018 року відсторонений від виконання своїх посадових обов'язків. Зазначений наказ оскаржується ним в судовому порядку. Перебуваючи у період відсторонення на робочому місці, позивач довідався про видання наказу Державної екологічної інспекції України № 43 від 30 січня 2019 року та винесеного на його виконання наказу ДАМЕІ № 22 від 05.02.2019 року, відміненого наказом № 25 від 08.02.2019 року про переміщення ДАМЕІ. Вважає обидва накази незаконними та необґрунтованими, і такими, що порушують його трудові права, створюють перешкоди для проходження ним публічної служби. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що в мотивувальній частині наказу ДЕІ вказано, що правовою підставою оскаржуваного акту є частина 4 статті 19 ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Положення про ДЕІ України, затверджене Постановою КМУ від 19 квітня 2017 року, та бажання в.о.керівника ДЕІ ОСОБА_2 забезпечити ефективну роботу ДАМЕІ. Пунктом 5 оскаржуваного наказу скасовано наказ ДЕІ України від 07 травня 2015 року № 31 «Про переміщення ДАМЕІ», який був виданий з урахуванням ведення активних бойових дій поблизу міста Маріуполь та після бомбардування району Східний Маріуполя з метою збереження ресурсів інспекції та з урахуванням обмежень на перевірки (мораторію) у зоні бойових дій та прилеглих морських акваторіях.Наведені у мотивуванні законодавчі акти самі по собі не є підставою для перенесення територіального органу, а лише регламентують процедуру. Крім того, і ЗУ «Про центральні органи виконавчої влади», і ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» існували і на момент винесення наказу №31 від 07 травня 2015 року, і на момент винесення оскаржуваного наказу у сталій редакції. Положення про ДЕІ, затверджене у квітні 2017 року, теж не заважало ДАМЕІ працювати без переміщення до січня 2019 року.Щодо ефективності роботи, зазначає, що за наказом ДЕІ № 50 від 03 квітня 2018 року «Про звітність щодо ефективності», ефективність роботи інспекції оцінюється за формою звітної інформації «Ефективність здійснення державного нагляду (контролю) за ресурсними напрямками», зведені форми у вигляді таблиць ефективності щоквартально надсилаються всім територіальним органам, в т.ч. і ДАМЕІ, для розуміння напрямків удосконалення роботи, контролю та вжиття заходів реагування.За загальними показниками ефективності за 9 місяців 2018 року ДАМЕІ посіла 14 місце (з 27). Вважає, що погіршення роботи інспекції у останньому кварталі 2018 року викликано незаконним відстороненням позивача від роботи з метою штучного створення видимості його неефективної роботи та з мотивів особистої неприязні до нього з боку в.о. керівника ДЕІ. Зазначає, що ані для Донецької, ані для Луганської територіальної ДЕІ, ані для ДЕІ Кримсько-Чорноморського округу показники ефективності не є ані підставою для переміщення, ані підставою для відсторонення керівників цих територіальних підрозділів. Оскаржуваний наказ ДАМЕІ № 25 від 08.02.2019 року виданий в.о. керівника ДАМЕІ на виконання наказу ДЕІ, і передбачає звільнення деяких структурних підрозділів, працівники яких мають сталі соціальні зв'язки, після вивільнення посад - потрібно оголошувати конкурси, чекати результатів спецперевірки і та ін.., тобто певний час робота інспекції буде фактично паралізована, чого допустити не можна. З огляду на викладе, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.
