05 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 127/18010/17
провадження № 51-1624ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2019 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017020000000132 від 13 квітня 2017 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кукули Піщанського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимостей
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК.
Встановлені обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк
4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 54 КК позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання - старший лейтенант поліції.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 6415 грн у відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 1000 грн у відшкодування матеріальної шкоди.
Вирішено питання щодо судових витрат і речових доказів.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2019 року відмовлено у задоволенні апеляційної скарги прокурора і апеляційної скарги зі змінами захисника, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 - без змін.
Суть питання
У касаційній скарзі захисник зазначає про незаконність рішень судів першої й апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, змінити вирок суду першої інстанції та на відповідно до ст. 75 КК звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання з випробуванням.
Мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, у своїй касаційній скарзі захисник конкретно не зазначив підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК для зміни чи скасування судових рішень та не навів обґрунтування їх незаконності відповідно до ч. 2 ст. 438 цього Кодексу.
Вказуючи про незаконність та необґрунтованість рішень місцевого й апеляційного судів, захисник у касаційні скарзі не зазначив, які конкретно положення процесуального та матеріального закону порушено кожним із судів, у чому конкретно вони полягають, як ці порушення вплинули чи могли вплинути на законність та обґрунтованість постановлених судових рішень, і чому їх слід відносити до підстав для зміни чи скасування касаційним судом вироку місцевого суду та ухвали суду апеляційної інстанції з урахуванням положень статей 370, 374, 404, 412-414, 419 цього Кодексу. Натомість захисник у касаційній скарзі зазначає про однобічність судового розгляду та про невідповідність висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до статей 433, 438 КПК не є предметом перегляду судом касаційної інстанції.
Захисник у касаційній скарзіне зазначив, чи заявлялися у суді апеляційної інстанції стороною захисту клопотання, які всупереч вимогам ч. 3 ст. 404 КПКапеляційний судбезпідставно не задовольнив, а також, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 цього Кодексу суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив і не оцінив, внаслідок чого визнав їх необґрунтованими.
Усупереч п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК вимоги, викладені в касаційній скарзі,
не узгоджуються з положеннями ст. 436 цього Кодексу щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 20 листопада 2018 року й ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 березня 2019 року щодо ОСОБА_5 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3