01.04.2019 року представником Державної екологічної інспекції України в особі в.о. Голови ДЕІ ОСОБА_2 надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено,що п. 9 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 р.вказує, що Держекоінспекція в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.Так, Держекоінспекцією видано наказ від 30.01.2019 р. № 43 «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції». Відповідач вказує, що оскаржувані накази видані в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, натомість позивач не вказав, які саме норми були порушені Держекоінспекцією при видачі оскаржуваних наказів. З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
01.04.2019 року в.о. керівника Державної Азовської морської екологічної інспекції ОСОБА_3 ОлегомГригоровиччемнадано заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначено,що відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію Азовського моря, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 06.12.2006 р. № 527, пунктом 1, чітко визначено, що Державна екологічна інспекція Азовського моря є спеціальним підрозділом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі - Мінприроди) та входить до сфери його управління. Пунктом 13 Положення вказано, що Державна екологічна інспекція Азовського моря підзвітна і підконтрольна в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції. Тобто, видання Наказу ДАМЕІ № 22 від 05.02.2019 року, на виконання Наказу ДЕІ України № 43 від 30.01.2019року, є прямим обов'язком відповідача - 2, так як ДЕІ України є вищестоящим органом, всі розпорядження є обов'язковими для виконання. Посилання позивача, на те, що перенесення місцезнаходження юридичної особи Державної екологічної інспекції Азовського моря з м.Геніческ до м. Маріуполь є не правильним, можна спростувати тим, що завжди ДЕІАМ знаходилась у м. Маріуполь, і лише тимчасово, на період активних бойових дій, її було перенесено до м.Геніческ. Наказом ДЕІ України № 43 від 30.01.2019 року Інспекцію повернуто на своє постійне місце розташування. З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
08.04.2019 р. від позивача надійшло клопотання про вжиття заходів процесуального примусу та притягнення відповідача-2 до відповідальності за неповагу до суду в зв'язку з ненаданням належним чином завірених копій наказів, яких витребувані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 р.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщоучасниксправи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно до ч. 9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по сутісправи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Факт винесення відповідачем-2 наказів, належним чином завірені копії яких витребувані ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 р., не заперечується сторонами у справі, копії наказів містяться в матеріалах справи.
Враховуючи вказане, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 30 січня 2019 року Державною екологічною інспекцією України було винесено наказ № 43 «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції», яким наказано:
1.Перемістити Державну Азовську морську екологічну інспекцію (код 37989735) з міста Генічеськ Херсонської області у місто Маріуполь Донецької області в адміністративну будівлю, яка знаходиться на балансі Державної Азовської морської екологічної інспекції за адресою: проспект Нахімова, буд. 76, м. Маріуполь Донецької області;
2.В.о. начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції (ОСОБА_3Г.):
- провести державну реєстрацію (перереєстрацію) зміни місцезнаходження Державної Азовської морської екологічної інспекції відповідно до місцезнаходження визначеного у пункті 1 цього наказу;
- відкрити реєстраційні рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України за зареєстрованим місцезнаходженням у м. Маріуполь Донецької області;
- забезпечити розташування та функціонування територіального структурного підрозділу Державної Азовської морської екологічної інспекції за адресою: вул. Соборна, буд. 26, м. Генічеськ Херсонської області;
3.В.о. начальника Державної Азовської морської екологічної інспекції (ОСОБА_3Г.) протягом 5 (п'яти) календарних днів із дня реєстрації змінмісцезнаходження Інспекції проінформувати про зміни Держекоінспекцію і контролюючі органи;
4.Начальнику відділу бухгалтерського обліку та фінансів (ОСОБА_4В.) поінформувати Міністерство екології та природних ресурсів України про зміну місцезнаходження та юридичної адреси Державної Азовської морської екологічної інспекції.
На виконання наказу Державної екологічної інспекції України № 43 від 30 січня 2019 року «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції» 08.02.2019 року Державною Азовською морською екологічною інспекцією було видано наказ № 25 «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції», яким наказано:
1.Перемістити Державну Азовську морську екологічну інспекцію з міста Генічеськ Херсонської області у місто Маріуполь Донецької області в адміністративну будівлю, яка знаходиться на балансі Державної Азовської морської екологічної інспекції за адресою: проспект Нахімова, буд.76, м. Маріуполь Донецької області.
2.Начальникам відділів: - державного екологічного нагляду (контролю) земельних ресурсів та надр, поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ФілоненкуO.A.; - державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та атмосферного повітря ОСОБА_5; - державного екологічного нагляду (контролю) природно-заповідного фонду, лісів, рослинного і тваринного світу та біоресурсів ОСОБА_6 визначити відповідного працівника відділу та забезпечити здійснення ним посадових обов'язків на території Державної Азовської морської екологічної інспекції за адресою: вул. Соборна, буд. 26, м. Генічеськ Херсонської області.
3.Завідувачу сектору бухгалтерського обліку та фінансів - головному бухгалтеру ОСОБА_7:
3.1. провести державну реєстрацію (перереєстрацію) зміни місцезнаходження Державної Азовської морської екологічної інспекції відповідно до місцезнаходження, визначеного у пункті 1 цього наказу;
3.2.відкрити реєстраційні рахунки у територіальному органі Державної казначейської служби України за зареєстрованим місцезнаходженням у м. Маріуполь Донецької області;
3.3. забезпечити передачу та збереження державного майна від структурних підрозділів Державної Азовської морської екологічної інспекції, які переміщуються: відділу організаційно-аналітичної діяльності, документування та контролю; сектору правового забезпечення; сектору бухгалтерського обліку та фінансів; сектору управління персоналом; головного спеціаліста з питань запобігання та виявлення корупції, та від матеріально-відповідальних працівників інших структурних підрозділів, які територіально працюють за адресою: вул. Соборна, буд. 26, м. Генічеськ Херсонської області.
4.Начальнику відділу організаційно-аналітичної діяльності документування, контролю та забезпечення діяльності ОСОБА_8 протягом 5 (п'яти) календарних днів із дня реєстрації зміни місцезнаходженняДержавної Азовської морської екологічної інспекції проінформувати про зміни Державну екологічну інспекцію України і контролюючі органи.
5.Завідувачу сектору управління персоналом ОСОБА_9 попередити працівників структурних підрозділів Державної Азовської морської екологічної інспекції, які територіально працюють за адресою: вул. Соборна, буд. 26 м. Генічеськ Херсонської області, про істотні зміни в умовах державної службі у зв'язку з переміщенням інспекції.
Не погодившись із зазначеними наказами, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції.
Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.
Пунктом 18. ч. 4 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» керівник центрального органу виконавчої владиутворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи, організації, затверджує їхні положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 р. (далі - Положення), визначено, що державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства (п.2 Положення).
Держекоінспекція в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України і наказів Мінприроди видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання (п. 9 Положення).
Держекоінспекцію очолює Голова, який призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за пропозицією Комісії з питань вищого корпусу державної служби (п. 10 Положення).
Відповідно до п.п.17 п. 12 Положення голова Держекоінспекції утворює, ліквідує, реорганізує підприємства, установи та організації, затверджує положення про них (їх статути), в установленому порядку призначає на посаду та звільняє з посади їх керівників, здійснює в межах своїх повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Держекоінспекції.
На виконання зазначених повноважень в.о. голови Державної екологічної інспекції України було винесено оскаржуваний наказ № 43 від 30.01.2019 року «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції».
При цьому, в позовні заяві позивач не зазначає, які саме нормативно-правові акти було порушено відповідачем-1 при винесенні оскаржуваного наказу, натомість, висловлює свою думку щодо недоцільності здійснення такого переміщення.
Згідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Дослідивши наказ № 43 від 30.01.2019 року «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції» суд приходить до висновку, що він відповідає вимогам п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Наказ № 25 від 08.02.2019 року «Про переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції» за підписом в.о. керівника Державної Азовської морської екологічної інспекції ОСОБА_10 було видано на виконання наказу Державної екологічної інспекції України № 43 від 30 січня 2019 року.
Враховуючи висновки суду щодо законності наказу № 43 від 30.01.2019 року, вказаний наказ також скасуванню не підлягає.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до п. 19 ч, 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Таким чином, акти індивідуальної дії стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме, індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Таким чином, право вимоги у справах про скасування актів індивідуальної дії належить лише особам, права яких можуть бути порушені або порушуються такими актами.
Позивачем в обґрунтування своїх вимог зазначено, що оскаржуваними наказами порушуються його трудові права та створюються перешкоди для проходження ним публічної служби.
Проте, в позові не зазначено, яким саме чином та які конкретно його трудові права порушено, а також, в чому саме полягають перешкоди для проходження ним публічної служби.
Зміна територіального місцезнаходження органу державної влади, що проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, не може бути порушенням прав позивача на проходження публічної служби.
Одночасно суд зазначає, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Особиста думка позивача щодо недоцільності переміщення Державної Азовської морської екологічної інспекції з міста Генічеськ Херсонської області у місто Маріуполь Донецької області не може бути достатньою підставою для скасування правового акту.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Відсутність порушеного права, встановленого при розгляді справи по суті, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Разом з цим, позивачем не надано належних та допустимих доказів які б свідчили про неправомірність дій суб'єктів владних повноважень при прийнятті оскаржуваних наказів, а також не доведено, що оскаржувані наказипорушують його права, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України в особі в.о. голови ДЕІ ОСОБА_2, Державної Азовської морської екологічної інспекції в особі в.о. керівника ОСОБА_3 про визнання незаконними та скасування наказів відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тесту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук